29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" січня 2014 р.Справа № 924/1460/13
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004", с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область
до Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ, Хмельницька область
про стягнення 29 034,58 грн., з яких 25 910,40 грн. основного боргу, 1 601,50 грн. 3% річних, 1 522,68 грн. пені
За участю представників сторін:
від позивача: Раац Н.О. - за довіреністю від 15.05.2013р.;
від відповідача: не прибув.
В засіданні суду 09.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 29 034,58 грн., з яких 25 910,40 грн. основного боргу, 1 601,50 грн. 3% річних, 1 522,68 грн. неустойки (пені).
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що „27" травня 2011 року між ПП „Аграрна компанія 2004" та Волочиським комунальним підприємством ЖЕК укладено Договір №27051, згідно якого ПП „Аграрна компанія 2004" (продавець) продає, а Волочиське комунальне підприємство ЖЕК (покупець) купує та оплачує асфальтобетонну суміш за цінами, що зазначені в видаткових накладних. По видаткових накладних відповідач отримав товар на загальну суму 25 910,40 грн., проте не оплатив борг.
У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказується, що станом на 12.11.2013 року заборгованість Волочиського комунального підприємства ЖЕК перед ПП „Аграрна компанія 2004" згідно договору №27051 від 27.05.2011 року складає 25 910,40 грн.
Позивач посилається на те, що згідно ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
При цьому відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
За таких обставин, позивач наполягає на задоволені позовних вимог.
Представник позивача в засідання суду 09.01.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав та просить задовольнити позов в повному обсязі. Повідомив також, що на дату слухання справи заборгованість відповідачем не погашена.
Відповідач своїм процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не надав, хоча про слухання справи повідомлявся із направленням ухвал від 12.11.2013р., від 25.11.2013р., від 05.12.2013р., від 23.12.2013р. згідно реєстрів відправки поштової кореспонденції.
Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.
Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами з боку учасників судового розгляду, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного їх повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України, за наявними документами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Приватне підприємство „Аграрна компанія 2004", с. Попівці Волочиський район, значиться в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, що підтверджено Випискою із ЄДР від 01.11.2013р. №774296.
27.05.2011р. між ПП „Аграрна компанія 2004" (продавець) та Волочиське комунальне підприємство ЖЕК (покупець) було укладено Договір №27051, згідно якого продавець продає, а покупець купує та оплачує асфальтобетонну суміш, надалі по тексту товар, за цінами, що зазначені у видаткових накладних. (п.п.1.1 договору).
Згідно п.п.2.1, 2.2. договору передбачено, що якість товару, що продається відповідає ДСТУ. Претензії щодо якості товару покупець пред'являє в момент його завантаження. Відпуск товару здійснюється по письмовій заявці покупця в якій вказується дата та кількість товару що відвантажується.
Вказаним договором сторони передбачили, що ціна товару дійсна на момент укладання даного договору. Фактична вартість договору може бути змінена на підставі відвантажених товарно-транспортних накладних, які підписуються обома сторонами договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту повної оплати продавцю вартості товару. Вивезення товару із асфальтобетонного заводу с. Лозова Волочиського району здійснюється за власний рахунок покупця. (п.п.3.1, 4.1, 4.2 договору).
Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється Покупцем до 30.05.2011р. Днем проведення оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або отримання готівки. За ухилення від оплати чи затримку оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
На виконання зобов'язань по договору Продавець здійснив поставку товару на загальну суму 25 910,40 грн., а саме: згідно видаткової накладної №РН-0001023 від 14.07.2011р. через представника Бабій О.В. по довіреності №71 від 14.07.2011 року на товар (асфальт) на суму 9 264,00 грн.; по видатковій накладній №РН-0001128 від 12.08.2011р. через представника Кармінського В.А. по довіреності №836 від 01.08.2011р. на товар (асфальт) на суму 4 704,00 грн.; по видатковій накладній №РН-0000936 від 06.09.2011р. через представника Кармінського В.А. по довіреності №99 від 05.09.2011р. на товар „асфальт" на суму 7 296,00 грн.; по видатковій накладній №РН-0001318 від 05.10.2011р. через представника Бабій О.В. по довіреності №113 від 05.10.2012р. на товар (асфальт) на суму 4646,40 грн., із відповідними відмітками про отримання товару покупцем.
Із матеріалів справи вбачається, що оплату за товар в сумі 25 910,40 відповідач не провів, будь-які докази про часткове або повне проведення розрахунків із позивачем в матеріалах справи відсутні.
Оскільки відповідач не провів розрахунки із позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 29 034,58 грн., з яких 25 910,40 грн. основного боргу, 1 601,50 грн. 3% річних, 1 522,68 грн. неустойки (пені) за період прострочення згідно наявних в матеріалах справи розрахунків суми пені та річних.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №27051 від 27.05.2011р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати та оплатити кошти за товар (асфальтобетонну сумі), проте не виконав взятих на себе зобов'язань стосовно оплати, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом.
В ході вирішення спору судом встановлено, що позивач передав обумовлений договором товар на загальну суму 25 910,40 грн., що підтверджено видатковими накладними №РН-0001023 від 14.07.2011р., №РН-0001128 від 12.08.2011р., №РН-0000936 від 06.09.2011р., №РН-0001318 від 05.10.2011р. та довіреностями №71 від 14.07.2011р., №836 від 01.08.2011р., №99 від 05.09.2011р., №113 від 05.10.2012р.
Натомість, належних та допустимих доказів, які б підтвердили оплату за товару, суду не було подано, доводи позивача не спростовано.
Із врахуванням вищенаведеного, вимоги позивача про стягнення із відповідача 25 910,40 грн. основного боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Щодо правомірності нарахованих позивачем 3% річних в сумі 1 601,50 грн., судом до уваги приймається таке.
Згідно ч.1,2,3 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних вбачається, що при їх обрахуванні позивачем було помилково взято до уваги періоди, починаючи від дати передачі товару по кожній видатковій накладній, а не починаючи із наступного дня, що є неправильним.
Згідно п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Відтак, судом самостійно проведено нарахування суми 3% річних по кожній видатковій накладній згідно таких розрахунків:
№, дата видаткової накладної сума боргу ( в грн.)період прострочення кількість днів прострочення пеня (в грн.)
№РН-0001023 від 14.07.2011р.9 264,00 з 15.07.11р. по 11.08.11р. 28 дн.21,32
№РН-0001128 від 12.08.2011р.13 968,00з 13.08.11р. по 05.09.11р. 24 дн. 27,55
№РН-0000936 від 06.09.2011р. 21 264,00з 07.09.11р. по 04.10.12р. 393 дн.685,53
№РН-0001318 від 05.10.2012р. 25 910,40 з 06.10.12р. по 12.11.13р. 402 дн. 702,18
Із врахуванням наведеного, правомірною суд вважає вимогу щодо нарахування та стягнення 1 436,58 грн. 3% річних, в решті 164,92 грн. річних необхідно відмовити за безпідставністю.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, крім іншого, заявлено також до стягнення 1 522,68 грн. неустойки (пені), яка обрахована виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 12.11.2012р. по 04.04.2013р. виходячи із суми боргу 25 910,40 грн.
Щодо правових підстав нарахування пені судом приймається до уваги таке.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).
Із врахуванням вищенаведеного, судом приймається до уваги, що по видаткових накладних №РН-0001023 від 14.07.2011р., №РН-0001128 від 12.08.2011р., №РН-0000936 від 06.09.2011р. позивачем пропущено встановлений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк для її нарахування.
Відтак, періодом для нарахування пені по видатковій накладні №РН-0001318 від 05.10.2012р., який позивачем визначено у позовній заяві, є період починаючи з 12.11.2012р. по 04.04.2013р. на суму боргу 4 646,40 грн., згідно наступного розрахунку:
відсоток 2*ставка НБУграничний строк оплати товару строк розрахунку пенікількість днів прострочення сума до сплати (в грн.) сума пені (в грн.)
12.11.2012р.04.04.2013р.1424 646,4270,90
Із врахуванням вищенаведеного, правомірною суд вважає пеню в сумі 270,90 грн., в решті заявленої до стягнення пені в розмірі 1 251,78 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 25 910,40 грн. основного боргу, 1 436,58 грн. 3% річних та 270,90 грн. пені, всього в сумі 27 617,88 грн. У позові про стягнення 164,92 грн. 3% річних та 1 251,78 грн. пені відмовити.
У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004", с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область до Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ, Хмельницька область про стягнення 29 034,58 грн., з яких 25 910,40 грн. основного боргу, 1 601,50 грн. 3% річних, 1 522,68 грн. пені задовольнити частково.
Стягнути із Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ, Хмельницька область, вул. Музейна,33а (код ЄДРПОУ 03356393) на користь Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004", с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область, вул. Шкільна,34а (код ЄДРПОУ 33007579) 25 910,40 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот десять гривень 40 коп.) основного боргу, 1 436,58 грн. (одна тисяча чотириста тридцять шість гривень 58 коп.) 3% річних та 270,90 грн. (двісті сімдесят гривень 90 коп.) пені, 1 636,55 грн. (одна тисяча шістсот тридцять шість гривень 55 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У позові про стягнення 164,92 грн. 3% річних та 1 251,78 грн. пені відмовити.
Повне рішення складено 11.01.2014р.
Суддя В.В. Магера
Віддруковано 2 прим.:
1-до матеріалів справи
2-відповідачу (вул. Музейна,33а, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200)