03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/1660/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - Цимбал І.К.
Доповідач - Ящук Т.І.
09 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейне» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейне» до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди та заборгованості за комунальні послуги,
встановила:
У червні 2012 року позивач ОСББ «Ювілейне» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просив стягнути з останнього майнову шкоду в сумі 125248 грн. 57 коп., завдану безоплатним користуванням квартирою АДРЕСА_1 протягом 35 місяців та несплатою за житлово-комунальні послуги.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, керуючий справами ОСББ «Ювілейне» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що відповідальність за укладення договору повинна нести особа, яка на час його укладення мала повноваження надавати в оренду або в інший спосіб приміщення у будинку, була наділена організаційно-розпорядчими функціями з цього приводу і діяла, як встановленно судовим рішенням, недобросовісно, оскільки сторони несуть спільну відповідальність, визначену договором та чинним законодавством.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у відповідачів не було законних підстав на безоплатне користування спірною квартирою. В судовому засіданні відповідач та його представник не заперечували факт проживання і користування квартирою, проте заборгованість за наданні житлово-комунальні послуги у сумі 2748 грн 57 коп. відповідач не визнав. Суд, відмовляючи в задоволенні цієї вимоги, виходив з того, що у позивача відсутні витяги з КП ГІОЦ. Однак судом не було дослідженно, що житлово-комунальні послуги по спірній квартирі надавалися ОСББ «Ювілейне» і розрахунок здійснювався виконавцем послуг, а не розрахунковим центром.
Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року було скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості за житлово-комунальні послуги та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСББ «Ювілейне» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Ювілейне» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1290 грн. 12 коп. та 107 грн. 30 коп. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року в частині стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В дане судове засідання представник апелянта - ОСББ «Ювілейне» повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.12.2013 року, будь-яких заяв не подавав, тому судом визнано за можливе розглянути справу в його відсутності.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та ОСББ «Ювілейне» в особі колишнього керівника останнього, був укладений договір безоплатного користування відповідачем та його сім'єю квартирою АДРЕСА_1 строком з 05.03.2008 року до 05.03.2010 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року вказаний договір визнано недійсним.
Звертаючись із позовом про стягнення упущеної вигоди на суму 122 500 грн., позивач посилався на те, що внаслідок незаконного проживання родини відповідача у квартирі, остання не могла бути здана в оренду за ціною 3500 грн. щомісячно і позивач не отримав вигоду на вказану суму.
Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було встановлено, що укладаючи договір, відповідач діяв недобросовісно. Суд вважав, що відповідальність за укладення такого договору повинна нести особа, яка на час його укладання мала відповідні повноваження надавати квартиру в оренду, і діяла, як встановлено судовим рішенням, недобросовісно. Також представниками позивача не було надано доказів, що після набрання законної сили судовим рішенням родина відповідача продовжила незаконно проживати у квартирі, і що позивач недоотримав вигоду на заявлену ним суму.
Рішення суду у цій частині було залишене без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року, яке було залишене у цій частині без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості на суму 2748 грн. 57 коп., представник позивача визнав, що платежі за житлово-комунальні послуги відповідачем сплачувалися, проте є заборгованість по оплаті за постачання води тощо. При цьому судом прийняті до уваги пояснення відповідача, який вказав, що має квитанції по оплаті за житлово-комунальні послуги за весь період проживання у квартирі.
Враховуючи, що представником позивача не визначено, за несплату яких саме житлово-комунальних послуг утворилась заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявна у матеріалах справи довідка позивача про загальний розмір заборгованості - 2748 грн. 57 коп., не є достатнім доказом, який би підтверджував заявлені позовні вимоги.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду, позивач як на доказ наявності заборгованості посилався на довідку, підписану керуючим справами та головним бухгалтером ОСББ «Ювілейне», від 25.10.2011 року за № 8, в якій зазначено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 15.01.2011 року по квартплаті та комунальних платежах складає 2748 грн. 57 коп. ( а.с. 50).
Будь-якого розрахунку до цієї довідки не надано, що позбавляло суд першої інстанції можливості перевірити розмір вказаної суми заборгованості: з яких платежів вона складається, за які саме послуги нарахована, за який період виникла, та чи відсутня оплата за конкретні місяці, у порівнянні із квитанціями відповідача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, оскільки належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог матеріали справи не містять, при цьому колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного розгляду таких доказів подано не було, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок «сплати комунальних платежів» був поданий позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 26.03.2013 року.
На спростування даних про наявність заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період 2008-2011 роки відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду копії оплачених рахунків за місяці, за які у розрахунку заборгованості позивача відображено надходження оплати «0» ( а.с. 102-104), а також пред'явлено для огляду в судовому засіданні оригінали оплачених рахунків за період 2008-2011 роки.
Оглянувши в судовому засіданні зазначені рахунки, що були виставлені ОСББ «Ювілейне» відповідачу ОСОБА_2 на оплату житлово-комунальних послуг під час проживання у АДРЕСА_1, колегією суддів встановлено, що розміри щомісячних платежів за житлово-комунальні послуги, відображені в рахунках, та розміри платежів, що зазначені позивачем у розрахунку заборгованості, є різними.
У наданому позивачем розрахунку зазначено, що заборгованість станом на 01 січня 2010 року становить 2748 грн. 57 коп., а заборгованість станом на 01 січня 2011 року та станом на 01 лютого 2011 року становить 3200 грн. 48 коп., тоді як позовні вимоги заявлені станом на 15 січня 2011 року на суму 2748 грн. 57 коп.
При цьому у розрахунку відображено, що оплата відповідачем не проведена за березень 2010 року - 377 грн. 59 коп., у липні 2010 року - не доплачено 31 грн. 02 коп. (виставлено до оплати - 451 грн. 91 коп., а сплачено - 420 грн. 89 коп.) у жовтні 2010 року - не доплачено 43 грн. 30 коп. ( виставлено до оплати - 451 грн. 91 коп., а сплачено 408 грн. 61 коп.).
Проте при вивченні оригіналів оплачених рахунків за житлово-комунальні послуги колегією суддів встановлено, що суми рахунків, які були пред'явлені до сплати відповідачу ОСОБА_2, не відповідають сумам, зазначеним позивачем у розрахунку заборгованості.
Зокрема, у розрахунку заборгованості позивача вказано, що у липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року нараховано до сплати суми у розмірах по 451 грн. 91 коп. щомісяця, проте в оригіналах рахунків, що наявні у відповідача, загальна сума платежів, виставлена до оплати за житлово-комунальні послуги (включає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, холодне водопостачання та водовідведення, опалення, гаряче водопостачання та водовідведення) складає: по 408 грн. 61 коп. у липні, серпні та вересні 2010 року щомісяця та 451 грн. 91 коп. у жовтні 2010 року.
За таких обставин, посилання позивача у розрахунку заборгованості про недоплату за надані послуги у вказаний період є безпідставними. Крім того, відображення у розрахунку про відсутність оплати за березень 2010 року у розмірі 377 грн. 59 коп. спростовується наявним у матеріалах справи рахунком, оплата по якому здійснена у повному обсязі 19 квітня 2010 року ( а.с. 103).
Перевіряючи відповідність пред'явлених позивачем відповідачу до оплати сум за надані житлово-комунальні послуги, що відображені у розрахунку заборгованості, сумам, зазначеним в оригіналах оплачених рахунків, що наявні у відповідача, за період 2008 - 2009 рік колегією суддів встановлено, що нараховані до сплати щомісячні платежі та їх оплата також були невірно відображені позивачем у розрахунку.
Зокрема, вбачається, що надходження оплати за житлово-комунальні послуги за конкретний місяць були відображені позивачем не за той місяць, за який вона була нарахована, а в наступному місяці, коли оплата здійснювалась.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов'язок споживача - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Чинним законодавством передбачено строк оплати платежів за житлово-комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому вони надані, проте зазначення позивачем надходження суми за житлово-комунальні послуги, оплаченої за конкретний місяць як такої, що сплачена за наступний місяць, невірно відображає розмір заборгованості та період її виникнення, оскільки нарахована та оплачена суми не співмірні за періодом нарахування.
Зокрема, відображення за березень 2009 року оплати, нарахованої за лютий 2009 року у розмірі 186 грн. 77 коп., безпідставно вказує на виникнення заборгованості у сумі 102 грн. 09 коп., оскільки за березень 2009 року нараховано 288 грн. 86 коп., тоді як обидві зазначені суми сплачені відповідачем до 20-го числа наступного місяця, тобто своєчасно.
Із оригіналів квитанцій, наявних у відповідача, вбачається, що усі платежі за 2008 рік здійснені у визначений законодавством строк, проте позивачем у наданому розрахунку відображена заборгованість на 01.01.2009 року у розмірі 186 грн. 77 коп., що не відповідає обставинам справи.
Крім того, як вбачається з оригіналів оплачених відповідачем рахунків за січень, лютий, березень 2009 року, заборгованість за попередній період - відсутня.
Проте в рахунку за квітень 2009 року зазначено про наявність боргу в сумі 1511 грн. 78 коп., однак не визначено, за які саме послуги, крім того, сума місячного платежу за квітень 2009 року зазначена - 288 грн. 86 коп. Відповідно до відмітки банку на рахунку за квітень, платіж у сумі 288 грн. 86 коп. був здійснений відповідачем 20 травня 2009 року.
Однак у складеному позивачем розрахунку заборгованості сума у розмірі 1511 грн. 78 коп. відображена як місячне нарахування за квітень 2009 року, а виставлена до оплати сума 288 грн. 86 коп. - не відображена, натомість відображено лише платіж, що надійшов за березень 2009 року у такому ж розмірі. Крім того, сплачена позивачем у травні 2009 року сума за квітень у розмірі 288 грн. 86 коп. взагалі не внесена до розрахунку.
В матеріалах справи також відсутні жодні докази та обґрунтування наявності суми боргу в розмірі 1511 грн. 78 коп., яка була вказана у рахунку за квітень 2009 року та не визнається відповідачем як борг. Проте у будь-якому разі зазначена сума не може бути стягнута з відповідача, оскільки позивачем щодо вказаного нарахування пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений 257 ЦК України.
Крім того, відображення у розрахунку позивача заборгованості за серпень 2009 року у розмірі 408 грн. 61 коп. спростовується наявністю оплаченого рахунку за цей місяць, відповідно до якого оплата за серпень 2009 року була здійснена 18.09.2009 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем суду апеляційної інстанції 26.03.2013 року, не відображає дійсних обставин щодо оплати відповідачем послуг за надані житлово-комунальні послуги та не може бути належним доказом наявності та розміру заборгованості, оскільки спростовується наданими відповідачем оплаченими рахунками за житлово-комунальні послуги за вказаний у розрахунку період.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідає вимогам закону і обставинам справи.
Таким чином, судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейне» - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: