01029 м. Київ, вул. Московська, 8
28.04.2009№ К-10743/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Пасічник Т.В.
за участі представника Генеральної прокуратури України Дубаса В.А.
представники сторін в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 по справі № 7/427пн
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»
до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області
за участі Прокурора Донецької області
про зобов'язання надати висновки з зазначенням залишку суми ПДВ, який підлягає відшкодуванню з бюджету
Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (далі - ВАТ) звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Краматорську (далі - ДПІ) надати до відділення Державного казначейства в м. Краматорську висновок з зазначенням залишку суми податку на додану вартість (ПДВ), який підлягає відшкодуванню з бюджету за даними декларації за червень 2006 року в розмірі 287 698 грн.
Постановою Господарського суду Донецької області від 15.02.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 по справі № 7/427пнпозов задоволено повністю.
При цьому судами встановлено, що позивачем 20.07.2006 до ДПІ була подана декларація з ПДВ за червень 2006 року, відповідно до рядків 25 та 25.1 декларації бюджетне відшкодування, яке підлягає зарахуванню на банківський рахунок платника податку, складає 1 707 403 грн. разом із заявою про повернення бюджетного відшкодування по декларації червень 2006 року.
Правильність визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 1 707 403 грн. за червень 2006 року підтверджена довідкою ДПІ від 22.08.2006 «Про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 року № 894/23-6-00210602.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що ДПІ направив до Краматорського відділення Державного казначейства висновок на бюджетне відшкодування ВАТ з ПДВ в сумі 1 419 705 грн., а на суму 287 698 грн. висновок не надавався, у зв'язку з неотриманням відповідей по зустрічним перевіркам.
В порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» ДПІ не врахувала, що позивачем податкова декларація з ПДВ за червень 2006 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно зазначивши пп. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»,суди визнали, що ДПІ не виконала своє зобов'язання у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно враховуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість» та аналізуючи подані сторонами докази, суди визнали, що ДПІ у встановлені терміни не надав висновку про бюджетне відшкодування органам державного казначейства і не відмовив у такому відшкодуванні платнику податку в порядку встановленому п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому за таких підстав дійшли висновку про те, що у діях ДПІ вбачається протиправна бездіяльність щодо ненадання висновку із зазначенням суми відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок позивача по декларації за червень 2006 року у сумі 287 698 грн.
Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 по справі № 7/427пнДержавна податкова інспекція в м. Краматорську Донецької області (ДПІ) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що судами помилково зроблено висновок, що Закон України «Про податок на додану вартість» (п. 1.8 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.7.1 ст. 7) не пов'язує виникнення права покупця на віднесення податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбання товару з обставиною підтвердження його контрагентом факту сплати податку на додану вартість до бюджету. З даним висновком суду скаржник не погоджується, оскільки судами не було достовірно з'ясовано та встановлено, що для підтвердження правомірності включення до податкового кредиту ВАТ сум ПДВ, сплачених при придбанні ТМЦ, були направлені запити на проведення зустрічних перевірок підприємств-постачальників до ДПІ за місцем їх реєстрації, з питання включення ними сум ПДВ по відвантажених товарах до складу податкових зобов'язань по ланцюгу до виробника. І оскільки па даний час отримані не всі відповіді, то факт наявності надмірної сплати податку па додану вартість за звітний період, на думку скаржника, залишається непідтвердженим.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначивши про повне виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість», просить залишити в силі судові рішення, а скаргу без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, пояснення представника прокуратури, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи підстави виникнення спірних правовідносин, суд касаційної інстанції звертає увагу на дослідження судами правомірності подання податкової декларації по ПДВ за червень 2006 року та підстави надання відповідачем висновку про бюджетне відшкодування органам державного казначейства.
Як визначено п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом. Нормою п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином вірним є посилання судів на пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З огляду на зазначені норми Закону України «Про податок на додану вартість», необхідно погодитись із позицією судів про те, що ДПІ не врахувала, що позивачем податкова декларація з ПДВ за червень 2006 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 707 403 грн., яка відображається у податковій декларації, надані за правилами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом).
При цьому визначальним є те, що ДПІ направив до Краматорського відділення Державного казначейства висновок на бюджетне відшкодування ВАТ з ПДВ в сумі 1 419 705 грн., а на суму 287 698 грн. висновок не надавався, у зв'язку з неотриманням відповідей по зустрічним перевіркам.
Тобто правомірним є доведення того факту, що ДПІ в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, - не виконала своє зобов'язання у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо ненадання позивачу висновку про бюджетне відшкодування ПДВ за червень 2006 року ПДВ у сумі 287 698 грн., суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у діях ДПІ вбачається протиправна бездіяльність щодо ненадання висновку із зазначенням суми відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок позивача по декларації за червень 2006 року у сумі 287 698 грн.
Також на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що з огляду на наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та аналізуючи встановлені судами докази, є правомірним посилання судів попередніх інстанцій на те, що ДПІ у встановлені терміни не надав висновку про бюджетне відшкодування органам державного казначейства і не відмовив у такому відшкодуванні платнику податку в порядку встановленому п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 по справі № 7/427пн скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 15.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2007 по справі № 7/427пн залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров