21 квітня 2009 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Коваля М.П.,
при секретарі судового засідання - Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року в адміністративній справі №2-а-1117/07 (28/424-05-28/8140-8/121) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,
У серпні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД звернулося до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», наказу ДПА України «Про порядок заповнення декларацій по ПДВ», інші норми права, просило визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 952302/0 від 20.08.2004 року.
Справа розглядалася не одноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року позов задоволено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції послався на п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення та апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі містаКиєва в період з 16.08.2004р. по 20.08.2004р. було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку.
За результатами перевірки було складено акт, на підставі якогоподатковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення, яким було визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5346361,00грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 5346361,00грн.
Між позивачем та ВАТ «Зелений Гай» було укладено договір купівлі-продажу від 17.01.2000 р. №612/99, відповідно до якого ВАТ «Зелений Гай» зобов'язувався продати винно-коньячну (коньяки ординарні) продукцію, позивач зобов'язувався прийняти та оплатити її.
На виконання умов договору позивачем 09.10.2003р. та 16.10.2003р. було здійснено попередню оплату товару на загальну суму 32078171 грн., в тому числі ПДВ -5346361,83 грн. ВАТ «Зелений Гай» було складено та надано позивачу податкові накладні від 09.10.2003 р. № 934 на суму 25728171 грн., в тому числі ПДВ - 4288028,50 грн. та від 16.10.2003 р. № 949 на суму 6350000 грн., в тому числі ПДВ - 1058333 грн.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно з положеннями підпункту 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до акту перевірки податковим органом не ставились підсумнів чинність вказаних податкових накладних.
Таким чином, позивачем правомірно були віднесені до складу податкового кредиту в жовтні 2003 р. суми ПДВ за податковими накладними від 09.10.2003р. № 934 на суму 25728171 грн., в тому числі ПДВ - 4288028,50 грн. та від 16.10.2003р. №949 на суму 6350000 грн., в тому числі ПДВ - 1058333 грн., отриманими від ВАТ «Зелений Гай».
Посилання відповідача на підпункт 11.2.3 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до валових витрат відносяться витрати тільки тих контрагентів, що мають статус платника податку на прибуток на загальних умовах та на те, що ВАТ «Зелений Гай» на момент перевірки, не мав статусу платника податку на прибуток на загальних умовах, а від того авансові платежі, що перераховані ТОВ «Українська сировина» ЛТД в адресу ВАТ «Зелений Гай», не відносяться до валових витрат в податковому періоді, що перевірявся судовою колегією не беруться до уваги з огляду на наступне.
Положення підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулює питання визначення дати збільшення валових витрат платника податку, а не дати виникнення права на податковий кредит.
Крім того, на запит суду першої інстанції Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією надана інформація, яка свідчить про те, що ВАТ «Зелений Гай» станом на 2003 р. було платником податку на прибуток на загальних умовах.______________________
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №952302/0 від 20.08.2003р. обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року в адміністративній справі №2-а-1117/07 (28/424-05-28/8140-8/121) - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий підпис І.Бараненко
Судді: підпис Л.Бєлова
підпис М.Коваль
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 27 КВІТНЯ 2009 РОКУ