26 листопада 2013 року (15 год. 40 хв.)Справа № 808/7886/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Артоуз О.О.
при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.
за участю представників:
позивача: Шабовти О.В., Венедиктова Ю.В., Муравйової Т.В., Іванової Л.В.
відповідача: Половкової Г.О., Лисенко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства
«Запорізький оліяжиркомбінат»
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування
великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального
головного управління Міндоходів
про: визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень
04 жовтня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (далі за текстом - позивач або ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі за текстом - відповідач або СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 №№ 0000202710, 0000122710, 0000132710.
21.10.2013 позивачем до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» збільшує позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.06.2013 №№ 0000202710, 0000122710, 0000132710 та 0000142710. Судом прийнято до розгляду зазначену заяву та задоволено у повному обсязі.
18.11.2013 позивачем до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» зменшує позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.06.2013 №№ 0000202710, 0000122710, 0000142710 в повному обсязі та податкове повідомлення рішення від 03.03.2013 №0000132710 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045, 62 грн. (в т.ч. за основним платежем -142 697,08 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 71 348,54 грн.). Судом прийнято до розгляду зазначену заяву та задоволено у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставними, оскільки по жодному з порушень, зазначених в акті, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування сум податкових зобов'язань. Тому, висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки стосовно формування податкових зобов'язань з порушенням норм Податкового кодексу України, є протиправними. Вказує, що неврахування податковим органом при перевірці всіх первинних документів, прямо порушує положення податкового законодавства України.
З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені, за наслідками перевірки, податкові повідомлення - рішення від 03.06.2013 №№ 0000202710, 0000122710, 0000142710 в повному обсязі та податкове повідомлення рішення від 03.03.2013 №0000132710 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045,62 грн. протиправними та просить їх скасувати.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення та доповнення до заперечень, в яких з посиланням на норми Податкового кодексу України зазначено про обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 №№ 0000202710, 0000122710, 0000142710 в повному обсязі та податкове повідомлення рішення від 03.03.2013 №0000132710 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 045,62 грн.
На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача щодо позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позов та доповненнях до заперечень. В задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
З 01.03.2013 по 12.04.2013 працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт №234/27-0/00373847 від 18.05.2013.
03.06.2013 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення № 0000202710 від 03.06.2013 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 26 258 066 грн., №0000122710 від 03.06.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на 784 717,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 627 693 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 156 923,50 грн.), №0000142710 від 03.06.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 187 грн. та №0000132710 від 03.06.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 269 161,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 179 441 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 720,50 грн.)
Вказаною перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» заниження позивачем податку на прибуток на 627 694 грн. (в т.ч. за півріччя 2012 року - на 1 241 955 грн., три квартали 2012 року - 931 902 грн., 2012 рік - 627 694 грн.) та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 26 258 066 грн. (в т.ч. за 2 кв. 2011 року - на 376 400 грн., 2-3 кв. 2011 року - 815 419 грн., 2-4 кв. 2011 року - 8 992 727 грн., 1 кв. 2012 року - 9 782 428 грн., півріччя 2012 року - 13 458 941 грн., три квартали 2012 року - 15 664 233 грн., 2012 рік - 17 265 339 грн.) внаслідок порушення п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, 138.2, 138.3, 138.8, п.п.138.10.2, 138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146, п.150.1 ст.150, п.3 підр.4 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 (далі - ПКУ); заниження позивачем ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 179 441 грн. (в т.ч. за грудень 2011 року - на 25 494 грн., січень 2012 року - 1 702 грн., березень 2012 року - 37 109 грн. травень 2012 року - 492 грн., жовтень 2012 року - 114 644 грн.) та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року на 1 187 грн. внаслідок порушення п.187.8 ст.187, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ.
Щодо заниження доходу позивач по безоплатно отриманих відходах суд зазначає наступне.
Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ «ЗОЖК» здійснював виробництво соняшникової олії на давальницьких умовах.
До перевірки надано договори та додаткові угоди на переробку сировини на давальницьких умовах, зазначені в додатку №4 до акту перевірки по наступних контрагентах: ТОВ «Белацет», ПП «Марленас», ТОВ «Орбаста», ТОВ «Кросно», ТОВ «Агротрейдинг», ТОВ «Оптімус», ТОВ «АПК «Надія Лтд», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд», ТОВ «СТ Агроінвест», ТОВ «Сталь».
В результаті переробки сировини, отриманої від «давальців» насіння соняшника утворюються наступні види готової продукції та відходи: олія соняшникова, шрот соняшниковий, лузга соняшника, сміття насіння, концентрат фосфатидний, фуз соняшниковий, соапсток.
В різні періоди за умовами договорів із вищезазначеними контрагентами у власності підприємств - «давальців» залишалися різні види відходів (зведену інформацію наведено у додатку №1 СДПІ до пояснення або в додатку 5 до акту перевірки).
На думку перевіряючих, ті види відходів, які згідно умов договорів не належали підприємцям - «давильцям» - належали ПАТ «ЗОЖК» та повинні були бути оприбутковані на баланс у відповідних періодах та включені до складу доходів в податковому обліку.
Відповідачем зазначено в запереченнях та вказано під час судових засідань, що до перевірки позивачем не надано наступні документи: аналіз руху по матеріальних рахунках бухгалтерського обліку, на які було здійснено оприбуткування безоплатно отриманих відходів (рахунок 20 «Сировина» по субрахунках (201 та 203) та рахунок 26 «Готова продукція»), акти виконаних робіт, щоденні звіти, прибуткові ордери або будь-які інші первинні документи, що складаються підприємством.
Листами від 02.04.2013 №2250/10/27-0, від 10.04.2013 №2503/10/27-0, від 17.04.2013 №2620/10/27-0, від 07.05.2013 № 2941/10/27-0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі зверталось з вимогою надати первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, які були підставою для обліку виробленої готової продукції та відходів виробництва, проте документи надано до перевірки надано не було.
Крім того, відповідач зазначив, що умовами основних договорів та додаткових угод з контрагентами: ТОВ «Белацет», ПП «Марленас», ТОВ «Орбаста», ТОВ «Кросно», ТОВ «Агротрейдинг», ТОВ «Оптімус», ТОВ «АПК «Надія Лтд», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд», ТОВ «СТ Агроінвест», ТОВ «Сталь» не визначено право власності вищезазначених відходів. На момент перевірки позивачем не надано тих додаткових угод, які були передані під час судового розгляду справи.
Суд не погоджується з вказаною позицію відповідача з огляду на наступне.
Висновок в акті перевірки про заниження доходу на 3 270 656 грн. зроблений податковим органом на підставі наданих для перевірки Довідок головного технологу підприємства про кількість утворених відходів (фосфатидний концентрат, сміття насіння соняшникового) в результаті переробки давальницької сировини (насіння соняшника) замовників на виробничих потужностях ПАТ «ЗОЖК», з використанням звичайних цін на такі відходи.
При цьому податковим органом залишено поза увагою зміст наданих для перевірки договорів і додаткових угод до них із замовниками ТОВ «Белацет», ПП «Марленас», ТОВ «Орбаста», ТОВ «Кросно», ТОВ «Агротрейдінг», ТОВ «Оптімус», ТОВ АПК «Надія Лтд», ТОВ «Луї Дрефус Комодітіз Україна Лтд», ТОВ «Агроінвест», а також письмові пояснення головного бухгалтера підприємства, надані на відповідні письмові запити СДПІ у м. Запоріжжі в ході перевірки.
Згідно з п.2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом МФУ від 10 січня 2007 №2, первісна вартість запасів, що надійшли на склад як відходи виробництва, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання. Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. Наказом МФУ від 20.10.99 р. № 246, чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.
Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі за текстом ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.135.5.4 ст.135 ПКУ інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.
Пунктом 137.10 ст. 137 ПКУ встановлено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
До 01.09.2011 (у квітні-серпні 2011 року) ПАТ «ЗОЖК» здійснювало оприбуткування безоплатно отриманих відходів (Кт 718) за цінами, що відповідали справедливій вартості таких відходів (звичайній ціні), та збільшувало у податковому обліку доходи на вартість безоплатно отриманих відходів, визначену на рівні звичайної ціни.
Починаючи з 01.09.2011 право власності на відходи, що утворювалися в процесі виробництва продукції із давальницької сировини замовників, належало виключно замовникам переробки (власникам готової продукції), про що свідчить зміст наданих для перевірки додаткових угод, а саме Додаткова угода від 01.11.2011 до Договору № 604 від 01.11.2011р. з ТОВ «Белацет», п. 2 якої Договір доповнено п. 4.5. в наступній редакції: «Все продукты (а также отходы) производства и хранения, полученные в результате исполнения настоящего договора, в том числе масло подсолнечное нерафинированное невымороженное 1 сорт, маслоподсолнечное рафинированное невымороженное, масло подсолнечное рафинированное дезодорированное невымороженноемарки П, шрот подсолнечный тостированный высокопротеиновый, шрот подсолнечный тостированный универсальный, шрот подсолнечный тостированый высокопротеиновый гранулированный, шрот подсолнечный тостированый универсальный гранулированный, лузга подсолнечника, лузга подсолнечника прессованная гранулированная, фуз подсолнечный, фосфатидный концентрат пищевой (кормовой), соапсток, сор семян подсолнечника являются собственностью Заказчика»; Додаткова угода від 01.11.2011 до Договору № 592 від 01.11.2011р. з ПП «Марленас», п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ «Белацет»; Додаткова угода від 01.11.2011 до Договору № 1-111-ОР/570 від 01.11.2011 з ТОВ «Орбаста», п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ «Белацет»; Додаткова угода від 01.11.2011 до Договору №591 від 01.11.2011 з ТОВ «Кросно», п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ «Белацет»; Додаткова угода від 01.11.2011 до Договору № 808/271 від 14.04.2011 з ТОВ «Агротрейдінг», п. 2 якої Договір доповненено п. 4.5. за змістом аналогічним змісту додаткової угоди з ТОВ «Белацет»; Додаткова угода № 19 від 01.09.2011 до Договору № 615 від 01.09.2008 з ТОВ «Оптімус», п. 1 якої Договір викладено п. 4.2. в наступній редакції: «Все продукты (отходы) производства и хранения, полученные в результате исполнения настоящего договора, в том числе масло, шрот, лузга, фуз подсолнечный, фосфатидный концентрат пищевой (кормовой), соапсток, сор семян подсолнечника являются собственностью Заказчика».
Посилання податкового органу на відсутність таких додаткових угод спростовується тим, що у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відсутній повний перелік первинних документів, який був наданий під час перевірки (тобто опис первинних документів на час перевірки). Крім того, на сторінці 7 акту перевірки позивача №234/27-0/00373847 від 18.05.2013 визначено перелік договорів на переробку сировини на давальницьких умовах, в якому у множинному відмінку зазначено про додаткові угоди від певних дат, що свідчить про існування декількох додаткових угод, якими і було визначено власника відходів, що утворювалися в процесі виробництва продукції із давальницької сировини замовників. Вказані додаткові угоди також надані позивачем до матеріалів справи разом з іншими первинними документами, які підтверджують правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Також, суд зазначає,що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71, 79 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.
Тобто посилання відповідача на порушення ПАТ «ЗОЖК» вимог п. 44.6. Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI щодо того, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності не узгоджується з вимогами КАС України щодо обов'язку та права доказування в адміністративному судочинстві.
Також суд зазначає, що відповідач на підставі наданих ПАТ «ЗОЖК» був позбавлений можливості самостійно розрахувати правильну ціну вказаних відходів, а тому працівники податкової для обрахунку доходів від отриманих у власність ПАТ «ЗОЖК» відходів та сировини вихід фосфатидного концентрату прийняли на рівні 0,22 %, сміття насіння соняшникового на рівні 0,83 % від кількості насіння. В судовому засіданні не будо надано пояснень з боку відповідача щодо наявності методичних рекомендацій та документів, які стали підставою для розрахунку середньої ціни вказаних відходів.
Щодо завищення витрат по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) та завищення податкового кредиту з ПДВ по «фіктивних» операціях з контрагентами суд прийшов до наступного висновку.
В акті планової перевірки з посиланням на висновки інших податкових органів, в яких перебувають на податковому обліку підприємства ТОВ «Компанія «Терра Агро», ТОВ НВП «Металелектромаш», ПП «Промтехсоюз», ФЛП ОСОБА_1, ТОВ «Технопромгруп», ПП «Турбо-К», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Інта», працівниками СДПІ у м. Запоріжжі не підтверджено факти реального здійснення господарських операцій та зроблено висновок, що проведені операції з вказаними контрагентами є фіктивними, а тому не спричиняють реального настання правових наслідків для ПАТ «ЗОЖК» у вигляді формування витрат та сум поданого кредиту.
Проведеними зустрічними перевірками встановлено, що вищевказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами, в них відсутні власні та орендовані засоби виробництва, наймані працівники, виробничі та складські приміщення тощо.
Крім того, згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» з вищезазначеними контрагентами встановлено розбіжності у складі податкового кредиту з ПДВ.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначалося вище, виконані роботи та придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПАТ «ЗОЖК» на підставі видаткової накладної із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість визначені нормами Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців підприємства не виключені.
Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. Отже, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.
Відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки надані лише акти перевірок контрагентів позивача.
Проте, самі по собі акти перевірки органами ДПІ контрагентів позивача та висновок про недійсність операцій з окремими контрагентами не є доказами нікчемності правочинів.
Акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладення на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.
Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та інших доказів на переміщення придбаного товару слід зазначити наступне.
В даному випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Отже, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів. Крім того, не дивлячись на те, що товарно-транспортна накладна хоча і є документом, що призначається для оперативного та бухгалтерського обліку, норма п. п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить до документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена саме правилами податкового обліку.
Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.
Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення сум податкових зобов'язань до складу валових витрат. Крім того, позивачем під час судового розгляду справи було надано товарно-транспортні накладні по вказаним операціям.
При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.
Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їx iмпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської д1яльності платника податку.
Згідно п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У paзi коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як передбачено Податковим кодексом України, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (poбіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом i одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки та під час судового засідання ПАТ «ЗОЖК»» було надані всі податкові накладні, первинні документи, розрахункові, платіжні документи, які також долучені до матеріалів справи щодо придбання у вказаних контрагентів послуг, товарів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Вищевказане підтверджується, зокрема, практикою Верховного суду України, який в справі №06/47 від 11.10.2006 зазначив, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній, виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.»
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Також, суд зазначає, що висновок податкового органу в акті перевірки про завищення податкового кредиту на 31 500 грн. по операціях з придбання товарів у ПП «Фортуна» зроблений податковим органом внаслідок описки (помилки), допущеної ПАТ «ЗОЖК» у Реєстрі отриманих податкових накладних щодо дати складання ПП «Фортуна» податкової накладної №029 від 21.08.2011 на загальну суму 189 000 грн., в т.ч. ПДВ 31 500 грн. (в Реєстрі дата складання вказана 21.07.2011) жодним чином не впливає на право платника податку щодо формування податкового кредиту за умови дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України (наявність належним чином оформленої податкової накладної, зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю, настання дати виникнення права на податковий кредит за правилом першої події).
Щодо завищення витрат на 1 694 440 грн. по операціях з придбання послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю суд зазначає наступне.
В акті перевірки зроблено висновок про завищення собівартості на 255 040 грн. і адміністративних витрат на 1 439 400 грн. по операціях з придбання послуг з інформатизації, інформаційно-консультаційних, юридичних послуг, придбаних у ТОВ «Актіо-Айті», ТОВ ЮА «Актіо», ТОВ ЮА «Актіо-Альянс», ТОВ ЮА «Актіо-Гарант», ТОВ «Квест-Анс», які на думку податкового органу не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ «ЗОЖК».
Згідно з пп. «г» п.п.138.10.2 ст.138 ПКУ до складу адміністративних витрат підприємства включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.
Крім цього, СДПІ зроблено висновок про не підтвердження позивачем понесених витрат по оплаті інформаційно-консультативних послуг та вказано на те, що акти виконаних робіт, враховуючи приписи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не можуть бути визнані первинними документом, оскільки в них не відображено зміст та обсяг господарських операцій.
Для забезпечення господарської діяльності ПАТ «ЗОЖК», належного функціонування комп'ютерних технічних засобів; забезпечення та функціонування програмного забезпечення; ведення бухгалтерського та податкового обліку, обліку внесків до державних цільових фондів, заповнення форм звітності; ведення зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності; правового забезпечення діяльності позивача під час укладення та виконання господарських угод, підготовки та аналізу документів, представництва інтересів підприємства перед державними органами та в судах тощо, товариством у спірних періодах, зокрема, укладалися наступні угоди (копії додаються):
- Договір № 8/155 від 04.01.2011 на надання послуг з ТОВ «Актіо -Айті», предметом якого є надання консультацій у сфері інформатизації;
- Договір № 03/ЗЕД/121 від 03.01.2011 про надання послуг в сфері зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної діяльності з ТОВ ЮА «Актіо»;
- Договір № 04/ЗЕД/122 від 03.01.2011 про надання послуг в сфері зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної діяльності з ТОВ ЮА «Актіо»;
- Договір № 1/119 від 04.01.2011 про надання правової допомоги (юридичних послуг) на умовах абонентського обслуговування з ТОВ ЮА «Актіо - Альянс»;
- Договір № 2/120 від 04.2011 про надання правової допомоги (юридичних послуг) на умовах абонентського обслуговування з ТОВ ЮА «Актіо - Гарант»;
- Договір № 2/11/3/118 від 29.12.2010 про надання інформаційно - консультаційних послуг на умовах абонентського обслуговування з ТОВ «Квест-Анс»;
- Договір № 2/11/3/91 від 28.12.2010 про надання інформаційно - консультаційних послуг на умовах абонентського обслуговування з ТОВ «Квест-Анс».
Податкове законодавство не висуває спеціальних вимог або обмежень до порядку формування таких витрат. Тобто, для врахування у складі витрат юридичних послуг, послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку, послуг з інформатизації та інших консультаційних послуг необхідно, щоб такі послуги відповідали загальним критеріям податкових витрат - були документально підтвердженими та пов'язаними з господарською діяльністю.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається зі складених Актів, в них зазначено сторони господарських зобов'язань, зміст та обсяг господарських операцій, підписи посадових осіб та печатки підприємств.
Отже, вказані Акти про приймання наданих послуг відповідають вимогам Закону, які пред'являються до первинних документів і вони надають змогу ідентифікувати суть господарських зобов'язань та сторони таких господарських зобов'язань.
Витрати ПАТ «ЗОЖК» на придбання зазначених послуг підтверджені відповідними актами, які мають усі обов'язкові реквізити первинного документа. Крім того, акти (або додатки до них) містять чіткий перелік консультацій, які були отримані підприємством для використання у власній господарській діяльності.
Наявність в штаті підприємства юристів, програмістів та бухгалтерів не позбавляє керівника підприємства права укладати угоди на придбання кваліфікованої консультаційної допомоги від спеціалізованих організацій, як і не позбавляє платника податку права враховувати вартість таких послуг у складі податкових витрат.
Таким чином Акт перевірки не містить належних доказів відсутності зв'язку понесених витрат на придбання послуг з інформатизації, інформаційно-консультаційних, юридичних послуг з господарською діяльністю ПАТ «ЗОЖК».
Щодо завищення витрат на 15 968 257 грн. внаслідок подвійного відображення у податковому обліку вартості придбаного природного газу суд приходить до наступного висновку.
Висновок в акті перевірки про завищення собівартості виконаних робіт на 15 968 257 грн. внаслідок подвійного врахування витрат на придбання природного газу від ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на суму 15 968 257 грн. не відповідає фактичним обставинам.
Згідно з пп. «д» п.п.138.8.5 ст.138 ПКУ витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень включаються до складу загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.138.4 ст.138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати ПАТ «ЗОЖК» на придбання та транспортування природного газу підтверджені відповідними Актами приймання-передачі за листопад і грудень 2011 року на загальну суму 15 968 257 грн. та враховані у складі податкових витрат (собівартості реалізованих робіт) лише один раз - у 1 кварталі 2012 року.
Щодо безпідставного включення до складу витрат процентів по кредиту у сумі 5 604 401 грн. суд зазначає наступне.
Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем фінансових витрат на 5 604 401 грн. на підставі аналізу інформації про напрямки використання кредитних коштів та джерела фінансування витрат на реконструкцію і будівництво виробничих об'єктів ПАТ «ЗОЖК».
Відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПКУ до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку). Фінансові витрати, які згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку включаються до собівартості кваліфікаційних активів, в податковому обліку відносяться до первісної вартості об'єкта основних засобів (п. 146.5 ст. 146 ПКУ).
Згідно з п.141.1 ст.141 ПКУ будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу витрат у податковому періоді їх нарахування, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, визначено, що фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".
Згідно з договором від 01.12.2010 ПАТ «ЗОЖК» отримало від ПАТ КБ «Приватбанк» кредитну лінію на поповнення власних оборотних коштів. У періоді, який перевірявся, підприємство не використовувало кредитні кошти на придбання (ремонт, будівництво) кваліфікаційних активів. На будівництво котельної, цеху переробки насіння соняшника та ін. об'єктів використовувались власні кошти, отримані на поточний рахунок підприємства у вигляді виручки за реалізовані товари (роботи, послуги).
Крім того, відповідно до п. 3 Загальних положень П(С)БО 31 кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Облікова політика підприємства (наказ від 29.12.2009 № 522 та зміни до наказу від 12.01.2011 № 28) передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із придбанням, створенням, ремонтом основних засобів, якщо термін створення кваліфікаційного активу перевищує 1 рік (суттєвий час для його створення). Як вказано у п. 5.1 акту перевірки відсотки за кредитом нараховані за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, тобто не перевищують 1 рік.
За дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів.
Тобто на підставі інформації, що відображена в бухгалтерському обліку підприємства по Д-т 151 рахунку неможливо зробити висновки, щодо коштів які фактично витрачені на створення активу.
Крім того, згідно п. 10.3. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», відповідно до якого капіталізація фінансових витрат починається за умови виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, уключаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу.
Відповідно до п. 13. ПСБУ, капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.
Будівництво котельної було завершено 27.12.2010, про що свідчить Акт готовності об'єкта до експлуатації від 27.12.2010 та Сертифікат відповідності ЗП 000888 від 27.12.2010.
Будівництво цеху переробки насіння соняшника було розпочате лише після укладення відповідного підрядного контракту № 283 від 04.05.2012 з ТОВ «Мастер Строй».
А отже, позивач об'єктивно не міг в період з 01.04.2011 по 31.12.2011 витратити отримані кредитні кошти на створення кваліфікаційного активу, так як будівництво котельної на той час вже було завершено (капіталізація фінансових витрат припинилася), а будівництво цеху переробки насіння соняшника ще не було розпочате (капіталізація фінансових витрат не почалася).
Таким чином, у періоді, який перевірявся, підприємство не використовувало кредитні кошти на придбання (ремонт, будівництво) кваліфікаційних активів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.06.2013 № 0000202710.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.06.2013 № 0000122710.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.06.2013 № 0000142710.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.06.2013 № 0000132710 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 214 045, 62 грн. (142 697,08 грн. - основного платежу та 71 348, 54 грн. - штрафних фінансових санкцій).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00373847) 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Артоуз