28 листопада 2013 р.Справа № 1423/15890/2012
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій,-
23.08.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про стягнення з відповідача суми недоплаченої одноразової щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2012 рік в розмірі 3 540,00 грн. та зобов'язання выдповыдача в подальшому виплачувати грошову одноразову допомогу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
29.05.2013 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 року та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції в ході вирішення спірного питання було встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 13.09.2005 року.
Позивач відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції ОСОБА_2 посилався на те, що у 2012 році виплата йому разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача недоплачені суми зазначеної допомоги.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 09.07.2007 року, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» змінено та викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вищезазначені зміни були визнані неконституційними, а тому ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» продовжила свою дію в редакції від 09.07.2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №45, ст.425 із наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Таким чином в 2012 році учасникам бойових дій виплачувалася разова грошова допомога у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Таким чином, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи та учасникам бойових дій.
На підставі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Так само, з огляду на відсутність факту порушення прав позивача на момент судового розгляду справи у зв'язку з можливою невиплатою відповідачем підвищення до пенсії у майбутньому, колегія суддів вказує на обгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для зобов'язання органу Пенсійного фонду України в подальшому нараховувати щорічну допомогу учаснику бойових дій.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.2013 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Бойко А.В.
Судді: Танасогло Т. М.
Яковлєв О.В.