Справа № 135/1042/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Волошина Т. В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
14 січня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Сушко О.О.
судді: Біла Л.М. Загороднюк А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладиженського міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.07.2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.07.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області з 21.06.2007 року та отримує пенсію за віком.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 з 29 березня 1985 року по 15 березня 1991 року позивач працював слюсарем-монтажником 5 розряду на Лангепаській будівельній дільниці по вахтово-експедиційному методу організації роботи .
27.05.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його стажу роботи в пільговому обчисленні, оскільки працював в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Листом від 05.06.2013 року № 1529/06-31/02 відповідач відмовив позивачу включити вищевказаний період роботи до пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з підстав відсутності у трудовій книжці записів про укладення строкового трудового договору про його роботу у цих районах та поширення пільг по обчисленню стажу .
Згідно з пунктом 5 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Указом Президії Верховної ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" встановлено, що пільги по обчисленню стажу роботи (один рік за півтора) надавались переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови, що вказані працівники заключили трудові договори про роботу в цих районах на термін п'ять років. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість таких трудових договорів з п'яти до трьох років.
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029, Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області відноситься до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, записи в трудовій книжці є основним підтвердженням про укладення трудових договорів в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі. І саме в трудовій книжці позивача зазначено, що він працював слюсарем-монтажником 5 розряду на Лангепаській будівельній дільниці по вахтово-експедиційному методу організації роботи .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості трудової книжки, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, є достатньою підставою для кратного обчислення стажу за період роботи з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1987 року та за період з 01 липня 1988 року по 28 лютого 1989 року за кожний рік - за один рік і шість місяців, згідно постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням нормматеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Ладиженського міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Біла Л.М.
Загороднюк А.Г.