26.12.2013 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Бовтрук В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2013 року,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 301918, ОСОБА_3 21.10.2012 року о 13 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Боженка, керуючи автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, здійснив рух по смузі зустрічного руху та виїзд на перехрестя з вул. Федорова на забороняючий червоний сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_2, який рухався по вул. Федорова на дозволений сигнал світлофору, після чого автомобіль «Лексус» відкинуло на перешкоду (бордюрний камінь, металевий паркан та електроопору), що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 8.7.3 е, 11.4, 3.1 ПДР України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2013 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляції інший учасник ДТП ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та не об'єктивність її розгляду, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким визнати ОСОБА_3 винним у порушенні вимог ПДР України, що призвело до ДТП.
Свою апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що судом було взято до уваги лише пояснення, які були надані ним одразу після ДТП, коли він перебував в шоковому стані, і деякі обставини міг викласти не зовсім об'єктивно через емоційне перенапруження, та не було взято до уваги пояснення, надані ним в судовому засіданні, для всебічного та об'єктивного вирішення справи.
Крім того, апелянт зазначає, що судом не було прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_4, який зазначав про відсутність у автомобіля Форд звукової сирени, а прийняв до уваги лише свідчення зацікавлених осіб - співробітників ПАТ «Київгаз», які є колегами ОСОБА_3
Апелянт вважає, що судом було порушено норми матеріального права, оскільки ОСОБА_3 не було повністю дотримано усіх умов п. 3.1 ПДР, за яких він міг відступити від правил, також апелянт вважає, що водієм ОСОБА_3 не було обрано безпечну швидкість руху при виїзді на перехрестя.
Також апелянт вважає, що судом не було взято до уваги висновки експерта, не було допитано посадову особу Державтоінспекції Панченка І.В., який складав протокол про адміністративне правопорушення, вказує, що пояснення ОСОБА_3 є суперечливими, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_3 та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином дослідивши її обставини, надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3, іншого учасника ДТП ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення учасників ДТП, в тому числі і ОСОБА_2, надані ним одразу після ДТП, в яких останній підтвердив, що при виїзді на перехрестя він чув сирену і праворуч бачив автомобіль Форд, який швидко наближався, схему ДТП, а також усі докази наявні в матеріалах справи, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і з цим висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 вказав, що 21.10.2012 року, керуючи автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Федорова в м. Києві зі швидкістю 60 км/год, на перехресті вул. Боженка - вул. Федорова проїхав на зелене світло світлофору, після чого отримав удар з правої сторони, його розвернуло та відкинуло у бордюр, а потім у електричний стовп, при цьому звукової сирени він не чув.
Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2, які він дав в суді першої та апеляційної інстанції, оскільки вони суперечать поясненням, які він надав одразу після ДТП, іншим, зібраним у справі доказам, які узгоджуються між собою.
Зокрема, як вбачається з пояснень учасника ДТП ОСОБА_3, він 21.10.2012 року рухався на автомобілі «Форд» по вул. Боженка з вул. Ямської по вул. Дімітрова по зустрічній смузі руху, оскільки дві смуги в попутному напрямку були зайняті, з увімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом (сиреною) на терміновий виклик «Запах газу». Наближаючись до перехрестя побачив, що горіло червоне світло, а тому, впевнившись, що для виїзду на перехрестя для нього відсутні будь-які перешкоди, виїхав на перехрестя на червоне світло світлофору, поступово повертаючись в свою смугу руху. В цей час на перехрестя раптово виїхав автомобіль «Лексус» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів.
Пояснення ОСОБА_3 узгоджуються з поясненнями свідків, ставити які під сумнів у суду не було жодних підстав, оскільки вони є логічними та послідовними і відповідно до яких, останні чітко вказували, що при під'їзді до перехрестя вул. Боженка - вул. Федорова у автомобілі «Форд» були увімкнені проблискові маячки та спеціальні звукові сигнали (сирена).
Доказів про те, що свідки є зацікавленими, до апеляційної інстанції ні ОСОБА_2, ні його захисником, не надано.
На підставі викладеного вважаю, що суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно з'ясував усі обставини справи, вірно оцінив зібрані у ній докази, і обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не було взято до уваги показання свідка ОСОБА_4, який зазначав про відсутність у автомобіля Форд звукової сирени є безпідставними та спростовуються поясненнями ОСОБА_4 від 21.10.2012 року, в яких останній зазначав, що на автомобілі служби газу були ввімкненні проблискові маячки (а.с. 3).
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки експерта - необґрунтовані, оскільки ці висновки викладені у формі умовного припущення із-за відсутності всієї необхідної інформації.
Апеляційним судом м. Києва матеріали адміністративної справи для отримання додаткових даних направлялись на доопрацювання у відділ ДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, однак будь-яких додаткових даних при проведенні додаткової перевірки встановлено не було, що підтверджується як матеріалами справи, так і поясненнями працівника ДАІ Тимченко О.М., відповідно до яких, дані, які зібрані, були достатніми для направлення матеріалів про адміністративне правопорушення до суду.
Перевіркою справи будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено, а тому вважаю постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2013 року законною та обґрунтованою і такою, що має бути залишена без зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Апеляційного суду міста Києва,
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Бовтрук