12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/41488/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу іноземного підприємства "Баварія-Агро"
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011
у справі № 2а/0270/611/11
за позовом іноземного підприємства "Баварія-Агро"
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Іноземне підприємство "Баварія-Агро" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідача проведена планова виїзна перевірка ІП "Баварія-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010, за результатами перевірки складено акт від 30.12.2010 року № 4482/23-10/32168721.
Перевіркою було встановлене порушення підпункту 4.1.6, пункту 4.6 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000052310 від 14.01.2011 року, яким ІП "Баварія-Агро" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 57369 грн. та №0000062310/0 від 14.01.2011 року, яким ІП "Баварія-Агро" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 20834 грн.
З матеріалів справи вбачається, що що ІП "Баварія-Агро" мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Дефендер", яке, зокрема надавало юридичні послуги ПП "Баварія-Агро" на підставі договору про надання юридичних послуг від 28.01.2008 року згідно завдань замовника.
За надані послуги ПП "Баварія-Агро" перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Дефендер" кошти в сумі 100000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 16666 грн. 67 коп., що підтверджується податковою накладною №45 від 25.06.2009 року, в результаті чого податок на додану вартість в сумі 16666 грн. 67 коп. включений ПП "Баварія-Агро" до складу податкового кредиту у червні 2009 року.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбання послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на обґрунтування правомірності включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у контрагента послуг, позивач посилався на акт приймання-здачі виконаних послуг.
Разом з тим, судами при дослідженні долучених до матеріалів справи первинних документів встановлено, що в них відсутні дані про зміст та обсяг здійсненої господарської операції, зокрема, неможливо визначити, які саме супровідні послуги надано позивачу ТОВ "Дефендер"
При цьому будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували зв'язок наданих контрагентом послуг з власною господарською діяльністю, позивачем надано не було.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Дефендер" в період 2009 року не займалось таким видом господарської діяльності як надання юридичних послуг, останнє не звітує до органів ДПС та визнано банкрутом на підставі рішення суду.
Таким чином, відсутність підтвердження зв'язку придбаних послуг з господарською діяльністю позивача з ТОВ "Дефендер" виключає можливість віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу іноземного підприємства "Баварія-Агро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а/0270/611/11слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу іноземного підприємства "Баварія-Агро" відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а/0270/611/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е.Острович
О.І. Степашко