Справа № 2-а-203/09/1203 Суддя у 1-ій інст.: Сторожук Т.А.
Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.
донецький апеляційний адміністративний суд
2 квітня 2009 року місто Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шаптала Н.К.
суддів апеляційного суду: Ляшенка Д.В., Колеснік Г.А.
при секретарі: Козловій О.М.
з участю сторін: позивача Качугурного П.В., інші сторони або їх представники до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційні скарги
1.Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради 2. ОСОБА_1
на постанову
Артемівського районного суду міста Луганська
від
22 січня 2009 року
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області;
про
перерахунок та стягнення недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня;
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірними дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради, який в 2002-2005 роках виплатив йому у зменшеному розмірі одноразову щорічну допомогу до 5-го травня як інваліду війни 2-ї групи, і просив стягнути з відповідача недоплачені суми компенсації за 2002-2005 роки в розмірі 7995,52 грн.
Постановою Артемівського районного суду міста Луганська від 22 січня 2009 року дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради щодо виплати ОСОБА_1щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у зменшеному розмірі - визнані протиправними та з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради стягнуто на користь ОСОБА_1недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 2117 грн. 52 коп.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки всі виплати були здійснені позивачу відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач також не погодився з постановою суду та подав апеляційну скаргу в якій ставив питання про скасування рішення суду та задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи за апеляційними скаргами, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_1має статус інваліда війни, якому встановлено ІІ групу інвалідності. Відповідно до норм ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни ІІ групи інвалідності мають право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 за 2004 рік суд виходив з норм ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004.
Так, Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», якими було зменшено суму виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до розділу ІІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було встановлено, що виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня мають здійснюватися у розмірах встановлених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, дані положення (на 2002, 2003, 2005 роки) не були визнані неконституційними, з огляду на що, колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача щорічної разової грошової допомоги за 2002, 2003, 2005 роки задоволенню не підлягають.
Проте, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1щодо стягнення з відповідача суми недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2004 рік, суд першої інстанції не врахував положення ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, ставилось питання щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, з причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем було пропущено річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, і не було наведено поважних причин його пропуску, як встановлено нормами ст. 99 КАС України - колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни дій за 2004 рік задоволенню також не підлягають.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з відмовою ОСОБА_1в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, 202, 207 КАС України, колегія;-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради - задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 22 січня 2009 року щодо визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради у частині виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у зменшеному розмірі та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську Ради стягнуто на користь ОСОБА_1недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 2117 грн. 52 коп. - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанову виготовлено 7 квітня 2009 року.
Колегія суддів: Н.К.Шаптала
Д.В.Ляшенко
Г.А.Колеснік