Справа № 819/3115/13-a
30 грудня 2013 року
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Баб'юка П.М., при секретарі судового засідання Сердюку А.Г.,
за участю:
представника позивача - Мушалюк О.В.,
представника відповідача - Хічія А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанов, -
Копичинецька міська рада Гусятинського району Тернопільської області (далі - позивач, боржник) звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанов від 30 травня 2013 року ВП№37765724 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн.
Ухвалою суду постановленою в судовому засіданні, враховуючи вимоги ч.3 ст.181 КАС України, неналежного відповідача замінено на належного - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з мотивів викладених в адміністративному позові. Зазначила, що у строк, встановлений для добровільного виконання рішення суду Копичинецька міська рада не виконала не з власної вини, а тому, боржник не має сплачувати виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій і просить оскаржені постанови скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні так як вважає, що оскаржені постанови прийняті державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом. Повідомив, що постановою про відкриття виконавчого провадження надавався боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом семи днів. Проте, рішення суду не виконане боржником у встановлений для добровільного виконання строк, що є підставою для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Також, представник відповідача зазначив, що Копичинецька міська рада у випадку наявності об'єктивних причин неможливості виконання рішення суду у строк, встановлений для добровільного виконання, наділена правом на подання заяви про відкладення виконавчих дій. Вказаним правом відповідач (боржник) не скористався, не повідомив державного виконавця про невчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, заяви про відкладення виконавчих дій не подав, а тому, представник позивача вважає, що державним виконавцем правомірно винесено оскаржені постанови.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встанови наступні обставини справи:
На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області знаходився виконавчий лист №1904/1564/2012 виданий 29.11.2012 Гусятинським районним судом про: "Зобов'язати Копичинецьку міську раду повторно розглянути на сесії ради заяву ОСОБА_3 від 8 вересня 2011 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 в оренду терміном на 10 років земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень, площею 0,0189 ґа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та норм Земельного кодексу України прийняти рішення."
29 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37765724 з виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику (в даному випадку - позивачу) строк для самостійного виконання рішення протягом семи днів з моменту винесення даної постанови.
Постанова надіслана рекомендованою кореспонденцією, проте, як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення державному виконавцю не повернулось.
В процесі розгляду справи встановлено, що вказану постанову про відкриття виконавчого провадження отримано боржником 07 травня 2013 року.
08 травня 2013 року Копичинецькою міською радою надіслано листа №368, яким, на постанову про відкриття виконавчого провадження, повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про те, що 13 травня 2013 року на позачерговій 31 сесії ради буде розглядатись питання надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Будь-яких відомостей від боржника про невчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 квітня 2013 року ВП№37765724, чи заяви про відкладення виконавчих дій, до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області не надходило, та у листі №368 від 08 травня 2013 року Копичинецькою міською радою не зазначено.
13 травня 2013 року на позачерговій 31 сесії ради питання надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою розглядалось, проте, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів, рішення не було прийнято.
13 травня 2013 року на позачерговій сесії ради був присутній державний виконавець, який в цей же день склав Акт про невиконання боржником рішення суду без поважних причин.
14 травня 2013 року державним виконавцем винесена постанова ВП№37765724 про накладення на Копичинецьку міську раду штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин. Вказана постанова скасована Тернопільським окружним адміністративним судом (постанова суду від 08 липня 2013 року №819/1580/13) у зв'язку з тим, що рішення суду не виконано боржником з поважних причин. Постанова суду від 08 липня 2013 року набрала законної сили.
17 травня 2013 року розпорядженням в.о. Копичинецького міського голови №33 скликано позачергову 32 сесію ради на 20 травня 2013 року в порядок денний якої включено питання розгляду заяви ОСОБА_3, про що 17 травня 2013 року листом №384 повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.
У зв'язку з відсутністю кворуму, пленарне засідання 32 сесії ради призначене на 20 травня 2013 року не відбулось.
21 травня розпорядженням в.о. Копичинецького міського голови №34 скликано позачергову 33 сесію ради на 30 травня 2013 року в порядок денний якої включено питання розгляду заяви ОСОБА_3
30 травня 2013 року на 33 сесії Копичинецької міської ради прийнято рішення №58, яким вирішено відмовити гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що 31 травня 2013 року листом №427 повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.
Крім цього, 30 травня 2013 року на вказаній сесії ради прийнято рішення №59, яким надано дозвіл громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
В цей же день, 30 травня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області винесено постанови ВП№37765724 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн.
Вказані постанови надіслані Копичинецькій міській раді звичайною кореспонденцією та відомості про їх отримання боржником у відповідача відсутні.
Позивач стверджує, що про існування оскаржених постанов йому стало відомо з листа Управління Державної казначейської служби України у Гусятинському районі Тернопільської області від 06 грудня 2013 року №03-07/254-1214, отриманого позивачем 09 грудня 2013 року.
В матеріалах справи наявні копії заяв позивача про отримання вказаних постанов (а.с.13-14), відповідно до яких, оскаржені постанови отримані представником Копичинецької міської ради 11 грудня 2013 року.
Даний позов подано позивачем до Тернопільського окружного адміністративного суду 12 грудня 2013 року.
У зв'язку з відсутністю у відповідача відомостей про дату отримання позивачем оскаржених постанов, на підставі ч.2 ст.181 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на їх оскарження.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми законодавства.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Крім цього слід відмітити, що відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Враховуючи наведене, Законом України "Про виконавче провадження" зазначені конкретні випадки, у разі настання яких не стягується чи повертається виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що рішення суду не було виконано ним у строк, встановлений для самостійного виконання не з його вини (невчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, недостатність голосів для прийняття рішення, відсутність кворуму), проте, вказана обставина, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», не є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Також, аналізуючи норми Закону України «Про виконавче провадження» слід зазначити, що відсутність вини боржника чи наявність поважних причин невиконання рішення суду у встановлений для самостійного виконання строк не є підставою для несплати (нестягнення) виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року по справі №819/1580/13, якою скасовано постанову державного виконавця від 14 травня 2013 року ВП№37765724 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Вказані обставини (відсутність вини боржника чи наявність поважних причин невиконання рішення суду) є підставою для звернення боржника із заявою до державного виконавця про відкладення виконавчих дій, чи до суду який видав виконавчий документ із заявою про відстрочку виконання рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання. Надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження (п.13 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження").
Проте, правом на звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення позивач не скористався.
Також, відповідно до ч.1 ст35 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Проте, позивач наданим йому правом не скористався, не повідомив державного виконавця про невчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження (вказані обставини стали відомі лише під час слухання справи судом), і не звернувся із заявою про відкладення провадження виконавчих дій та продовження строку на самостійне виконання рішення суду.
Зазначене призвело до того, що в строк встановлений для самостійного виконання рішення суду боржником виконано не було, що, відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для стягнення виконавчого збору в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (з боржника - юридичної особи).
Крім цього, державним виконавцем розпочате примусове виконання рішення, що відповідно до вимог ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що оскаржені постанови від 30 травня 2013 року ВП№37765724 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн. прийняті державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позов до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86,158-167,181 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Копичинецької міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанов - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
В повному обсязі постанова складена 04 січня 2014 року.
Суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.