12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/37794/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красно- перекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011
у справі № 2а-2897/10/5/0170
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Рябоконь В.Е."
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в
Автономній Республіці Крим
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Селянське (фермерське) господарство "Рябоконь В.Е." звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11 позов задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011
постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища) позивача № 23867 від 04.02.2009; за результатами проведеної перевірки складено акт № 5371/15-03 від 02.11.2009.
Зазначеною перевіркою встановлення порушення позивачем п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009 року № 0003171503/0, яким позивачу донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 7066,46 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 353,32 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з п.14 ст. 14 даного Закону до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Статтею 44 Закону України від 26.06.1991р. № 1264-ХП "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
У відповідності з частиною 3 цієї ж статті порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999р. (зі змінами та доповненнями) відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" затверджено "Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору".
Також, порядок обчислення суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення та пересувними джерелами забруднення, визначений п. 6 Інструкції, в п.п. 6.3 якого зазначено, що суми збору, який справляється за скиди, обчислюються платниками за формулою.
Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2007 року між КФГ «Агрис»та СФГ «Рябоконь В.Е.» здійснено узгодження стоків та пропуск в Каркинитську затоку через ОС-4 на таких умовах: за закінчення поливного сезону СФГ «Рябоконь В.Е.» зобов'язано надати розрахунок фактичного обєму водовідведення до 01.12.2007 року, самостійно брати аналіз води безпосередньо зі своїх скидів та проводити розрахунок збору за скид забруднюючих речовин колекторно-дренажними водами. КФГ «Агрис» погоджено прийом стоків колекторно-дренажних вод, згідно 502 т.м.3 об'єму на 2007 рік. Між КФГ «Агрис»та СФГ «Рябоконь В.Е.» 13.07.2009 року укладено угоду щодо пропуску води по каналам РмЗ.1 та ХрЗ на полив сільськогосподарських культур, згідно наданого дозволу на спеціальне водокористування КФГ «Агрис»та узгодження стоків на 2009 рік, а відтак,
Враховуючи вищевикладене судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач є вторинним водокористувачем, який не має власних водозабірних споруд, скидає стічні води в системи первинного водокористувача - КФГ «Агрис» на умовах, що встановлюються між ними.
Відповідно до статті 30 Водного кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) передбачалось, що за скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у водні об'єкти з систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об'єктів в межах встановлених категорій.
При цьому під дренажними водами слід розуміти воду, яка профільтрувалася з певної території та відводиться за допомогою дренажної системи з метою пониження рівня ґрунтових вод (ст. 1 Водного кодексу України).
Дренажна система - інженерна система для збору і відведення поверхневого та підземного стоку, що забезпечує зниження рівня ґрунтових вод (п. 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-ізт (річна) «Звіт про інженерний захист територій населених пунктів», затвердженої Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 22.03.2010 року № 76.
Суди попередніх інстанцій дійшли привального висновку, що позивачем правомірно при визначені збору за забруднення навколишнього природного середовища були застосовані положення ч. 6 ст. 30 Водного кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) щодо звільнення від сплати збору, оскільки скидання забруднюючих речовин позивачем в Каркинитську затоку Чорного моря відбувається через меліоративну (дренажну) систему, тобто систему, що захищає сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі 2а-2897/10/5/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі 2а-2897/10/5/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко