8.1.1
Іменем України
08 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/9303/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.
при секретарі судового засідання Калашнікові Д.О.,
за участю :
представника позивача - Данілова А.І. довіреність від 25.10.2013,
представника відповідача - Бессонової С.О. довіреність від 01.10.2013,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просив суд:
визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо внесення до електронної автоматизованої системи відомостей про завищення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 373121,00 грн. та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 400324,00 грн. за серпень 2013 року;
зобов'язати Державну податкову інспекцію в Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області відобразити в електронній автоматизованій системі показники податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року суб'єкта господарювання - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами за період з 01.08.2013 по 31.08.2013. результати якої оформлено актом від 31.10.2013. В акті містяться висновки про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами в обсягах, задекларованих у податковій звітності за серпень 2013 року, а також про завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2013 року. Такі висновки ґрунтуються відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, якими б підтверджувався факт транспортування товарів від продавця до покупця по господарським операціям з ПП «Лутінвест», ПАТ СВФ «Агротон», ПП СВФ «Агро», ТОВ «Агро-Чорнухінські курчата», ТОВ «Макаронна фабрика «Милам», ПП «Всеслав-Луганськ», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Мастер-кабель», ТОВ «Промспецснаб», ТОВ «Валуйська МТС», а також відсутністю акту здачі-приймання сільгосппродукції на зберігання, сертифікату відповідності сільгосппродукції та відсутністю трудових ресурсів для навантаження/розвантаження продукції. Позивач вказує, що в акті перевірки відповідач фактично кваліфікує господарські операції позивача з вказаними контрагентами як нікчемні угоди, які не створюють реальних наслідків, та які є недійсними в силу закону.
Наводячи норми Цивільного та Податкового кодексів України, позивач вказує про неправомірність таких висновків відповідача.
Крім того, з посиланням на норми Податкового кодексу України, позивач вказує на відсутність у відповідача повноважень щодо коригування показників податкової звітності та податкового кредиту платника податків на підставі акта перевірки без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.
Відповідачем під час перевірки не було виявлено розбіжностей у податковій звітності позивача та вказаних в акті контрагентів. Однак при цьому відповідач дійшов висновку про недостовірність задекларованих даних податкового обліку.
Самостійна зміна відповідачем показників в автоматизованих системах податкової служби, на думку позивача, є фактичною зміною показників податкової звітності, що здійснена поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст ст. 49 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, наданих у письмових запереченнях проти позову, в яких серед іншого, зазначено, що перевіркою позивача встановлено завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2013 року. Зазначені порушення обумовлені тим, що господарські операції позивача з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Такі висновки пов'язані з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, якими б підтверджувався факт транспортування товарів від продавця до покупця . Крім того, податкові накладні оформлено з порушенням норм закону, а саме, у всіх податкових накладних дата їх складання є тотожною даті договору, який вказано у графі «вид цивільно-правового договору». Тобто такий договір не є чинним договором з надання послуг чи постачання. Отже податкові накладні позивача містять недостовірні дані, тому не підлягають включенню до податкового кредиту .
Такі обставини, на думку відповідача, ставлять під сумнів наявність у позивача ділової мети, тобто направленості його діяльності на отримання доходу від господарської діяльності. та свідчать лише про направленість діяльності на мінімізацію оподаткування.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3 зареєстрований як Фізична особа-підприємець Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області 05.05.2008, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований платником податку на додану вартість 28.05.2010 (а.с.8,9).
Відповідачем - Державною податковою інспекцією в Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області 31 жовтня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем під час здійснення господарських відносин з контрагентами за період з 01.08.2013 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт № 424/17/НОМЕР_1 від 31.10.2013 (а.с. 10-28).
Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.
У висновках акта перевірки зазначено:
1. Аналізом наданих для перевірки документів та наявної інформації встановлено неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з контрагентами у обсягах, задекларованих у податковій звітності серпня 2013 року.
2. Внаслідок порушення п. 44.1. ст. 44. ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, 1987.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.1.2, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 8 р. 3, п. 4.1 р.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у серпні 2013 року на суму 373 121,00 грн.
3. Внаслідок порушення п.44.1 ст. 44 , ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.1.2, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 8 р. 3, п. 4.1 р.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість позивачем завищено податкові зобов'язання серпня 2013 року на 400 324,00 грн.
На підставі вказаного акта відповідачем внесено зміни до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» в частині виключення відомостей про задекларовані показників податкової звітності, а саме податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2013 року у вказаних в акті розмірах.
Податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки позивача відповідачем не приймались.
Зазначені обставини сторонами не заперечувались.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).
Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.
Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Лутінвест», ПАТ СВФ «Агротон», ПП СВФ «Агро», ТОВ «Агро-Чорнухінські курчата», ТОВ «Макаронна фабрика «Милам», ПП «Всеслав-Луганськ», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Мастер-кабель», ТОВ «Промспецснаб», ТОВ «Валуйська МТС».
Такі твердження, в свою чергу, відповідач пов'язує з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, якими б підтверджувався факт транспортування товарів від продавця до покупця.
Оцінюючи вказані висновки акта перевірки суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).
Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).
Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних позивача, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Отже, встановивши під час перевірки порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме, завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідач мав прийняти відповідні податкові повідомлення-рішення.
Як зазначалось, податкові повідомлення-рішення відповідачем за результатами перевірки позивача не приймались.
Наказом ДПС України № 1197 від 24.12.12. введено в дію «Автоматизовану систему співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», яка є програмним продуктом, який, серед іншого призначено для опрацювання показників податкової звітності.
З метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, встановлення єдиного порядку відображення результатів камеральних перевірок платників податків в органах Міністерства доходів і зборів України запроваджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця», затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165.
Під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи "Податковий блок" - "Реєстрація ПП", "Обробка податкової звітності та платежів", "Податковий аудит", "Аналітична система", "Облік платежів" , єдиний реєстр податкових накладних.
Зміст вказаного документа, надає підстави вважати, що процес внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган, в тому числі, має можливість фактично порівнювати задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Відповідачем не заперечувалось, що у даному випадку податковим органом не було виявлено розбіжності у податковій звітності позивача та його контрагентів за податковий період - серпня 2013 року. Однак при цьому відповідач дійшов висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку. Сама по собі здійснена ДПІ податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до інформаційної системи.
Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку (в порядку статті 54 Податкового кодексу України).
Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.
За таких обставин, та виходячи з аналізу вищенаведених положень суд вважає, що з урахуванням норм ст. 2 КАС України, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо внесення до електронної автоматизованої системи відомостей про завищення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 373121,00 грн. та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 400324,00 грн. за серпень 2013 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області відобразити в електронній автоматизованій системі показники податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року суб'єкта господарювання - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у сумі 68,82 грн. (шістдесят вісім грн. 82 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 13 січня 2014 року
Суддя О.В. Солоніченко