про залишення позовної заяви без розгляду
13 січня 2014 року № П/810/94/14-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до третя особаМіністерства оборони України Міністр оборони України Лебедєв П.В.
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
10 січня 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України
(надалі - відповідач) за участю третьої особи - Міністра оборони України Лебедєва П.В. про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з; зобов'язання відповідача виконати розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з щодо закупівлі позивачеві квартири.
Положеннями частини другої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду, відмови у відкритті провадження у справі.
Поряд із цим, в силу положень частини п'ятої вказаної статті суддя з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з такого.
Згідно приписів частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, у випадку звернення зацікавлених осіб до суду з адміністративним позовом мають застосовуватися лише ті процесуальні норми, що діють на момент вчинення певної процесуальної дії, незалежно від того, коли виникло те чи інше адміністративне правовідношення.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що предметом даного позову є визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиконання розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з, яким, з нагоди 10-річччя виводу Радянських військ із Афганістану, виділено кошти для придбання 5 квартир воїнам-афганцям, у тому числі і підполковнику ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, що полягають у закупівлі квартири.
Як то вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, про невиконання вищевказаного рішення йому стало відомо ще з відповідей народному депутату України Горбалю В.М., за зверненням позивача, наданої Міністерством оборони України листами від 14.05.2004 № 224/1166 та від 18.10.2004 № 224/2599. У подальшому протягом 2011 року позивач також особисто звертався до відповідача із проханням виконати розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з. З матеріалів справи вбачається, що за результатами особистого прийому громадян заступником Міністра оборони України заявникові було надано роз'яснення, що вказане рішення не було виконано з підстав браку коштів та повідомлено, що сім'ю полковника юстиції запасу ОСОБА_1 буде забезпечено постійним житлом згідно з чергою квартирного обліку, з урахуванням пільг та в міру надходження житла до гарнізону, що підтверджується витягами з протоколів особистого прийому громадян заступником Міністра оборони України від 24.03.2011 № 266/378 та від 05.04.2011 № 266/426.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зауважує, що днем бездіяльності, з якого може відраховуватися строк для подання позовної заяви, є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення, а тому строк на оскарження бездіяльності починається з наступного дня після останнього дня, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.
Із вказаних правових норм вбачається, що законодавець чітко пов'язує момент виникнення права на звернення до суду саме з днем прийняття рішення, яке у подальшому, на думку позивача, може призвести по порушення його прав.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач, починаючи з 2004 року, знав або повинен був дізнатися про порушення своїх справ з моменту відмови відповідача виконати розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з. Жодних інших належних та допустимих доказів, які надавали б суду обчислювати процесуальний строк від іншої дати, матеріали справи не містять.
Проте, до суду позивач звернувся лише 10.01.2014, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 94/14 на першому аркуші позовної заяви, тобто більше ніж через 6 місяців від дати, коли він дізнався про можливі порушення його прав.
При вирішенні питання щодо наявності поважних причин для поновлення строку звернення з адміністративним позовом, суд враховує таке.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлений процесуальний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Цією ж статтею встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
За приписами частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Відтак, поновлення строку відбувається виключно за клопотанням сторони із зазначенням належних та допустимих доказів поважності причини пропуску такого строку.
Між тим, позивач не звертався із заявою про поновлення пропущеного строку на звернення із адміністративним позовом до суду, а матеріали справи не містять інформації щодо наявності будь-яких причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали його зверненню.
Оскільки іншого позивачем не зазначено, суд дійшов висновку, що позивач у 2004 році дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак, до суду звернувся лише 10.01.2014, тобто з порушенням строку звернення до суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
При цьому, за приписами частини 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
З огляду на ту обставину, що позивач не скористався правом на подання разом із позовною заявою клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду; жодних належних та допустимих доказів, які б надавали суду підстави обчислювати цей строк від іншої дати, ніж 2004 рік, - матеріали справи також не містять та беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням строку на звернення до суду, суд не вбачає підстав для поновлення такого строку.
Керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участю третьої особи - Міністра оборони України Лебедєва П.В. про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з; зобов'язання відповідача виконати розпорядження у формі рішення Міністра оборони України від 16.02.1999 № 678/з щодо закупівлі позивачеві квартири.
2. Повернути з Державного бюджету України сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
3. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.