Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2013 р. Справа №805/15317/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 17:13
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до
Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області
третя особа
ОСОБА_2
про
скасування акту та припису від 15.10.2013 року №006460
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1- особисто, ОСОБА_3 - за договором;
від відповідача - Берідзе Є.Ж. - за довіреністю;
від третьої особи - ОСОБА_2 - особисто, ОСОБА_5 - за договором
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування акту та припису від 15.10.2013 року №006460.
Ухвалою від 06.11.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, третя особа та представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, на підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, прийнятий акт - припис від 15.10.2013 року №006460 про зобов'язання ОСОБА_1 повернути споживачу ОСОБА_2 кошти у сумі 7 111 грн. у строк до 21.10.2013 року. Наполягає на тому, що проведене дослідження щодо встановлення якості набору кухонних меблів від 17.09.2013 року №294, не є належним підтвердженням наявності істотних недоліків товару в розумінні статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав на його безпідставність та зазначив, що під час здійснення перевірки та прийняття припису щодо усунення порушень відповідач діяв у межах норм чинного законодавства та у спосіб визначений нормами чинного законодавства. Зазначає, що вимоги позивача про скасування акту перевірки є необґрунтованими, оскільки акт не є рішенням суб'єкту владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків юридичних чи фізичних осіб. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав на його безпідставність та зазначив, що дії відповідача під час проведення перевірки позивача та складання акту та припису були законними, правомірними та такими, що не суперечать нормам права. Вважає, що висновок відповідача про вчинення позивачем порушень законодавства про захист прав споживачів відповідає дійсності, що ґрунтується на висновку спеціаліста № 294 від 17.09.2013 року, оскаржувальний припис вчинено обґрунтовано. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради від 16.11.2007 року, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (бланк серії НОМЕР_2). Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджене свідоцтвом платника єдиного податку.
15.10.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, на підставі згоди Держспоживінспекції України від 01.10.2013 року № 01/7-8926-2013 та скарги громадянина ОСОБА_2, проведена перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, на підставі якої складений акт від 15.10.2013 року № 006460.
Під час зазначеної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст.. 6, ст.. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: набір кухонних меблів «Пауло», виготовлений ФОП ОСОБА_1 та придбаний споживачем ОСОБА_2, містить істотні недоліки виробничого характеру та монтажу.
Розділом IV акту від 15.10.2013 року № 006460 є припис, згідно пункту 3 зазначеного припису ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний повернути споживачу ОСОБА_2 кошти у сумі 7111 грн. у строк до 21.10.2013 року.
Згідно висновку товарознавчого дослідження спеціаліста від 17.09.2013 року № 294 щодо з'ясування якості кухонних меблів «Паула» за дефектами зовнішнього вигляду, набір кухонних меблів «Паула» без маркування має істотні недоліки виробничого характеру.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено у судовому засіданні позапланова перевірка ініційована скаргою ОСОБА_2, щодо неякісного виготовлення та монтажу кухонної меблі Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1
ОСОБА_2 було придбано кухоні меблі «Паула». Після монтажу меблів споживачем було виявлено ряд недоліків для усунення яких ОСОБА_2 звернувся до продавця- ФОП ОСОБА_1 Позивачем була дана згода на усунення недоліків, але ніяких дій тривалий час проведено не було. ОСОБА_2 не користувався меблями за які було сплачено грошові кошти(товарний чек від 19.07.2012 року) та був змущений звернутися до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області за захистом своїх порушених прав(арк.спр.80-90).
Позивачем в цей період було прийнято рішення про проведення експертизи якості меблів за проведенням якої він звернувся до Донецької торгово-промислової палати ( рахунок №3531 від 03.вересня 2013 року), про що було повідомлено ОСОБА_2 телеграмами, та за відсутності останнього проведена не була. (арк.спр. 12,13,80).
Після отримання відповіді на звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 27.08.2013 року за №01-1883-1 ОСОБА_2 звернувся до Донецького обласного бюро експертиз за встановленням якості за дефектами зовнішнього виду набору кухонних меблів «Паула». 17.09.2013 року було складено висновок спеціаліста за №294 про наявність суттєвих недоліки виробничого характеру та монтажу (арк..спр.69-79, 89).
Суд не погоджується з доводами позивача що висновок спеціаліста за зверненням ОСОБА_2 є не належним підтвердженням наявності істотних недоліків, і тому при прийнятті оскаржувального припису відповідач діяв необґрунтовано, та зазначає наступне.
Згідно п. 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).
Згідно п 1.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 відповідач є територіальним органом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством, відносно суб'єктів господарювання у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Згідно п 1.4 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.03.2012 року № 310, Перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами з таких підстав:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу з питань захисту прав споживачів про здійснення перевірки за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових перевірок органом з питань захисту прав споживачів;
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України ;
- неподання в установлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Абзацом 5 п. 1.11 Порядку передбачений обов'язок органу з питань захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.
Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.
Тобто, здійснюючи перевірку позивача з питань характеристик продукції, відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.
Згідно п. 4.2.1 Порядку передбачається видання суб'єкту господарювання обов'язкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів.
Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) та у разі необхідності вжиття заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Частино 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Припис було видано на підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись вимогами статей 5 та 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкту господарювання наданий припис до акта.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд зазначає, що позивач не вбачав претензій до проведення перевірки відповідачем, більш того, він не заперечує факт вчинення порушень законодавства в сфері захисту прав споживачів, а намагається знайти формальні підстави для уникнення відповідальності за вчинені порушення.
Також, з огляду на те, що висновок відповідача про вчинення позивачем порушень законодавства про захист прав споживачів відповідає дійсності, що ґрунтується на висновку спеціаліста від 17.09.2013 р. № 294.,оскаржуваний припис вчинено обґрунтовано.
Суд зазначає, що висновок спеціаліста від 17.09.2013 р. № 294 на момент складання акту позапланової перевірки був діючим, ніким не оскаржений та складений у відповідності до вимог законодавчих актів, зокрема Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерством юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5.
Щодо позовних вимог про скасування акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 15.10.2013 року № 006460, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, предметом адміністративного судочинства є правовідношення, які виникають у сфері публічно правових взаємовідносин у зв'язку з реалізацією права зацікавлених осіб на судовий захист та направлені на захист від порушень з боку органів владних повноважень при здійснені ними владних управлінських функцій.
Тобто, до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, які прийняті у межах повноважень та на підставі відповідних норм права, є формою реалізації владних повноважень, закріплених у нормативно - правових актах, за своєю природою є управлінськими, потребують обов'язкового виконання та несуть певні негативні наслідки.
Як вбачається з акту, який оскаржується, він не потребує обов'язкового виконання та не несе для позивача певних негативних наслідків, за своєю суттю носить інформаційний характер.
Таким чином, звертаючись до суду з вимогою скасувати акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, позивач невірно визначив спосіб захисту порушених прав, тому суд вважає, що в задоволені позовної заяви в цій частині слід відмовити.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа ОСОБА_2 про скасування акту та припису від 15.10.2013 року №006460 - відмовити.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 грудня 2013 року.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 грудня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.