21 квітня 2009 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Коваля М.П.,
при секретарі судового засідання - Григоренко Т.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2007 року в адміністративній справі №2-а-15034/07 за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Хлібороб ЛД» про стягнення 10116,16 грн.
У вересні 2007 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» просило стягнути з відповідача 9666,66грн. адміністративно-господарських санкцій, 449,50грн. пені, нарахованої на суму штрафних санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції посилався на виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вищевказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» встановлено що для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Так, для всіх підприємств незалежно від форми власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (надалі - органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п.5 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Згідно з даними звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) за 2006 рік кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основні соціальної захищеності інвалідів України» становить 3 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 2 особи.
Згідно з пунктом 14 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2006 року не інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачені законом звіти форми №3-ПН не надавав.
Таким чином, відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст.19 Закону України №875-ХІІ, та не надано доказів звернення до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з огляду на те, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст.18 Закону України №875-ХІІ свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.
Частиною 1 ст.20 вказаного Закону передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем не вжито передбачених законодавством заходів по забезпеченню робочих місць для працевлаштування, а відтак щодо правомірності застосування позивачем штрафних санкцій відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в розмірі 9666,66 грн.
За несплату відповідачем суму штрафних санкцій у добровільному порядку у визначений законом строк - до 15 квітня 2007 року, позивачем вірно нарахована пеня на суму штрафних санкцій у розмірі 449,50 грн.
Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 199, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2007 року в адміністративній справі №2-а-15034/07 скасувати і прийняти нову постанову, якою:
Задовольнити позовні вимоги Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Стягнути з Фермерського господарства «Хлібороб ЛД» на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 9666 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 66 коп. адміністративно-господарських санкцій та 449 (чотириста сорок дев'ять) гривень 50 коп. - пені.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Бєлова
__________________ М.Коваль
ДАНУ ПОСТАНОВУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 24 КВІТНЯ 2009 РОКУ