02 грудня 2013 року м. Київ К/800/51083/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (доповідач),
суддів -Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року
у справі № 2а-0870/11954/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросила-Тетіс»
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідросила-Тетіс» звернулось до суду із позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року №00003523053.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення, прийняте Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області №0000352305 від 29.07.2011 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2011 року по 31.03.2011. року, за результатами якої складено акт №2028/23/35432630 від 29.07.2011 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за березень 2011 року на суму 115968,00грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року на 1239,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011року на суму 114729,00 грн.
На підставі зазначеного вище акта 29.07.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000352305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 114729,00грн та нараховано фінансові санкції у розмірі 1,00 грн.
Подані позивачем заперечення від 04.08.2011 року та скарга від 10.08.2011 року, залишились без задоволення.
Податковий орган, зменшуючи позивачеві бюджетне відшкодування за квітень 2011 року у сумі 114729,00 грн., виходив з того, що позивач для формування власного кредиту та затратної частини у березні 2011 року використовує фірми, які мають ознаки «фіктивності», по яких відсутній факт транспортування ТМЦ на територію ТОВ «Гідросила-Тетіс» та його фактичного отримання у березні 2011 року. Крім того, за результатами перевірки та згідно отриманої інформації, не можливо підтвердити факт перевезення ТМЦ ТОВ «Гідросила-Тетіс» та його отримання від постачальників.
Окрім цього, відповідач посилається на отримані відповіді, зокрема, від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська з питань взаємовідносин ТОВ «Гідросила-Тетіс» з ТОВ «Сталь комплект», згідно якої останнім 20.04.2011 року надано податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, яку не визнано як податкову та присвоєно статус «до відома» та ТОВ «Сталь комплект» віднесено до категорії підприємств-«транзитерів», а також від Роменської міжрайонної ОДПІ з питань взаємовідносин ТОВ «Гідросила-Тетіс» з ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина», згідно якої документи, підтверджуючі транспортування не надавались.
За таких обставин відповідач вважає, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що за результатами перевірки не встановлено наявності правових відносин ТОВ «Гідросила-Тетіс» з платниками, установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнано недійсними, а надані позивачем докази (договори; видаткові накладні; рахунки/рахунки- фактури; податкові накладні; товарно-транспортні накладні, подорожні листи.; платіжні доручення) підтверджують факт придбання товарів, що призначалися для використання ТОВ «Гідросила-Тетіс» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.
З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 цього Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
На підтвердження правомірності дій позивача щодо включення сум до податкового кредиту, суди попередніх інстанцій дослідили, зокрема, податкові накладні на поставку ТМЦ, та дійшли висновку, що останні складені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків. Разом з тим, згідно із довідкою №1030/23/35432630 від 14 липня 2011 року, складеною за результатами перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року були обстежені усі наявні у товариства документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, податкових зобов'язань, а за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року (акт від 30 червня 2011 року № 937/23/35432630) відповідач вказав, що з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за податкові періоди, у т.ч. березень 2011 року, не встановлено порушень податкового законодавства та не встановлено фактів непідтвердження за результатами запитів.
Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Враховуючи те, що перевірками не зафіксовано факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчать про їх неналежність як первинного документу, і те, що на момент укладання угод та складання податкових накладних контрагенти позивача були юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, колегія суддів погоджується з висновком судів про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2011 року №00003523053.
Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Керуючись ст.ст. 55, 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд
Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі № 2а-0870/11954/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук