ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
15.01.07 Справа № 9/798н-ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінта», м. Кремінна Луганської області
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про визнання нечинних податкових повідомлень-рішень
в присутності представників:
від позивача -Сухаренко Р.В. - в.о. директора, протокол № б/н від 07.09.06, Щербак М.Ф., дов. б/н від 07.09.06,
від відповідача - Лопач Т.І. - гол. держ. подат. рев-інсп., дов. № 6531/10-013 від 01.12.06, Чиж Л.М. - гол. держ. подат. рев.-інсп., дов. № 6530/10-013 від 01.12.06; Тимошенко Н.С. - гол. держ. подат. інсп. юр. відділу, дов. № 6068/10-013 від 24.11.06, Воронков М.Д. - ст.держ.подат.рев.-інспектор, дов. № 6568/10-013 від 04.12.06.
Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю "Пінта" заявлено вимогу про скасування податкових повідомлень -рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м. Луганськ які були винесені на підставі акту перевірки № 266/08-1/21806256 від 17.04.2006., а саме:
№ 0000551311/0 від 19.04.2006.
№ 0000531311/0 від 19.04.2006.
№ 0000581311/0 від 19.04.2006.
№ 0000541311/0 від 19.04.2006.
№ 0000561311/0 від 19.04.2006.,
які були винесені на підставі акту перевірки № 327/08-1/21806256 від 12.05.2006., а саме:
№ 0000871311/0 від 18.05.2006.
№ 0000881311/0 від 18.05.2006.
№ 0000911311/0 від 18.05.2006.
№ 0000831311/0 від 18.05.2006.
№ 0000841311/0 від 18.05.2006.
№ 0000851311/0 від 18.05.2006.
№ 0000861311/0 від 18.05.2006.
№ 0000951311/0 від 18.05.2006.
№ 0000941311/0 від 18.05.2006.
№ 0000921311/0 від 18.05.2006.
№ 0000931311/0 від 18.05.2006.
Відповідач письмовими запереченнями від 01.12.06р. № 6532/10-013 проти позову заперечує та вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
1. Посилання позивача на порушення податковою службою при проведенні документальних невиїзних перевірок вимог ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. № 509 (далі -Закон 509) є безпідставними, оскільки вимоги стосовно надання платнику податків під розписку направлення на перевірку стосується лише планових та позапланових виїзних перевірок. Крім того, вимоги пп. 2.2.10 п. 2.1 р. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327 (далі -Порядок 327) не передбачають зазначення в актах невиїзних документальних перевірок інформації про раніше проведені невиїзні або виїзні позапланові перевірки такого платника податків.
2. Строки давності та порядок їх застосування передбачено ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181), згідно з якою податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платників податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Відповідач, посилаючись на норми Закону 2181, стверджує, що строк давності у 1095 днів застосовується виключно для визначення сум податкових зобов'язань саме за податковими деклараціями, тобто у випадках, коли податкових орган встановлює завищення або заниження сум податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях або визначає суму податкового зобов'язання при не подачі платником податків податкової декларації. Строки давності, передбачені пп. 15.1.1 ст. 15 Закону 2181, не пов'язані із застосуванням штрафних санкцій за ст. 17 цього Закону, оскільки штрафна санкція розраховується відповідно до кількості днів затримки та визначається у розмірі 10, 20 та 50 відсотків від погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, нарахування у цьому випадку штрафної санкції пов'язане не з визначенням податкового зобов'язання за даними податкової декларації, а безпосередньо пов'язане з погашенням податкового боргу та строками такого погашення.
У судовому засіданні відповідач в усній формі пояснив, що у зв'язку з частковим списанням податковою службою нарахованих штрафних санкцій за податковими повідомленнями рішеннями, прийнятими за актом № 327/08-1/21806256 від 12.05.2006р. № 0000951311/0 від 18.05.2006р. на загальну суму 30830,86 грн. та № 0000941311/0 від 18.05.2006р. на загальну суму 14318,18 грн. суми штрафу повинні бути зменшені на суми боргу відповідно на 16622,99 грн. та 2301,61 грн.
В обгрунтування позову позивач виклав таке.
17.04.06р. відповідачем було складено акт № 266/08-1/21806256 про результати невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з власників транспортних засобів, збору за геологорозвідувальні роботи, акцизного збору, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період листопад, грудень 2002р., 2003р. -2005р.
На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.06р. про сплату штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань:
· № 0000541311/0 -у розмірі 10% на суму 1098,51 грн. по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
· № 0000561311/0 -у розмірі 20% на суму 1024,46 грн. по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
· № 0000551311/0 -у розмірі 10% на суму 5,95 грн. по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету,
· № 0000581311/0 -у розмірі 10% на суму 26685,11 грн. по акцизному збору,
· № 0000571311/0 -у розмірі 20% на суму 611,80 грн. по акцизному збору,
· № 0000531311/0 -розмірі 10% на суму 780,66 грн. по податку з власників транспортних засобів,
· № 0000521311/0 -у розмірі 20% на суму 294,04 грн. по податку з власників транспортних засобів,
12.05.06р. відповідачем було складено акт № 327/08-1/21806256 про результати невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з власників транспортних засобів, збору за геологорозвідувальні роботи, акцизного збору, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, збору за використання водних ресурсів, комунального податку, податку на землю за період 3-й квартал 2001р., 2002р. -2005р.
На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.06р. про сплату штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань:
· № 0000941311/0 -у розмірі 20% на суму 14318,18 грн. по акцизному збору,
· № 0000951311/0 -у розмірі 10% на суму 30833,86 грн. по акцизному збору,
· № 0000881311/0 -у розмірі 10% на суму 18,08 грн. по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету,
· № 0000871311/0 -у розмірі 20% на суму 6,76 грн. по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету,
· № 0000921311/0 -у розмірі 10% на суму 1381,75 грн. по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
· № 0000931311/0 -у розмірі 20% на суму 272,60 грн. по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
· № 0000831311/0 -у розмірі 10% на суму 110,57 грн. по комунальному податку,
· № 0000841311/0 -у розмірі 10% на суму 215,23 грн. по збору за спеціальне використання водних ресурсів,
· № 0000851311/0 -у розмірі 20% на суму 74,00 грн. по земельному податку,
· № 0000861311/0 -у розмірі 10% на суму 378,90 грн. по земельному податку,
· № 0000901311/0 -у розмірі 20% на суму 548,70 грн. по податку з власників транспортних засобів,
· № 0000911311/0 -у розмірі 10% на суму 781,72 грн. по податку з власників транспортних засобів.
Позивач, посилаючись на ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону 509 стверджує, що зазначені рішення були прийняті з порушенням порядку та правил, що регулюють проведення перевірок та порядок і строки нарахування штрафів за несвоєчасну сплату податків та зборів, виходячи з наступного.
· відповідач здійснив перевірки необґрунтовано, без наявності права на перевірку,
· у текстах актів перевірки містяться відомості, що не відповідають дійсності, та не містяться відомості, які повинні бути зазначені,
· якщо у встановлений строк відповідачем не були стягнуті суми податків та зборів, то платник податків вільний від таких податкових зобов'язань,
· позивач стверджує, що відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватися протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.
1. Щодо права на здійснення документальних невиїзних перевірок.
Відповідно до вимог ст.ст. 11-1, 11-2 Закону 509 передбачені підстави, порядок та умови допуску посадових осіб податкової служби для проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Суд погоджується з доводами відповідача, що за результатами перевірок відповідачем складені акти саме документальних невиїзних перевірок, а вимоги стосовно надання платнику податків під розписку направлення на перевірку стосується лише планових та позапланових виїзних перевірок.
Суд також погоджується з доводами відповідача, що розділ ІІ «Перевірка питання»актів містить суть встановлених порушень з посиланням на документи, які були використані в ході перевірок та містяться в табличному вигляді із зазначенням номеру, дати та суми податкового зобов'язання за податковою декларацією (розрахунком), граничного строку сплати такого податкового зобов'язання, номеру та дати платіжних доручень. Судом приймається й довід відповідача про те, що Порядок 327 не передбачає обов'язок податкової служби надавати платнику податків при здійсненні перевірки розрахунки штрафних санкцій.
2. Щодо порушення СДПІ при прийнятті спірних рішень строків давності.
Строки давності та порядок їх застосування передбачено у ст. 15 Закону 2181. Підпунктом 15.1.1 ст. 15 Закону 2181 встановлено, що податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом 2181, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше -за днем її фактичного подання.
З огляду на норму пп. 15.1.1 ст. 15 Закону 2181 строк давності у 1095 днів застосовується виключно для визначення сум податкових зобов'язань саме за податковими деклараціями, тобто у випадках, коли податковий орган встановлює завищення або заниження сум податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях або визначає суму податкового зобов'язання у випадку не подачі платником податків податкової декларації.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що строки давності, передбачені у пп. 15.1.1 ст. 15 Закону 2181, не пов'язані із застосуванням штрафних санкцій за ст. 17 цього Закону, оскільки у п. 1.7 ст. 17 передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею. Нарахування штрафних санкцій за ст. 17 Закону 2181 безпосередньо пов'язано з визначенням (донарахуванням) сум податкових зобов'язань, однак виключенням з цього є застосування до платників податків штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 ст. 17 Закону, яким передбачено що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф, встановлений у розмірах відповідно до днів затримки та визначається у розмірі 10, 20 та 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, нарахування у цьому випадку штрафної санкції пов'язане не з визначенням податкового зобов'язання за даними податкової декларації, а безпосередньо пов'язане з погашенням податкового боргу та строками такого погашення.
3. Щодо застосування ст. 250 ГК України.
Відповідно до ст.1 Господарського кодексу України визначені основні засади господарювання в Україні і регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання;
- учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до Господарського кодексу, поряд з суб'єктами господарювання є орган державної влади та органи місцевого самоврядування.
- в даних правовідносинах державна податкова інспекція не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією та не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Згідно ст.4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до преамбули Закону України № 2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідальність у вигляді штрафних санкцій порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбаченого саме Законом № 2181 (п.п.17.1.7 ст.17 Закону).
Відповідно до п.11 ст.11 Закону 509 передбачено, що державні податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Пунктом 17.1.7 ст.17 Закону 2181 встановлено, що у разу, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі відсотків (10, 20, 50) погашеної суми податкового боргу в залежності від календарних днів затримки.
Як вбачається з актів перевірки № 266/08-1/21806256 від 17.04.2006р. та № 327/08-1/21806256 від 12.05.2006р. позивачем порушені п.п.5.3.1 ст.5 Закону № 2181, а саме - заподіяна несвоєчасна сплата сум узгоджених податкових зобов'язань.
В зв'язку з тим, що штрафи, які застосовують органи державної податкової служби до платника податків відповідно до п.п.17.1.7 ст.17 Закону 2181, безпосередньо пов'язані з податковими зобов'язаннями платника податків, то до таких штрафів повинні застосовуватися строки давності, передбачені ст.15 Закону № 2181.
У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.
Пунктом 17.3 ст.17 Закону № 2181 визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених вищезазначеною статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Згідно з п. 14 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України від 17.10.01р. № 110, яка регулює порядок прийняття рішення податковим органом, підставою для визначення недійсним такого рішення може бути лише прийняття неправильного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства і прийняті відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірними по суті, порушення (на думку позивача) встановленої процедури їх прийняття не може бути підставою для їх скасування.
Такої позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України в своєї ухвалі від 24.10.2006р.
Виходячи з такого, суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 250 ГК України.
Враховуючи часткове списання частини боргу у загальному розмірі 18924,60 грн. (16622,99 грн. + 2301,61 грн.) податковим органом позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000951311/0 від 18.05.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1662,30 грн.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000941311/0 від 18.05.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 460,32 грн.
4. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 16.01.2007р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов