10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"26" грудня 2006 р. Справа № 2/399
м. Житомир
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Щепанської Г.А.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Тарканій І.Д., довіреність №93 від 02.02.2006 року, Бабешко Я.М., довіреність №867 від 04.09.2006 року,
від відповідача: Добреля Т.М., довіреність №5304 від 09.10.2006 року,
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області, м.Коростень Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "12" квітня 2006 р. у справі № 2/399 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області, м.Коростень Житомирської області
до Підприємства Коростенської виправної колонії №71 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області, м.Коростень Житомирської області
про стягнення 144629,24 грн.,-
У лютому 2006 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до підприємства Коростенської виправної колонії №71 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області про стягнення донарахованих страхових внесків у розмірі 124174,51 грн. та пені у сумі 20454,73 грн., посилаючись на порушення відповідачем повноти та своєчасності сплати страхових внесків.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства Коростенської виправної колонії №71 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області 102186,70 грн. донарахованих внесків та 7474,47 грн. пені, а в решті позову відмовлено (а.с.31).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми лише в межах строків позовної давності, передбачених статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, а саме для страхових внесків в межах трирічного строку позовної давності, а щодо стягнення пені в межах одного року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову в частині відмови у стягненні донарахованих страхових внесків у сумі 21987,81 грн. та нарахованої пені у сумі 12980,26 грн. та стягнути ці суми на користь позивача (а.с.35-38).
Посилається на те, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення донарахованих страхових внесків на нарахованої пені починається з 22 грудня 2005 року тобто з часу коли відділення виконавчої дирекції Фонду довідалось про невиконання відповідачем свого обов'язку по сплаті страхових внесків. Крім того, Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 20.04.2001 року №12 передбачено, що при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.
Представники позивача в засіданні суду підтримали доводи апеляційної скарги та додатково пояснили, що правовідносини щодо збору внесків засновані на владному підпорядкуванню страхувальника відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду. Тому до правових відносин щодо сплати страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків не можуть бути застосовані норми ЦК України, в тому числі і норми щодо строків давності.
До зазначених правовідносин не можуть бути також застосовані строки позовної давності передбачені п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок порушення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки даний закон є спеціальним законом з питань оподаткування, а внески на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві не включено до Закону України "Про систему оподаткування".
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що підприємство погоджується з нарахованою сумою заборгованості по страхових внесках в межах строків позовної давності тобто у розмірі 10218 грн. 70 коп. та нарахованою пенею у розмірі 7474 грн. 47 коп. також у межах строку позовної давності. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності" Підприємство Коростенської виправної колонії №71 перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області та відповідно до статті 10 цього Закону є платником внесків на загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків.
Згідно з п.3 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності" (далі - Закон №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року) обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 Закону №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
При перевірці правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків встановлено, що відповідачем несплачено страхових внесків за період з січня 2002 року по квітень 2005 року на загальну суму 124174,51 грн. На зазначену заборгованість нарахована пеня у сумі 20454,73 грн.
Розмір заборгованості по сплаті страхових внесків та пені підтверджується розрахунковими відомостями та фактично не оспорюється відповідачем.
Відповідно до статтей 5,6 Закону №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.
Страхувальником є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Статтею 55 вищевказаного Закону спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічна норма містилась і у Цивільному кодексі УРСР 1963 року, який діяв до 01.01.2004 року.
Отже, до правовідносин про сплату страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків не можуть бути застосовані норми Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин з посиланням на ЦК України.
Відповідно до підпункту 5.8 пункту 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою Правління Фонду від 20.04.2001 року №12 при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по внесках до Фонду соціального страхування від нещасних випадків у розмірі 124174,51 грн. є правомірними, а тому судове рішення в цій частині підлягає відповідній зміні.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законодавством.
Господарський суд першої інстанції не врахував, що згідно п.п.5.1 п.5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України пеня нараховується з сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Оскільки оплата по заборгованості відповідача не відбулася, то нарахування пені є безпідставним і передчасним, оскільки позивач не міг визначити відсоток облікової ставки НБУ, яка буде діяти на момент сплати відповідачем страхових внесків, а отже не міг правильно визначити і суму пені, тому стягнення пені є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню в частині стягнення пені.
В той же час колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (набрав чинності з 01.09.2005р.), дана судова справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки позивачем є суб'єкт владних повноважень (Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області), який пред'явив позов, виконуючи обов'язки, покладені на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності". Господарським судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не враховано п.6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а відповідно до ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Положеннями цього кодексу не передбачена можливість покладення на відповідача судових витрат у даному спорі, тоді як господарським судом Житомирської області згідно ст.49 ГПК України на відповідача покладені судові витрати в сумі 1186,08 грн. (1096,61 грн. державного мита та 89,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 12.04.2006 року частковій зміні в частині його назви та в частині стягнення донарахованих внесків, а в частині стягнення пені та судових витрат - скасуванню.
Керуючись 160,195,196,198,202,205,207,212,254 п.п.6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області, м. Коростень Житомирської області задовольнити частково.
2. Змінити рішення господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2006 року у справі 2/399 в частині його назви та вважати його постановою.
Судове рішення господарського суду Житомирської області від 12 квітня 2006 року в частині стягнення з Підприємства Коростенської виправної колонії №71 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області, м.Коростень Житомирської області на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Коростені Житомирської області, м.Коростень Житомирської області - 102186,70 грн. донарахованих внесків змінити, а в частині стягнення пені в сумі 7474,47 грн. та судових витрат скасувати.
В зв'язку з цим резолютивну частину судового рішення викласти в такій редакції:
"Стягнути з Підприємства Коростенської виправної колонії №71 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області, м. Коростень Житомирської області на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Коростені Житомирської області, м.Коростень Житомирської області - 124174,51 грн. заборгованості по страховим внескам.
В решті позову відмовити."
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на постанову Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом одного місяця після набрання законної сили, крім випадків, передбачених Кодексом Адміністративного судочинства України, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.
4. Справу №2/399 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Майор Г.І.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 2 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд
друк. Кравчук Н.В.