ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
22.12.06 Справа № 9/808н-ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав», м. Свердловськ Луганської області
до Державної податкової інспекції у м. Свердловську
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
в присутності представників:
від позивача -Шишкін О.В. - юрисконсульт, дов. № 2464 від 24.10.06, Діденко С.О. - нач.юр.відділу, дов. № 2223 від 27.09.06.
від відповідача - Мирошкіна Т.О. - ст. держ. подат. інсп., дов. № 55 від 21.09.05.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську від 07.11.2006р. №00000672342/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 778,3 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 286,2 грн.
У судовому засіданні позивач, у зв'язку з припущенням помилки в першому пункті позову, звернувся з клопотанням про уточнення позовних вимог, фактично зменшивши їх розмір, та просить визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 07.11.2006р. №00000672342/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 194,57 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 286,2 грн.
Відповідач відзивом на позов від 04.12.06р. № 20132/10 вважає вимогу необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР (далі -Закон про прибуток) до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)… Таким чином, на думку податкового органу, до складу валових витрат СП «Інтерсплав»повинні відноситися витрати на транспортні послуги з перевезення брухту алюмінію від міста розташування підприємства -перевізника до постачальника та від постачальника до СП «Інтерсплав», а саме маршрут: Свердловськ -Дніпропетровськ -Свердловськ. Однак позивачем двічі віднесені витрати на перевезення брухту від ТОВ «Метас»: вперше згідно талону замовника від 28.06.05р. № 198919 до подорожнього листа та ТТН від 29.06.05р. № 302944 (автомобіль КАМАЗ 0620 АІВ).
Перевізник ПП Дімова К.В. повинна була здійснити рейс по перевезенню брухту алюмінію від ТОВ «Метас»по маршруту Свердловськ - Дніпропетровськ -Свердловськ. У зв'язку з ДТП у м. Павлограді цей перевізник не виконав у повному обсязі зобов'язання з перевезення вантажу та фактично здійснив маршрут: Свердловськ -Дніпропетровськ -Павлоград. Проте, позивач зайво включив до складу валових витрат 586,44 грн. транспортних послуг від м. Павлограда до м. Свердловська за тарифом 1,62 грн./км. (відстань 362 км.).
Позивач 30.06.05р. надав заявку до ТОВ «Донбас»про надання автотранспорту з причепом для перевезення вантажу -сировини та автомобілю з кузовом мультиліфт з м. Павлограда до м. Свердловська. ТОВ «Донбас»виконало послуги за маршрутом Павлоград -Свердловськ. Однак, відповідач вважає що позивачем зайво включено до складу валових витрат 778,3 грн. (відстань 362 км. від м. Павлограда до м. Свердловська за тарифом 2,15 грн./км.). Податковий орган наполягає на тому, що до складу валових витрат позивача повинні відноситися витрати на транспортні послуги по маршруту: Павлоград -Свердловськ (доставка вантажу з місця аварії), що складає суму 778,3 грн., а не витрати за маршрутом: Свердловськ -Дніпропетровськ -Павлоград - Свердловськ -Павлоград -Свердловськ.
Посилаючись на пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181) та пп. 6.1.10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України від 17.03.01р. № 110 та на висновки виїзної планової перевірки СП «Інтерсплав», відповідач стверджує, що позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1120,0 грн., у т.ч. за 3-й квартал 2005 року в сумі 667,0 грн., 1-й квартал 2006 року в сумі 443,0 грн., та відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції.
Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток.
В акті перевірки від 25.10.06р. № 264-23-05827201 Про результати виїзної планової перевірки СП «Інтерсплав»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05р. по 30.06.06р., яким було встановлено порушення, що є предметом спору за цією справою та на підставі якого прийняте спірне рішення, зазначено, що перевіркою встановлені порушення, у т.ч. пп. 5.2.1, 5.6.1, 5.7.1 ст. 5 Закону про прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1120 грн., у т.ч. за 3-й квартали 2005 року в сумі 667 грн., 1-й квартал 2006 року в сумі 443 грн.
Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, у т.ч.: витрати на придбання електричної енергії…
Як зазначено в акті перевірки, позивач відніс до складу валових витрат транспортні послуги у 3-му кварталі 2005 року витрати в сумі 2709,36 грн., у 1-му кварталі 2006 року -в сумі 980,56 грн.
Відповідно до п. 5.1 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Для організації виробництва позивачу потрібно придбавати певну кількість сировини, укладати договори купівлі-продажу та договори перевезення вантажів автомобільним транспортом .
Позивачу 30.06.05р. стало відомо, що у м. Павлограді Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода з автомобілем КАМАЗ-53213, держ. № 0620 АІВ, який виконував рейс за заявкою позивача за маршрутом Свердловськ -Дніпропетровськ -Свердловськ згідно умов договору № 38 від 10.05.05р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеного між позивачем та ПП Дімова К.В. В результаті ДТП автомобіль вийшов з ладу та загинув водій автомобілю, у зв'язку з чим перевізник виконав не в повному обсязі рейс з перевезення брухту алюмінію, а лише за маршрутом Свердловськ -Дніпропетровськ -Павлоград.
Цього ж дня позивач надав заявку про надання автотранспорту для перевезення вантажу -сировини та автомобілю з кузовом мультиліфт з м. Павлограда до м. Свердловська. ТОВ «Донбас»виконало послуги за маршрутом Павлоград -Свердловськ.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що витрати за послуги, пов'язані з перевезення сировини, необхідної для його виробничої діяльності, повинні відноситися відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат.
Щодо спірної господарської операції, відповідач не заперечує, що під час перевірки йому були надані передбачені податковим законодавством документи, які відображають вказану господарську операцію.
Щодо нарахованих штрафних санкцій.
Відповідно до пп. 4.2.2 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
Відповідно до пп. 17.1.3 Закону 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону 2181 податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Перебіг часу, з якого починається застосування штрафних санкцій, має починатися, коли у платника податку виявляється об'єкт. На який вони мають нараховуватися. Податкове зобов'язання з податку на прибуток за відповідний звітний період у позивача з'явилося за 1-е півріччя 2006 року, що підтверджується даними податкової декларації з податку на прибуток за 1-е півріччя 2006 року, яка міститься у матеріалах справи.
Відповідно до спірного рішення сума нарахованих на визначене відповідачем податкове зобов'язання в сумі 1120 грн. штрафних санкцій склала:
· 677 грн. (сума донарахованого податкового зобов'язання за 3 квартали 2005 року) х 10% х 5 (4-й квартал 2005 року, 1, 2, 3, 4-й квартали 2006 року) = 338,5 грн.,
· 443 грн. (сума донарахованого податкового зобов'язання за 1-й квартал 2006 року) х 10% х 3 (2, 3, 4-й квартали 2006 року) = 132,9 грн.
Всього санкції склали 471,40 грн.
Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 07.11.06р. отримане ним у 4-му кварталі 2006 року, то для розрахунку штрафних санкцій як за 3 квартали 2005 року так і за 1-й квартал 2006 року, відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону 2181 необхідно застосовувати 2 податкових періоди -3-й та 4-й квартал 2006 року наступним чином:
· 483 грн. (сума донарахованого податкового зобов'язання за 3 квартали 2005 року) х 10% х 2 (3, 4-й квартали 2006 року) = 96,6 грн.,
· 443 грн. (сума донарахованого податкового зобов'язання за 1-й квартал 2006 року) х 10% х 2 (3, 4-й квартали 2006 року) = 88,6 грн.
Всього санкції повинні застосовуватися у розмірі 185,2 грн., таким чином різниця між сумою нарахованих санкцій відповідачем та сумою санкцій, яка підлягає застосуванню складає 286,2 грн.
За таких підстав позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Але з урахуванням того, що за цією справою розглядається спір немайнового характеру, суд вважає, що поверненню підлягає сума судових витрат у повному обсязі.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07.11.2006р. №00000672342/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 194,57 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 286,2 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 27.12.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов