27 листопада 2013 р.Справа № 2-а-1413/11/2102
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Кусік Ірина В'ячеславівна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 30 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
18.05.2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій щодо неперерахунку та невиплати щорічної допомоги на оздоровлення; зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії та інваліду 3 групи, що наступила внаслідок аварії на ЧАЕС, передбаченої ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2008, 2009 та 2010 роки за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за зазначений період.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 30 травня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту Білозерської райдержадміністрації Херсонської області, згідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, провести нарахування та доплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і інваліду 3 групи внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2008, 2009 та 2010 роки з урахуванням виплачених 90 грн., щорічно, за рахунок коштів державного бюджету України.
06.06.2011 року управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області подало апеляційну скаргу на вказану постанову Білозерського районного суду Херсонської області.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Апелянт зазначає, що виплата державної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювався у розмірах, передбачених чинним законодавством, а тому порушень при її виплаті допущено не було.
У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Білозерського районного суду Херсонської області від 30 травня 2011 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, яка постаждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 3 групи, та відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1, виданим 20.05.2004 року, довідкою МСЕ сер. 2-18 АЗ №041381 (а.с. 5, 6) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам III групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Однак, колегія суддів звертає увагу на наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 щорічна допомога на оздоровлення у 2008 році була виплачена в жовтні 2008 року, у 2009 році - в жовтні 2009 року (а.с. 14).
Із позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки ОСОБА_2 звернулась лише 18.05.2011 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Позивачем не надано будь-яких доказів поважності пропуску строку звернення до суду.
Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав лише 18.05.2011 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 в частини позовних вимог за 2008-2009 роки підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Що стосується позовних вимог за 2010 рік, заявлених в межах строку звернення до суд, слід зазначити наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач має право на отримання компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначену статтею 48 Закону. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.
Статтею 22 Конституції України, передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Також ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
У 2010 році зміни та доповнення до ст. 48 Закону не вносились, тому, ст. 48 цього Закону діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Таким чином, виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме положення ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення законів України про бюджет на відповідний рік для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням їх дії у часі, а не зазначену постанову Кабінету Міністрів України, яка суперечить вказаним законам.
Отже, невиплата позивачу у повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення, порушує його права, що встановлені ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо отримання щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, за 2010 рік підлягають задоволенню.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити частково.
Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 30 травня 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області щодо виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведеної виплати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 за 2008-2009 роки залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В.Бойко
Суддя: Т.М.Танасогло
Суддя: О.В.Яковлєв