Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 грудня 2013 р. Справа №805/14026/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.
при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Домінант-Сервіс» (м. Димитрів)
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного
управління Міндоходів у Донецькій області
про скасування рішень
за участю
представників сторін: від позивача - Скобліков С.О.
від від?повідача - Стасенко О.В., Букреє?ва С.М.
Приватне підприємство «Домінант-Сервіс» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 року № 0000441500 з податку на прибуток на загальну суму 63413 грн. та № 0000111502 з податку на додану вартість на загальну суму 60393 грн.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 04.11.2013 року позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення - рішення та стягнути витрати на правову допомогу.
Заявою про уточнення розміру позовних вимог від 24.12.2013 року позивач просив суд скасувати вказані податкові повідомлення - рішення та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8100 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач вважає, що відповідачем протиправно зроблений висновок про відсутність реального характеру операцій з ТОВ «Спецфундаментбуд - Плюс», оскільки ним надані усі первинні документи, які підтверджують факт проведення цих операцій.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Спецфундамент - Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача». Позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж послуг від вказаного підприємства, які не можуть розглядатися у якості належного підтвердження, бо ці накладні не мають статусу юридично значимих. Крім цього, з огляду на відсутність реального вчинення операцій, безпідставно позивачем також до витрат віднесені суми по цих угодах.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 28.01.2008 року, код ЄДРПОУ 35457641, знаходиться на обліку відповідача з 29.01.2008 року, у перевіряємий період був платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).
15.04.2013 року відповідачем позивачеві направлений запит із вимогою про надання документів на підтвердження фінансово-господарських операцій із ТОВ «Спецфундамент - Плюс» за січень 2012 року.
На вказаний запит позивачем були надані необхідні первинні документи разом із супровідним листом від 22.04.2013 року.
17.06.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року за операціями з платниками податків ТОВ «Спецфундамент - Плюс» (код ЄДРПОУ 33972540), за результатами якої складений акт за № 406/15-02/35457641. Згідно висновків цього акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27., 14.1.36. п. 14.1. ст.. 14, п. 138.2., 138.8. ст.. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст.. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України (надалі ПК України), в результаті безпідставного завищення витрат у зв'язку із включенням до витрат операційної діяльності по рядку 05 декларацій витрати на ремонт та обслуговування житлових будинків у постачальнику ТОВ «Спецфундамент - Плюс» занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2012 року на загальну суму 42275 грн. та п. 44.1. ст.. 44, п. 198.3.,198.6. ст.. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року на суму 40262 грн.
Позивачем були надані заперечення на вказаний акт перевірки від 21.06.2013 року за № 225. Відповідачем позивачеві направлений лист від 21.06.2013 року за № 9652/10/22-2 із повідомленням про розгляд заперечень на акт перевірки, який повернувся із відміткою, що причина повернення «неповна поштова адреса».
Заперечення позивача були розглянуті та листом від 01.07.2013 року за № 863/10/15-02 були залишені відповідачем без задоволення.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року № 0000441500, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст.. 54, п. 123.1. ст.. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 42275 грн. та до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 21138 грн. та № 0000111502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 40262 грн. та до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 20131 грн.
З акту перевірки вбачається наступне. До відповідача надійшли від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ матеріали перевірки ТОВ «Спецфундамент - Плюс», якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентом підприємств за січень 2012 року (акт перевірки ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровськ від 21.03.2013 року № 1230/224/33972540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундамент - Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ПЕЙ НЕТ» за січень, лютий 2012 року»). Згідно вказаного акту перевірки у ТОВ «Спецфундамент - Плюс» відсутній об'єкт оподаткування ПДВ по операціям з ТОВ «ПЕЙ НЕТ» за січень, лютий 2012 року, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для проведення відповідної господарської, економічної діяльності. Не встановлено факту передачі товарів (послуг) підприємств - постачальників до цього підприємства та відповідно від нього до підприємств - покупців. Відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України господарські операції є нікчемними, не створюють юридичних наслідків. У акті перевірки також описаний акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28.02.2012 року № 197/22-03/35008553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пей Нет» щодо підтвердження господарських операцій платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, у якому зазначено про відсутність у ТОВ «Пей Нет» будь-яких ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також висновки стосовно відсутності реальності вчинення господарських операцій зі свома контрагентами. Позивачем сформований податковий кредит за січень 2012 року у сумі 40262,86 грн. за рахунок ТОВ «Спецфундамент - Плюс». Позивачем не дотримано в момент вчинення правочину вимог ст.. 215,216,228 Цивільного кодексу України, його дії не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених з ТОВ «Спецфундамент - Плюс». Операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили та доказовості.
Крім цього, у акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки договорів підряду та актів приймання виконаних підрядних робіт ТОВ «Спецфундамент - Плюс» витратило за період з 05.01.2012 року по 31.01.2012 року - 2788 люд.год. Згідно акту перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська товариство не має достатніх трудових ресурсів для виконання робіт в таких об'ємах. Акти виконаних робіт підписані двома сторонами - позивачем та товариством, субпідрядники при виконанні робіт відсутні.
Позивачем також до складу витрат операційної діяльності включені витрати на ремонт та обслуговування житлових будинків по послугам, придбаним у ТОВ «Спецфундамент - Плюс» за 1 квартал 2012 року на загальну суму 201310 грн. За 1 квартал 2012 року позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 5082 грн. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на суму 42275 грн.
Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
П. 198.3. ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що рішенням Димитрівської міської ради від 09.12.2009 року № v/50-10 «Про передачу функцій з управління» із додатком 2 «Перелік житлових будинків, що передаються в управління ПП «Домінант -Сервіс»» позивачеві з 01.01.2010 року було передано функції з управління житловими будинками в кількості 435 (згідно переліку).
На підставі вказаного рішення ради позивачем 01.01.2010 року із Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» був укладений договір № 1/3 про надання послуг з управління комплексом будинків і споруд. До вказаного договору позивачем надані обсяги виконаних робіт з поточного ремонту у житловому фонді комунальної власності, що знаходяться в управлінні позивача на 2012 рік, серед яких визначено, зокрема, проведення заміни водопроводу, ремонт козирків та під'їздів тощо; графіки огляду оголовків вентиляційних каналів у газифікованих будинках у зимовий період 2011-2012 роки, графік герметизації інженерних вводів на 2012 рік, графік прочистки каналізації, графік ревізії електрощитових, графік промивки внутрішньо будинкових систем центрального опалювання у житлових будинках на 2012 рік та додаток 1 до вказаного договору - акти прийняття - передачі об'єктів в управління (з балансу) та акти технічного стану об'єктів, акт здачі-приймання робіт від січня 2012 року та рахунок на оплату за цей період. Крім цього, до матеріалів справи наданий договір доручення № ј від 01.01.2010 року, укладений позивачем (довіритель) із Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» (повірений), згідно якого повірений зобов'язується виконати наступні дії: здійснювати нарахування та прийом платежів від споживачів за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, пільг і субсидій на розрахунковий рахунок; вести облік розрахунків із споживачами по розрахунковим рахункам, формувати базу даних по пільгах і субсидіях тощо.
Згідно рішення Димитрівської міської ради від 18.01.2010 року № 431 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» позивача було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг (п. 4).
На виконання вказаного договору позивачем (замовник) із ТОВ «Спецфундамент - Плюс» (підрядник) у січні 2012 року були укладені договори № 2-5,7-9.
Згідно п. 1.1. вказаних договорів підрядник зобов'язаний виконувати будівельно-монтажні, громадські роботи на об'єкті замовника: роботи по АВР у житлових будинках м. Димитрів, Донецької області; обладнання козирків у житлових будинках м. Димитрів, Донецької області; ремонт під'їздів у житлових будинках м. Димитрів, Донецької області; заміна трубопроводу холодної води у житлових будинках м. Димитрів, Донецької області.
У відповідності до вимог п. 4.1. вказаних договорів підрядник зобов'язаний виконувати роботи та здавати їх по актам прийому-передачі виконаних робіт. П. 4.2. вказаних договорів передбачено, що підрядник має право залучати для виконання робіт спеціалізовані субпідрядні організації, забезпечує координацію їх діяльності та несе відповідальність за результати робіт.
На виконання вказаних договорів позивачем суду надані первинні документи, які підтверджують виконання контрагентом відповідних робіт та їх оплату, а саме: податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, договірна ціна, локальні кошториси із додатками, акти прийому виконаних робіт за січень 2012 року; акти, складені спеціалістами позивача та підписані жильцями жилих домів, по перевірці виконаних робіт за січень 2012 року; акти виконаних робіт позивачем за січень 2012 року, платіжні доручення, банківські виписки
На підтвердження того факту, що вказані акти по перевірці виконаних робіт складені спеціалістами, інженерами позивача, зокрема, Пластун Л.В., Шаля В.М. та Фурманенко І.В., ним до матеріалів справи надані накази по особовому складу, а саме на Пластун Л.В. - наказ № 11 від 01.03.2010 року, на Шаля В.М. - наказ № 22 від 01.03.2010 року, на Фурманенко І.В. - наказ № 293 від 16.08.2010 року. Акти виконаних робіт позивачем за січень 2012 року складені інженером позивача Мельниковою Н.В., на яку позивачем також наданий наказ № 26 від 01.03.2010 року. Крім цього, наданий також податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року. Відповідачем до матеріалів справи також наданий перелік фізичних осіб із визначенням коду ІНН згідно ф. 1 ДФ позивача за 1 квартал 2012 року. З цього документу вбачається, що у 1 кварталі 2012 року зазначені особи працювали у позивача.
Позивачем також до матеріалів справи надана ксерокопія ліцензії серія АВ № 595481 ТОВ «Спецфундамент - Плюс» зі строком дії з 09.11.2011 року по 09.11.2014 року, згідно додатку до якої товариство може виконувати будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних систем.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт підписані лише позивачем та ТОВ «Спецфундамент - Плюс», що доводить відсутність субпідрядників при виконанні робіт, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, згідно вимог договорів підрядник має право залучати для проведення робіт субпідрядні організації. Вимогами гл. 61 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини щодо договорів підряду, не передбачено підписання будь-яких документів за участю замовника (позивач), генерального підрядника (ТОВ «Спецфундамент - Плюс») та субпідрядника. Навпаки згідно вимог ст. 838 цього кодексу передбачено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз наведеної норми доводить, що замовник та субпідрядник під час виконання робіт не мають ніяких відносин.
Суд зазначає, що податковим органом встановлена відсутність контрагента позивача за юридичною адресою. Стосовно цього факт відповідач у своїх поясненнях вказує, що відсутність за юридичною адресою, в свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів контрагента, що засвідчують здійснення господарської операції. Тобто, податковий орган взагалі не перевіряв ніякі первинні документи контрагента позивача, але при цьому, зробив висновок щодо відсутності реальності операцій. Крім цього, відсутність контрагента позивача за юридичною адресою не доводить відсутність факту реального здійснення господарських операцій.
Згідно абз. 2 п. 7 Висновків Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).
Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.. 244.2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, з наведеного вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Спецфундамент - Плюс» мали реальний характер.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на не відповідність деяких первинних документів, наданих позивачем, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на наступне.
Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно до ч. 2 ст. 9 цього закону первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд звертає увагу, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
При цьому, ч. 2 ст. 3 ГК України встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Таким чином, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання, зазначені документи мають силу первинних документів.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки документів, які були надані ним суду, та на ст.. 44 ПК України, з огляду на наступне.
Згідно п. 44.6. ст.. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як вже зазначалося, позивачем до акту перевірки були надані заперечення, у яких позивач зазначив, що бажає прийняти участь при розгляді заперечень та просить його повідомити про розгляд заперечень. Позивачеві поштою було направлено повідомлення про розгляд заперечень, яке повернулося до відповідача із позначкою «неповна поштова адреса», тобто позивач не був обізнаний про розгляд заперечень, не був присутній при їх розгляді та відповідно не міг надати відповідачеві додаткові первинні документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій.
Крім цього, під час проведення перевірки відповідач додатково не надавав позивачеві запити із вимогою про надання додаткових первинних документів на підтвердження здійснення операцій, що не заперечувалося ним під час судового розгляду справи.
Суд також зазначає, що під час проведення перевірки платники податків надають для перевірки ті первинні документи, які, на їх думку та по їх розумінню, підтверджують господарські операції.
Під час судового розгляду справи суд, у першу чергу, керується одним з принципів адміністративного судочинства - офіційне з'ясування всіх обставин у справі, який викладений у ст. 11 КАС України та згідно якого суд вживає заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, виявлення та витребування з власної ініціативи доказів, яких, на думку суду, не вистачає. Активна роль суду в адміністративному судочинстві зумовлена наявністю публічного інтересу і необхідна для врівноваження процесуального становища сторін.
Особливістю адміністративного судочинства вважається те, що у судовому процесі особі протистоїть потужний адміністративний апарат. У зв'язку з цим у сторін заздалегідь складаються нерівні вихідні можливості. Щоб збалансувати їх, адміністративний суд повинен відігравати активну роль у судовому процесі з тим, щоб сприяти особі у захисті її прав. Тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб порушені владою права були захищені. Така роль суду обумовлена тим, що переважно саме з вини публічної адміністрації виникають конфлікти або вона не вжила достатніх заходів, щоб цьому запобігти.
Саме за таких обставин, до суду були надані позивачем додаткові документи.
Суд не може не прийняти до уваги рішення Димитрівської міської ради від 09.12.2009 року № v/50-10 «Про передачу функцій з управління» із додатком 2 «Перелік житлових будинків, що передаються в управління ПП «Домінант-Сервіс»», договір № 1/3 про надання послуг з управління комплексом будинків і споруд від 01.01.2010 року із Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» та первинні документи до нього, оскільки не виникає сумніву про наявність цих документів під час проведення перевірки.
У судовому засіданні відповідач також підтвердив факт наявності рішення ради, оскільки звертався із відповідним запитом до державного органу.
До матеріалів справи позивачем також надана постанова Димитрівського міського суду Донецької області по справі № 3/226/395/2013 від 13.09.2013 року, яка набрала законної сили, про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора позивача за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання із невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).
З наведенного вбачається, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, тобто припущеннями.
Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Крім цього, п. 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
За таких обставин, податкові органи мають право лише звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.
Відповідачем суду також не доведена, тобто не надано належних доказів, наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента.
Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивача із вказаним контрагентом та відповідного заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року на суму 40262 грн. є протиправними.
З акту перевірки також вбачається, що враховуючи відсутність факту реального вчинення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Спецфундамент - Плюс», ним безпідставно були завищені витрати у зв'язку із включенням до витрат операційної діяльності по рядку 05 декларацій витрати на ремонт та обслуговування житлових будинків, відповідно занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2012 року на загальну суму 42275 грн.
П.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
П.п.14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до вимог п. 138.8. ст.. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
Відповідно до п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
П. 146.12 ст. 146 ПК України визначено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.
Як вже зазначалося, судом встановлено, що здійснені позивачем господарські операції із ТОВ «Спецфундамент - Плюс» мають реальний характер та набули реальних наслідків, первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З огляду на викладене, у позивача є підстави відносити витрати, за вказаними операціями, до складу валових витрат, відповідно висновки відповідача щодо завищення витрат у зв'язку із включенням до витрат операційної діяльності по рядку 05 декларацій витрати на ремонт та обслуговування житлових будинків та заниження податку на прибуток у 1 кварталі 2012 року на загальну суму 42275 грн. є протиправними.
З огляду на протиправність збільшення позивачеві сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, відповідно відповідачем безпідставно до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумах відповідно 21138 грн. та 20131 грн.
Ч. 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на зазначене, при прийняті спірних рішень відповідач діяв всупереч вимогам законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; недобросовісно; нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися обґрунтованими та законними, відповідно підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.
Ст. 1 вказаного закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Діючим законодавством визначено, що до 01.12.2013 року мінімальна заробітна плата складала - 1147 грн. (1 хв. - 7,64 грн.), з 01.12.2013 року - 1218 грн. (1 хв. - 8,12 грн.)
З журналів судових засідань за 15.10.2013 року, 05.11.2013 року, 26.11.2013 року представник позивача перебував у судових засіданнях 226 хвилин, 10.12.2013 року, 26.12.2013 року представник позивача перебував у судових засіданнях 196 хвилин, загально 422 хвилини.
Таким чином, витрати на правову допомогу складають 3318,16 грн. - (226х7,64)+(196х8,12).
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1238,23 та на правову допомогу у сумі 3318,16 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. 2,71, 90, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03.07.2013 року за № 0000441500 у податку на прибуток на загальну суму 63413 грн. та № 0000111502 з податку на додану вартість на загальну суму 60393 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Домінант-Сервіс» судові витрати у загальній сумі 4556,39 грн., а саме: судовий збір у сумі 1238,23 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3318,16 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 26.12.2013 року у присутності представників сторін.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено 03 січня 2014 року.
Суддя Маслоід О.С.