ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
09 січня 2014 року № 813/9373/13-а
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,
з участю прокурора Бойко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області до Пісочнянської сільської ради про визнання протиправними дій і скасування рішення,
Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області (далі - Прокурор) 13.12.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Пісочнянської сільської ради з вимогою, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Пісочнянської сільської ради №585 від 01.12.2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при прийнятті оскарженого рішення відповідачем порушено вимоги статей 19, 144 Конституції України, статтю 25, частину 14 статті 46, частини 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що свідчить про очевидну протиправність цього рішення, яке необхідно скасувати.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву від 25.12.2013 року №02-16/450 (вх.№47408 від 30.12.2013 року) про розгляд справи за відсутності його представника. Даною заявою відповідач визнав протиправність спірного рішення, вказавши, що воно підлягає скасуванню, оскільки прийнято сільською радою з перевищенням наданих Конституцією та законів України повноважень та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківськох міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Суд, заслухавши пояснення прокурора, з'ясувавши обставини, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
01 грудня 2013 року відбулося засіданні 29-ої позачергової сесії Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області шостого скликання, рішенням №35 якої затверджено порядок денний позачергової сесії.
Пунктом першим порядку денного значиться питання «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні».
За наслідками розгляду цього питання прийнято рішення №585 «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні» (далі - рішення №585).
Вказаним рішенням Пісочнянська сільська рада вирішила:
1. Підтримати резолюцію Народного віче у Києві від 1 грудня 2013 року.
2. Звернутися до керівництва США і ЄС з проханням запровадити санкції до вищих посадових осіб України, винних у насильницьких діях стосовно учасників мирного Євромайдану в місті Києві 30 листопада цього року, а також членів їхніх сімей.
З мотивувальної частини рішення слідує, що при його прийнятті відповідач керувався нормами статті 19 Конституції України та статтями 26, 46 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України).
Конституція України (стаття 140) визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Конституційний суд України у рішенні від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) дійшов висновку, що такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.
Таким чином, згідно Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання Пісочнянської сільської ради належить вирішення питань виключно місцевого значення, які пов'язані з життєдіяльністю територіальної громади села Пісочна Миколаївського району Львівської області.
Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені главою 1 розділу ІІ Закону № 280/97-ВР.
Питання, вирішення яких відбувається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, передбачені статтею 26 цього закону.
Даючи оцінку спірному рішенню Пісочнянської сільської ради від 01 грудня 2013 року № 585, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Стосовно пункту 1 про підтримання резолюції Народного віче у місті Києві від 1 грудня 2013 року, суд зазначає, що зміст цієї резолюції є загальновідомим, оскільки засоби масової інформації висвітлювали вказану подію та наводили текст резолюції.
Відповідно до резолюції, учасники Народного віче вирішили, зокрема, «домогтися відставки Віктора Януковича з посади Президента України, а також Уряду Миколи Азарова за зраду національних інтересів України за віддання злочинного наказу про побиття учасників Євромайдану в м. Києві», «вимагати притягнення до кримінальної відповідальності Міністра внутрішніх справ України В. Захарченка, винного у виконанні наказу щодо кривавого розгону учасників Євромайдану», «вимагати ліквідації антинародного спецпідрозділу «Беркут», звільнення з органів МВС України без права поновлення та притягнення до відповідальності керівництва підрозділу і всіх бійців, які брали участь в побитті студентів, журналістів та інших громадян на Майдані Незалежності в м. Києві».
Аналіз зазначених пунктів резолюції свідчить, вони стосуються загальнодержавних питань, вирішення яких лежить поза межами компетенції органів місцевого самоврядування і регулюється іншими, ніж Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», законами та нормативно-правовими актами.
Стосовно пункту 2 спірного рішення про звернення до керівництва США і ЄС з проханням запровадити санкції до вищих посадових осіб України, винних у насильницьких діях стосовно учасників мирного Євромайдану в місті Києві 30 листопада 2013 року, а також членів їхніх сімей, суд констатує, що Законом №280/97-ВР сільська рада не наділена жодними повноваженнями на звернення від імені територіальної громади до урядів іноземних держав та міжнародних організацій.
Таким чином, прийняте Пісочнянською сільською радою рішення № 585 від 01.12.2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні» не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та виходить за межі повноважень, наданих сільським радам Законом №280/97-ВР.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач письмовою заявою від 25.12.2013 року №02-16/450 (вх.№47408 від 30.12.2013 року) визнав протиправність спірної постанови.
Щодо посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), то суд зауважує, що це рішення стосується офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19 Конституції України, статті 25,частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування.
У рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України посилається на своє рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002, у якому визначено політико-правову
природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши рішення Пісочнянської сільської ради № 585 від 01.12.2013 року, суд дійшов переконання, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів.
Згідно частини 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З урахуванням встановлення судом невідповідності спірного рішення Конституції та законам України, його необхідно визнати протиправним і скасувати, а позов - задовольнити.
Заходи забезпечення даного позову, вжиті ухвалою суду від 26 грудня 2013 року, згідно вимог статті 118 КАС України слід скасувати.
Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати не стягуються зі сторін.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Пісочнянської сільської ради №585 від 01.12.2013 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Україні».
Скасувати заходи забезпечення даного позову, вжиті ухвалою суду від 26 грудня 2013 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Хома О.П.
Повний текст постанови виготовлений 13 січня 2014 року.