Кіровоградської області
"12" січня 2007 р.
Справа № 5/202
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу № 5/202
за позовом: закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована колона № 2", м. Олександрія Кіровоградської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", м.Олександрія Кіровоградської області
за участі: третя особа І, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
ІІ - фізична особа Гелета Ігора Івановича, м. Дніпропетровськ
ІІІ - фізична особа Шкелебей Надію Вікторівну, Кіровоградська область, м. Олександрія,
IV - фізична особа Голофієвський В'ячеслав Григорович (адреса: м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року,
Представники:
від позивача - голова правління ЗАТ "ОСПМК № 2" Федосов О.В.
від позивача - Турчанов О.В., довіреність № 36 від 08.09.06 представник
від відповідача - Пасічник Ю.П., довіреність № 1 від 04.01.07 представник
від третьої особи І - участі не брали
від третьої особи ІІ - Турчанов О.В., довіреність № 4810 від 18.07.06 представник
від третьої особи ІІІ - участі не брали.
Закрите акціонерне товариство "Олександрійська спеціалізована колона № 2" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до ТОВ "Тотус" наступного змісту:
1. Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 28.10.2003 року між ЗАТ "Олександрійська спеціалізована колона № 2" та ТОВ "Тотус".
2. Зобов'язати ТОВ "Тотус" повернути ЗАТ "Олександрійська спеціалізована колона № 2" майно, яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 2-а, а саме, матеріальний склад, літера Е, е, е1 - 700,8 кв. м. з естакадою, погрузочну площадку 2089,5 кв. м.
Відповідач надав відзив на позовну заяву від 03.11.2006 року в якому зазначено, що провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу було продано фізичним особам.
Вислухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, які брали участь у судовому засіданні, розглянувши наявні в справі матеріали, господарський суд встановив наступне.
Між закритим акціонерним товариством "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тотус" укладено договір купівлі-продажу від 28.10.2003 року об'єктів нерухомості, які знаходяться в м. Олександрія по вул. Заводській, 2-а: матеріальний склад, літера Е площею 262 кв. м; склад-навіс, літера е, е' площею 432 кв. м; навантажувальна площадка площею 2089,5 кв. м.
28.10.2003 року укладено додаткову угоду до договору, якою викладено в новій редакції п. 1.1., п. 1.4., п. 2.1. договору, визначено момент, з якого договір вважається укладеним - з моменту письмового узгодження операції продажу об'єкту, який є предметом цього договору, з Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією.
За актом прийому - передачі об'єктів нерухомості від 03.06.2004 року матеріальний склад, літера Е, е, е' -700,8 кв. м з естакадою і погрузочна площадка 2089,5 кв. м передані продавцем та прийняті покупцем.
Об'єкт згідно з проведеним розрахунком БТІ становить 13/25 ідеальну частку. Об'єкт належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Олександрійської міської ради.
Відповідно до п. 1.4. договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року та додаткової угоди від 28.10.2003 року вартість об'єкту, який підлягає продажу за цим договором, становить 21366,00 грн. (двадцять одна тисяча триста шістдесят шість тисяч) гривень.
Згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року та додаткової угоди від 28.10.2003 року покупець зобов'язаний провести розрахунки за об'єкт, який підлягає продажу на умовах, викладених в цьому договорі, до моменту передачі об'єкта у власність покупця на підставі акта приймання-передачі.
У відповідності до розділу 9 договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року та додаткової угоди від 28.10.2003 року договір вважається укладеним з моменту письмового узгодження операції продажу об'єкта, який є предметом цього договору, з Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією.
У відповідності до ст. ст. 41, 42 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР), який був чинним на момент підписання оспореного договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.
За правилами ст. 44 ЦК УРСР повинні укладатись у письмовій формі:
1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;
2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;
3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.
Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії. (Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
Згідно ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до положень статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. (Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12 від 28.01.1991).
Судом відхиляється посилання позивача на те, що оспорений договір купівлі - продажу суперечить цілям цього акціонерного товариства, які зазначені в його установчих документах. Закрите акціонерне товариство вільне у виборі предмета договору і не позбавлене права відчуження належного йому майна, зокрема, об'єктів нерухомості.
Згідно протоколу загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" № 1 від 24.08.2002 року було розглянуто питання щодо виходу акціонерного товариства з кризової ситуації (передача в оренду, списання з балансу, продаж частини майна). Вказаним протоколом зафіксовано рішення загальних зборів (“ЗА» проголосували одноголосно) про надання згоди на продаж майна, зокрема, на майно, що є предметом спірного договору - матеріальний склад, літера Е, е, е1 - 700,8 кв. м. з естакадою, погрузочну площадку 2089,5 кв. м.
У довідці Кіровоградського головного обласного управління статистики № 18386 від 25.02.2003 року у графі керівник закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" зазначено Якушенка Федора Стафановича.
Згідно пункту 11.1. Статуту закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" вищим органом товариства є загальні Збори акціонерів. Збори правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.
Пунктом 12.7. Статуту визначено, що роботою правління керує голова правління, який обирається простою більшістю голосів за Зборах.
Позивачем у позовній заяві зазначено той факт, що загальні збори акціонерів закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" не обирали Якушенка Ф.С. головою правління товариства. Проте позивачем надано протокол загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" від 12.11.2005 року. Згідно вказаного протоколу четвертим питанням було “Вибори органів правління товариства», яким вирішено (проголосували “ЗА» - 23415 голосів що дорівнює 62,97%) затвердити рішення наглядової ради від 24.09.2005 року, звільнити з займаної посади голови правління Якушенко Федора Степановича. За наказом в.о. голови правління ЗАТ "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" від 24.09.2005 року (т. 1, арк. 73) Якушенко Ф.С. був звільнений з посади голови правління цього акціонерного товариства. Тобто, Якушенко Федір Степанович займав посаду голови правління товариства. Звільнено вказану особу із займаної посади наказом від 24.09.2005 року.
Отже, на день укладання спірного договору Якушенко Ф.С. займав посаду голови правління і мав право на підставі Статуту укладати будь-які угоди (п. 12.9.3).
Із матеріалів справи слідує, що спірний договір набув чинності у відповідності до розділу 9 договору купівлі-продажу від 28.10.2003 року з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 28.10.2003 року, з моменту узгодження всіх істотних умов та його підписання сторонами 28.10.2003 року. У підтвердження зазначеного Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією (третя особа І у справі ) надано суду: довідку № 737/10-12-02 від 27.01.2006 року про те, що позивач звертався до останньої з листом № 9 від 26.05.2004 року про звільнення з податкової застави нерухомості, а саме матеріальний склад, літера Е, е, е1 - 700,8 кв. м. з естакадою, погрузочну площадку 2089,5 кв. м.; рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 55 від 03.06.2004 року про звільнення активів платника з-під податкової застави вищезазначеного майна.
На момент укладення спірного договору - 28.10.2003 року сторони діяли відповідно до вимог чинного ЦК УРСР 1963 р., зокрема до ст. 153 ЦК УРСР, якою встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі (у даному випадку проста письмова) досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Однією з умов договору сторони передбачили передачу майна в 2004 році, що і було фактично зроблено.
Уклавши 28.10.2003 року додаткову угоду до договору купівлі-продажу та виклавши розділ 9 у новій редакції: "Цей договір вважається укладеним з моменту письмового узгодження операції продажу об'єкту, який є предметом цього договору, з Олександрійською ОДПІ до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору" сторони встановили, що договір вважається укладеним з моменту письмового узгодження операції щодо продажу об'єкту який є предметом купівлі-продажу з Олександрійською ОДПІ. Тобто в даному випадку у договорі обумовлено відкладальну умови, що не суперечить чинному на момент укладення договору та додаткової угоди законодавству, а й прямо передбачено ст. 61 ЦК УРСР.
Таким чином, договір набув чинності з моменту узгодження всіх істотних умов його підписання сторонами, уповноваженими представниками сторін, тобто з 28 квітня 2003 року.
Рішенням третейського суду від 1 грудня 2006 року у справі № 08/03-2006, яким було вирішено:
"Загальні збори акціонерів закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2", які відбулися 24.08.2002 року визнати неправомочними. Всі рішення, прийняті 24.08.2002 р. на загальних зборах акціонерів закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" визнати недійсними. Визнати недійсним протокол № 1 від 24.08.2002 р. загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2". Встановити факт, що у Якушенка Федора Стефановича в період з 15.12.2001 року по 12.11.2005 рік були відсутні повноваження Голови правління закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2". Встановити факт, що в період з 15.12.2001 року по 12.11.2005 рік у Якушенка Федора Стефановича були відсутні повноваження вчиняти будь-які дії як Голова правління закритого акціонерного товариства "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2" (т. 1 арк. 117), оцінюється господарським судом в сукупності з іншими доказами, наявними у справі.
Згідно частини 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські справи) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення третейського суду було прийнято у справі за позовом Юдіної С.М. до ЗАТ "Олександрійська спеціалізована пересувна механізована колона № 2", ТОВ "Тотус" не брав участь у розгляді даної справи, тому має право заперечувати факти, які були встановлені третейським судом.
Ринкова вартість відчуженого нерухомого майна за оспореним договором була визначена на підставі заяви позивача № 10 від 16.05.2003 року експертним шляхом згідно висновку експерта Кіровоградської торгово - промислової палати в сумі 21366 грн. (т. 1 арк.48).
Господарським судом щодо майна яке є предметом спірного договору встановлено наступне.
17.02.2006 року між позивачем та Гелетою Ігорем Івановичем (третя особа ІІ у справі) укладено договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за № 218, предметом якого є виробничі приміщення, зокрема матеріальний склад з естакадою під літерою Е, е, е1 та погрузочна площадка 2089,5 кв. м.
13.03.2006 року між Гелетою Ігорем Івановичем (третя особа ІІ у справі) та Шкелебей Надією Вікторівною (третя особа ІІІ у справі) укладено договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за № 485, предметом якого є виробничі приміщення, зокрема матеріальний склад з естакадою від літерою Е, е, е1 та погрузочна площадка 2089,5 кв. м.
05.09.2006 року між Шкелебей Надією Вікторівною (третя особа ІІІ у справі) та Голофієвським В'ячеславом Григоровичем (третя особа IV у справі) укладено договір купівлі-продажу № 0509/06, предметом якого є виробничі приміщення, зокрема матеріальний склад з естакадою від літерою Е, е, е1 та погрузочна площадка 2089,5 кв. м.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.09.2006 року за позовом Голофієвського В.Г. до Шкелебей Н.В. про визнання права власності на майно визнано дійсним договір купівлі-продажу № 0509/06 від 05.09.2006 року, визнано за позивачем право власності на майно що є предметом вказаного договору. Зазначене рішення не оскаржено і у встановленому законом порядку набрало законної сили.
Вказані фізичні особи, які придбали об'єкти нерухомості були залучені до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. При цьому господарський суд виходив з наступного. Згідно з частиною першою статті 1 ГПК України та частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і фізичні особи, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду.
За цих обставин господарським судом відхиляється клопотання відповідача про припинення провадження в справі за п. 1 ст. 80 ГПК України. Справа підлягає вирішенню по суті.
На даний час відповідач не є власником нерухомого майна, пов'язаного з предметом спору, тому за всіх обставин він не може повернути позивачу витребуване майно.
З огляду на викладене вище у справі відсутні докази того, що оспорений позивачем договір купівлі - продажу суперечить законодавству. Позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі на державне мито та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого в повному обсязі.
Суддя
О.А. Змеул
19.01.07