ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2013 року № 826/17760/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 №0007421710.
ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2013 №0007421710.
Ухвалою суду від 04.12.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 09.12.2013, яке в подальшому було відкладено на 16.12.2013 у зв'язку з неявкою належним чином уповноваженого представника позивача та з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Під час розгляду справи Позивач підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначила, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Кодексу при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО) є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження Позивачем ПДФО за період 2012 рік. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України у зв'язку із неявкою представника відповідача та відсутністю необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
13 червня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №12/17-1-20 від 18.05.2013 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007421710, яким позивачу за порушення п.п.164.1.3, 168.2.1, 170.11.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 777,31грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 621,85грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 155,46грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень представника відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на тому, що сума в розмірі 41822,64грн., отримана Позивачем від Французького культурного центру є доходом, отриманим від нерезидента, а тому має обраховуватись за ставкою 17% наступним чином: ((10730*15%) + (41822,64- 10730)*17%).
Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, враховуючи наступне.
Громадянка України ОСОБА_1 у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 працювала у генеральній дирекції з обслуговування іноземних представництв «Інпредкадри» (Французький культурний центр в Україні) на посаді бібліотекаря, що підтверджується довідкою №390 від 26.11.2013.
15 квітня 2013 позивач подала до ДПІ у Голосіївському р-ні. м. Києва ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи, одержані за 2012. Сума доходу по Французькому культурному центру в Україні склала 41822,64грн., а сума податку - 6273,40грн., який був сплачений позивачем до бюджету 19.06.2013 згідно квитанції №Р24А528209970696777.
Із заперечень відповідача вбачається, що позивачем порушено вимоги пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, який визначає порядок оподаткування іноземних доходів.
Так, відповідно до змісту пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Разом з тим, судом встановлено, що іноземні доходи в 2012 позивач не отримував і в податковій декларації про майновий стан і доходи в рядку 01.06 сума такого доходу ним не зазначалась. Загальний дохід, отриманий позивачем у 2012 був відображений Позивачем у рядку 01.01 вказаної декларації в загальній сумі 89712,52грн., в тому числі: 47889,88грн. від Національного університету «Києво-Могилянська Академія», 41822,64грн. від Французького культурного центру в Україні.
Судом не досліджується правильність утримання ПДФО Національним університетом «Києво-Могилянська Академія», оскільки дана обставина відповідачем не заперечується та є такою (обставина), що не вплинула на збільшення позивачу грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним ППР, що також підтверджується розрахунком, доданим до ППР.
Згідно пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді ... є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.
Згідно пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України.
Відповідно до пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПК України іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
З аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що отриманий позивачем дохід у вигляді заробітної плати, виплаченої Французьким культурним центром в Україні не є іноземним доходом, а є доходом у вигляді заробітної плати, отриманої з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню в загальному порядку, визначеному ПК України.
Відтак, факт походження заробітної плати позивача з джерелом походження з України є доведеним.
Більш того, відповідачем при обрахуванні ПДФО в оскаржуваній сумі невірно застосовано положення п.167.1 ПК України, адже ставка 17% застосовується виключно у випадку перевищення 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати у звітному місяці, а не році, як то зроблено відповідачем. При цьому, в жодному з 12 звітних місяців у позивача не було перевищення доходу понад 10730грн.
Отже, позиція відповідача щодо необхідності оподаткування частини доходу позивача за ставкою 17% є хибною, в наслідок чого спірне ППР підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В той же час, суд не знаходить підстав для присудження компенсації витрат на правову допомогу за рахунок Державного бюджету України в сумі 2000грн., враховуючи наступне.
Як вбачається з розрахунку витрат часу адвокатом при виконанні доручення, ОСОБА_2 було вчинено наступні дії: ознайомлення з матеріалами справи 08.11.2013 - 2год.; складання адміністративного позову 08.11.2013 - 2 год.; складання додаткових пояснень 08.11.2013 - 2год.
Втім, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами справи 08.11.2013, при тому, що адміністративний позов подано до суду засобами поштового зв'язку 09.11.2013. Посилання ОСОБА_2 на складання ним позовної заяви та додаткових письмових пояснень 08.11.2013 також не знаходять свого підтвердження доказами, адже позовна заява написана від імені позивача та підписна 09.11.2013 ОСОБА_1 особисто. Аналогічним чином від імені позивача складені та підписані додаткові пояснення від 16.12.2013 та заперечення на заперечення відповідача від 18.12.2013.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 не був допущений до участі в судовому засіданні 09.12.2013 у зв'язку з відсутністю Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а в судовому засіданні 16.12.2013 була присутня особисто ОСОБА_1 та вільний слухач ОСОБА_3
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.06.2013 №0007421710.
3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 172 (сто сімдесят дві)грн. 05коп з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (адреса: 01033, м.Київ, вулиця Жилянська, будинок 23).
Суддя П.О. Григорович
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.