ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
25.12.06 Справа № 8/692ад.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Чародійка ЛТД», м. Луганськ
до Луганської митниці, м. Луганськ
про стягнення 39971 грн. 67 коп.
в присутності представників:
від позивача -Лук'янов Ю.В., дов. б/н від 25.10.06,
від відповідача - Старікова О.О., гол.інспектор юр.відділу, дов. № 1-17/8830 від 04.10.06
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг зберігання в розмірі 38601 грн. 84 коп., пеню в сумі 1059 грн. 63 коп. та 3% річних в розмірі 310 грн. 20 коп.
Позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг зберігання в розмірі 38600 грн. 66 коп., пеню в сумі 1274 грн. 31 коп. та 3% річних в розмірі 399 грн. 72 коп.
Відповідач, Луганська митниця, проти позову заперечує, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, укладені між ним та позивачем договори про надання послуг від 30.12.05р., від 17.03.06р. з додатковою угодою № 1 до нього від 31.03.06р.
В обгрунтування позову позивач виклав таке.
30.12.05р. між ним та відповідачем, Луганською митницею, був укладений договір № 197 про надання послуг, відповідно до якого позивач зобов'язується надавати послуги складів і пакгаузів щодо зберігання вилучених відповідачем товарів (предметів), а відповідач зобов'язується сплачувати надані послуги у розмірах і строк, передбачені цим договором.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі і відповідач сплатив надані послуги. Однак після закінчення строку зберігання майно продовжувало знаходитися на складі і позивач продовжував надавати митниці послуги зберігання.
За період зберігання майна на складі з 01.02.06р. по 16.03.06р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21938,44 грн.
17.03.06р. між позивачем та відповідачем був укладений новий договір № 30 про надання послуг на період з 17.03.06р. по 31.03.06р. в який, відповідно до доповненням № 1 від 31.03.06р. були внесені зміни щодо строку дії договору та оплати за послуги зберігання.
По закінченні дії договору № 30 від 17.03.06р. майно митниці зі складів позивача не було вивезене та продовжувало зберігатися до 22.06.06р., коли були укладені нові договори № 109 та 111.
За період з 01.05.06р. по 21.06.06р. заборгованість відповідача по сплаті послуг зберігання склала 16663,40 грн.
Позивач направив до митниці листа від 07.03.06р. про існування заборгованості, також 07.04.06р. позивач направив до митниці рахунки на оплату послуг за лютий та березень 2006 року, однак відповідач сплатив зазначені послуги лише за ті періоди, в яких діяли укладені договори.
Посилаючись на ст. 946 ч. 3 ЦК України, позивач вважає, що має право витребувати у відповідача оплати за послуги зберігання за період з 01.02.06р. по 16.03.06р. та з 01.05.06р. по 21.06.06р. у розмірі 38601,84 грн. Крім того, позивач на підставі ст. 549 ЦК України вимагає стягнення неустойки (пені) за весь строк прострочки виконання грошових зобов'язань, яка складає 1059,63 грн., та на підставі ст. 625 ч. 2 ЦК України 3% річних від суми заборгованості, що складає 310,20 грн.
Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажедавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Таким чином, обов'язок сплати за надані послуги зі зберігання вилучених відповідачем товарів, що залишалися на зберіганні у позивача після закінчення строку договору, передбачений законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що протягом дії зазначених вище договорів, відповідач виконав зобов'язання зі сплати отриманих послуг.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Поняття «зобов'язання»міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Частина 2 статті 11 ЦК України встановлює у т.ч. такі підстави:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та
інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій
особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Виходячи із зазначених норм, зобов'язання між позивачем та відповідачем можуть виникати з договору або закону. Щодо вимог про стягнення пені за весь строк прострочки виконання грошових зобов'язань відповідачем та 3% річних від суми заборгованості, то, оскільки це не передбачено законом щодо правовідносин після закінчення строку договору зберігання, ці вимоги повинні виникати лише з договору.
Спірними договорами не передбачена можливість стягнення неустойки та 3% річних у разі несплати за надані послуги після закінчення дії договору зберігання.
Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах Луганська митниця виступає в якості суб'єкта господарювання, а не як суб'єкт владних повноважень, тому спір повинен вирішуватися за правилами ГПК України.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до приписів п. 2 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.05р. № 3.2-2005 поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у ст. 3 КАС України -це органи державної влади… їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у т.ч. орган державної влади… їхня посадова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
За таких підстав провадження у справі слід закрити.
Суд роз'яснює, що позивач має право звернутися з цим позовом до господарського суду Луганської області за правилами ГПК України.
Суд роз'яснює, що повернення державного мита здійснюється судом за заявою зацікавленої сторони.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 151, 157 п.1, ст. 160 п. 15, 165 КАС України, суд
1. Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов