79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.06 Справа№ 5/2171-19/262
За позовом: ДПІ у Миколаївському районі, м. Миколаїв Львівської області;
До Відповідача-1: МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області;
До Відповідача-2: ТзОВ “Леокос», м. Київ;
Про: визнання недійсним Договору від 20.05.2005р.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Вахняк О.Є.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: Сагаль Н.С. - гол. держ. под.інсп. (дов. №2869/10-005 від 18.07.2006р.);
Корецький В.М. -нач. ДПІ у Миколаївському районі;
Боженко О.І. -нач. відділу правової роботи (дов. №643/10-007 від 05.05.2006р.);
Якимчишин О.Я. -гол. держ. рев.-інсп. (дов. №7137/10-008 від 15.11.2006р.);
Курило С.І. -гол. держ. под. інсп. (дов. №645/10-007 від 05.05.2006р.);
Відповідача-1: Поз М.О. -предст. (дов. б/№ від 01.07.2006р.);
Відповідача-2: не з'явився;
Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської, м. Миколаїв львівської області області до Відповідача-1: Малого праватного підприємства “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області та до Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Леокос», м. Київ про визнання недійсним Договору від 20.05.2005р.
Обставини справи:
Ухвалою від 14.07.2006р. судом відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у попередньму засіданні на 21.08.2006р.
21.08.2006р., 04.09.2006р., 25.09.2006р., 18.10.2006р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.
15.11.2006р. судом закінчено підготовче провадення та призначено справу до судового розгляду на 28.11.2006р.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з причин, наведених у позовній заяві та Правовому огрунтуванні позовних вимог №4278/10-007 від 04.09.2006р.
Представник Позивача пояснив, що під час проведення комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Малого приватного підприємства «Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області встановлено, що МПП “Берізка», с.Дроговиж Миколаївського району Львівської області проводено взаєморозрахунки з ТзОВ “Леокос», м. Київ на виконання Договору купівлі продажу від 20.05.2005р.
За результатами отриманих відповідей з ДПІ у Деснянському районі м.Києва зібрана наступна інформація: ТзОВ «Леокос» за юридичною адресою не знаходиться, останній звіт з ПДВ підприємством подано за березень 2005р., рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. по справі № 2-2286/2005р. було визнано недійсними: статут ТзОВ «Леокос» з моменту реєстрації у Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації; свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 -з моменту реєстрації -з 22.11.2004р.; свідоцтво № 35356227 про реєстрацію ТзОВ «Леокос» в якості платника податку на додану вартість -з 22.11.2004р.; протокол зборів засновників № 1 від 05.10.2004р.
Згідно з вищенаведеним, на думку Позивача, суми податку на додану вартість, одержані ТзОВ «Леокос », до бюджету не сплачувалися, тобто діями підприємства завдано значної шкоди інетерсам держави.
Наявність умислу у сторони Договору означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
Представник Позивача зазначив, що про наявність мети на приховування від оподаткування прибутків свідчить той факт, що ТОВ «Леокос», м. Київ свідомо здійснювало господарську діяльність порушуючи норми чинного законодавства, та отримало прибуток, який був прихований від оподаткування. Договір підписаний невстановленою посадовою особою від імені ТзОВ «Леокос», м. Київ, суми податку на додану вартість до бюджету не надійшли.
Вказане, на думку Позивача, є підставою для визнання недійсним Договору від 20.05.2005р.та застосування наслідків, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України.
Представник Відповідача-1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі з причин, наведених у Відзиві на позовну заяву від 04.09.2006р.
Представник Відповідача-1 пояснив, що між Відповідачами по справі було укладено реальний Договір, предметом якого була купівля продаж товарів, виконаний сторонами в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами (податкові накладні та квитанції прибуткових касових ордерів, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи), первинні одкументи оформлені, згідно з вимогами діючого Законодавства України.
Представник Відповідача-1 зазначив, що на момент здійснення господарських операцій сторони Договору мали належну цівільну правоздатність, ТзОВ “Леокос», м. Київ було зареєстровано в орагнах ДПС України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер та перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ України.
Крім того, на момент здійснення операцій на виконання умов спірного Договору рішення Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. по справі № 2-2286/2005р. ще не було винесено та офіційно оприлюднено, а, відповідно, посадові особи МПП «Берізка» с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області не знали і не могли знати, що ТзОВ “Леокос», м. Київ зареєстровано всупереч вимогам чинного законодавства України.
Крім того, Відповідач-1 не погоджується з твердженнями податкового органу, що МПП “Берізка » безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, визначені згідно з податковими накладними отриманими від ТзОВ “Леокос», м. Київ. Представник Відповідача-1 вказав, що включення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту здійснено, згідно з вимогами п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вищезгаданого Закону.
Крім того, як наголосив Відповідач-1, Законом України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР не встановлено обов'язковість сплати контрагентом сум з податку на додану вартість до бюджету та не встановлено відповідальність платника ПДВ за діяльність інших платників.
Окрім Цього, як вказав представник Відповідача-1, в Акті перевіркиякі саме помилки було допущено МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області при віднесенні сум з податку на додану вартість до податкового кредиту.
Вказане, на думку Відповідача-1, підтверджує, що дії МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області не були спрямовані на ухилення відсплати податків.
Представник Відповідача-2 в судове засідання жодного разу не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, Відзив на позовну заяву не подав, хоч був належним чином попереджений про час та місце проведення судових засідань.
18.10.2006р. судом направлено запит до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, м. Київ про надання наступної інформації: чи було порушено кримінальну справу проти посадових осіб ТзОВ “Леокос», м. Київ.
14.11.2006р. судом отримано відповідь від ДПІ у Деснянському районі м. Києва, м. Київ №3358/9/26-730 від 10.11.2006р., де зазначено, що 15.11.2005р. Прокуратурою Деснянського району м. Києва, м. Київ порушено кримінальну справу №53-1438 за фактом створення “фіктивного» підприємства ТзОВ “Леокос» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників Сторін, що з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
З 10.01.2006р. по 01.02.2006р. працівниками Миколаївської МДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт про результати комплексної перевірки №35-230/25224798 від 07.02.2006р.
В ході проведення перевірки встановлено, що на виконання умов Договору купівлі продажу від 20.05.2005р., МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області здійснювались взаєморозрахунки з ТзОВ “Леокос», м. Київ, що підтверджується податковими накладними; № 239 від 23.05.2005р. на загальну суму 3562,91грн., в т.ч. ПДВ-593,82грн., № 240 від 23.05.2005р. на загальну суму 2495,92грн., в т.ч. ПДВ-415,99грн., № 242 від 23.05.2005р. на загальну суму 2495,92грн., в т.ч. ПДВ-415,99грн., № 243 від 23.05.2005р. на загальну суму 31076,40грн., в т.ч. ПДВ-5179,40грн., № 247 від 24.05.2005р. на загальну суму 60321,60грн., в т.ч. ПДВ-10053,60грн., №249 від 24.05.2005р. на загальну суму 2495,92грн., в т.ч. ПДВ-415,99грн., № 250 від 24.05.2005р. на загальну суму 2495,92грн., в т.ч. ПДВ-415,99грн., № 251 від 24.05.2005р. на загальну суму 1395,60грн., в т.ч. ПДВ- 232,60грн., № 256 від 25.05.2005р. на загальну суму 2495,92грн., в т.ч. ПДВ-415,99грн., № 257 від 25.05.2005р. на загальну суму 2364,55грн., в т.ч. ПДВ-394,09грн., № 258 від 25.05.2005р. на загальну суму 13872,00грн., в т.ч. ПДВ-2312,00грн., № 259 від 25.05.2005р. на загальну суму 29209,42грн., в т.ч. ПДВ-4868,25грн., № 262 від 26.05.2005р. на загальну суму 2364,55грн., в т.ч. ПДВ-394,09грн., № 263 від 26.05.2005р. на загальну суму 2364,55грн., в т.ч. ПДВ-394,09грн., № 264 від 26.05.2005р. на загальну суму 1858,79грн., в т.ч. ПДВ-309,80грн., № 266 від 27.05.2005р. на загальну суму 2319,60грн., в т.ч. ПДВ-386,60грн., № 269 від 27.05.2005р. на загальну суму 1313,64грн., в т.ч. ПДВ-218,94грн., № 274 від 30.05.2005р. на загальну суму 3661,75грн., в т.ч. ПДВ-610,29грн., № 278 від 01.06.2005р. на загальну суму 59150,20грн., в т.ч. ПДВ-9858,37грн., № 279 від 01.06.2005р. на загальну суму 15482,00грн., в т.ч. ПДВ-2580,ЗЗгрн., № 282 від 03.06.2005р. на загальну суму 17335,02грн., в т.ч. ПДВ-2889,17грн., № 286 від 06.06.2005р. на загальну суму 23771,99грн., в т.ч. ПДВ-3962,00грн., № 288 від 07.06.2005р. на загальну суму 28621,03грн., в т.ч. ПДВ-4770,17грн., № 290 від 09.06.2005р. на загальну суму 3676,98грн., в т.ч. ПДВ-612,83грн., № 298 від 15.06.2005р. на загальну суму 22255,34грн., в т.ч. ПДВ-3709,22грн., № 299 від 16.06.2005р. на загальну суму 23969,93грн., в т.ч. ПДВ-3994,99грн., № 300 від 16.06.2005р. на загальну суму 3818,16грн., в т.ч. ПДВ-636,36грн., № 302 від 16.06.2005р. на загальну суму 10664,69грн., в т.ч. ПДВ-1777,45грн., № 307 від 20.06.2005р. на загальну суму 33999,56грн., в т.ч. ПДВ-5666,59грн., № 308 від 20.06.2005р. на загальну суму 31932,00грн., в т.ч. ПДВ-5322,00грн., № 309 від 20.06.2005р. на загальну суму 26829,99грн., в т.ч. ПДВ-4471,66грн., № 311 від 23.06.2005р. на загальну суму 42471,37грн., в т.ч. ПДВ-7078,56грн., № 313 від 23.06.2005р. на загальну суму 64934,40грн., в т.ч. ПДВ-10822,40грн., № 315 від 24.06.2005р. на загальну суму 9610,80грн., в т.ч. ПДВ-1601,80грн., № 323 від 05.07.2005р. на загальну суму 7732,80грн., в т.ч. ПДВ-1288,80грн., № 351 від 17.07.2005р. на загальну суму 12977,04грн., в т.ч. ПДВ-2162,84грн., № 364 від 22.07.2005р. на загальну суму 3180,11грн., в т.ч. ПДВ-530,02грн. ,№ 370 від 27.07.2005р. на загальну суму 24782,05грн., в т.ч. ПДВ-4130,34грн.
Оплату за поставку продукції МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області проведено готівкою, факт проведення оплати підтверджується квитанціями прибуткових касових ордерів №№ 4 на суму 10000,00 грн., №5 на суму 10000,00 грн., №8 на суму 10000,00 грн., №11 на суму 5492,29 грн., №12 на суму 10000,00грн., №14 на суму 8000,00 грн., №18 на суму 10000,00 грн., №21 на суму 10000,00 грн., №23 на суму 10000,00 грн., №26 на суму 10000,00 грн., №27 на суму 10000,00 грн., №30 на суму 10000,00 грн., №32 на суму 10000,00 грн., №34 на суму 10000,00 грн., №36 на суму 10000,00 грн., №39 на суму 10000,00 грн., №40 на суму 10000,00 грн., №42 на суму 10000,00 грн., №43 на суму 10000,00 грн., №44 на суму 10000,00 грн., №45 на 10000,00 грн., №47 на 10000,00 грн., №48 на 10000,00 грн., №50 на 10000,00 грн., №51 на суму 10000,00 грн., №53 на суму 2671,06 грн., №55 на суму 10000,00 грн., №56 на суму 10000,00 грн., №59 на суму 10000,00 грн., №61 на суму 10000,00 грн., №62 на суму 10000,00 грн., №63 на суму 10000,00 грн., №65 на суму 10000,00 грн., №67 на суму 10000,00 грн., №69 на суму 10000,00 грн., №70 на суму 10000,00 грн., №72 на суму 10000,00 грн., №75 на суму 10000,00 грн., №77 на суму 10000,00 грн., №78 на суму 10000,00 грн., №79 на суму 10000,00 грн., №81 на суму 10000,00 грн., №83 на суму 10000,00 грн., №84 на суму 10000,00 грн., №86 на суму 10000,00 грн., №89 на суму 10000,00 грн.
Під час проведення перевірки Миколаївською МДПІ, м. Миколаїв надіслано в ДПІ у Деснянському районі м.Києва, м. Київ листи-запити від 18.01.2006 № 279/23 та від 27.01.2006 № 527/23 про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Леокос» ,м. Київ на предмет взаєморозрахунків з МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області.
Згідно з отриманими від ДПІ у Деснянському районі м.Києва, м. Київ відповідями встановлено, що ТзОВ «Леокос» за юридичною адресою не знаходиться, останній звіт з ПДВ підприємством подано за березень 2005р., рішенням Деснянського районного суду м.Києва, м. Київ від 27.12.2005р. по справі № 2-2286/2005р. було визнано недійсними: статут ТзОВ «Леокос» з моменту реєстрації у Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації; свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 -з моменту реєстрації -з 22.11.2004р.; свідоцтво №35356227 про реєстрацію ТзОВ «Леокос», м. Київ в якості платника податку на додану вартість -з 22.11.2004р.; протокол зборів засновників № 1 від 05.10.2004р.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва, м. Київ від 27.12.2005р. встановлено, що засновник ТзОВ «Леокос», м. Київ Лещук К.Л. за пропозицією незнайомої особи за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєстрував ТзОВ «Леокос», м. Київ. За винагороду Лещуком К.Л. також відкрито розрахунковий рахунок. Майно та грошові кошти до статутного фонду ТзОВ «Леокос», м. Київ ним не вносились,протокол зборів засновників товариства від 05.10.2004р. не оформлявся, будь-яких фінансово-господарських документів він не підписував.
У відповідь на запит суду від 18.10.2006р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва, м. Київ листом №3358/9/26-730 від 10.11.2006р., повідомлено, що 15.11.2005р. Прокуратурою Деснянського району м. Києва, м. Київ порушено кримінальну справу №53-1438 за фактом створення “фіктивного» підприємства ТзОВ “Леокос», м. Київ з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до вимог п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки» від 25.07.2002р. № 1056,- до договорів, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, відносяться договори, спрямовані на використання всупереч закону колективної державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства тощо.
Доказами спрямованості умислу суб»єкта оспорюваного договору на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, визнання недійсними у встановленому чинним законодавством порядку установчих документів, неподання податкової звітності.
Наявність умислу у сторони договору означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
У даному випадку, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. статут ТзОВ «Леокос» та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними.
Про наявність мети на приховування від оподаткування прибутків свідчить той факт, що ТзОВ «Леокос», м. Київ свідомо здійснювало господарську діяльність порушуючи норми чинного законодавства, та отримало прибуток, який був прихований від оподаткування. Договір підписаний невстановленою посадовою особою від імені ТзОВ «Леокос». Відповідно, операція з відображення податкового кредиту МПП «Берізка» не має належного документального підтвердження та є безпідставною.
Відповідно до матеріалів справи спірний Договір укладено 20.05.2005р. між МПП «Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області, в особі директора Чорного В.М. та ТзОВ «Леокос», м. Київ в особі директора Дацюк О.В., податкові накладні підписані директором Дацюк О.В. Оскільки рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. встановлено непричетність Лещука К.Л. до створення, реєстрації та діяльності ТзОВ «Леокос», м.Київ, то вказаний вище договір та податкові накладні підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку. Відповідно до п.1.1. даного Договору МПП «Берізка» було куплено лісо- та будматеріали за цінами, встановленими у накладних на суму, згідно з податковими накладними. Оплата здійснена МПП «Берізка» готівкою відповідно до квитанцій прибуткового касового ордера.
Згідно з абз.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.03.2003р.,- щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.03.2003р. введеним в дію з 01.01.2004р. із змінами та доповненнями встановлено, що положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Пунктом 4 Розділу IX Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-ІV введеним в дію 01.01.2004р., зазначено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Ст.207 Господарського кодексу України передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання, на вимогу відповідного органу державної влади, може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в укладенні господарських зобов'язань не підкріплених реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами.
Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язання": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України,- є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002р. № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
Даний Договір, укладений між Відповідачами, спрямований на приховування від оподаткування доходів, оскільки, за укладеним договором кошти в бюджет перераховані не були, а Відповідач-2 не звітувався, його місцезнаходження не встановлено.
В даному випадку наявна завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, полягає у тому, що Відповідач -2: ТзОВ “Леокос», всупереч вимогам Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1999р. № 1251-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями, Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-III від 21.12.2000р., не звітувався про фінансово-господарську діяльність та не проводив оплати податкових зобов'язань, незважаючи на те, що вказаним підприємством здійснювались господарські операції, виписувались податкові накладні, зазначавши юридичну адресу, за якою він не знаходиться та не мав права виписувати податкові накладні, оскільки на подавав звітності до податкових органів, також судом враховано факт порушення Прокуратурою Деснянського району м. Києва, м. Київ 15.11.2005р. кримінальної справи №53-1438 по факту створення “фіктивного» підприємства ТзОВ “Леокос», м. Київ з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.
Однак суд враховує те, що станом на момент укладення спірного Договору Відповідач-1 не знав і не міг знати про наявність умислу за сторони Відповідача-2 на здійснення діяльності, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Також судом встановлено, що спірний Договір є реальним, продукцію Відповідачем-1 одержано в повному обсязі, сам предмет Договору не є таким, що суперечить інтересам держави, товар, поставки якого є предметом Доровору, не виключено з цивільного обігу, не було ніяких законодавчих обмежень стосовно його купівлі продажу, умови Договору МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області виконано повністю, податок на додану вартість Відповідачем-1 сплачено продавцю в ціні товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Позивачем не доведено наявність умислу у Відповідача-1 при укладені спірного Договору, чи мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Позивача частково документально та нормативно обґрунтовані, Відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково та визнається недійсним Договір купівлі-продажу від 20.05.2005р., як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за наявності умислу у Відповідача-2, однак, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про те, що підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України відсутні.
Судові витрати слід покласти на Відповідача-2: ТзОВ “Леокос», м. Київ, оскільки спір виник з вини останнього.
Керуючись статтями 6-12, 69-71, 86, 137, 158, 159-163, 167 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,
суд-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Визнати недійсним Договір від 20.05.2005р, укладений між МПП “Берізка», с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області та ТзОВ “Леокос», м. Київ.
3. В задоволені позовних вимог в частині застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України,- відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обиеженою відповідальністю “Леокос» (02156, м.Київ, Деснянський район, вул.Кіото, 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ -33148533, індивідуальний податковий номер 331485326526, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 35356227) 3,40 грн. судового збору на користь державного бюджету.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Левицька Н.Г.