04 грудня 2013 р.Справа № 1570/6390/2012
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", ОСОБА_2 про визнання дій протиправними щодо відмови в реєстрації права власності на квартиру та скасування рішення, -
24.10.2012р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", ОСОБА_2 про визнання дій щодо відмови в реєстрації права власності на квартиру протиправними, скасування рішення від 10.05.2012 року про відмову в реєстрації права власності на квартиру.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2012 року позивачем було подано на адресу КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» заяву про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.02.2008 року у цивільній справі №2-2303/2008 про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом.
Рішенням від 10.05.2012 року позивачу було відмовлено в державній реєстрації прав, на підставі того, що подані документи не відповідають вимогам, установленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, оскільки наявна суперечність між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 28.09.1994 року. Вказане право спільної сумісної власності належним чином зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН».
Судовим розглядом встановлено, що після смерті одного із співвласників квартири ОСОБА_3, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.02.2008 року за ОСОБА_1, у порядку спадкування за законом було визнано право власності на всю квартиру.
Однак, як вбачається із свідоцтва про право власності, співвласником цієї квартири також є ОСОБА_4 При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 відмовилась від свого права спільної сумісної власності на цю квартиру.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 10 зазначеного Закону, Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Пунктом 3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 передбачено, що з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.п.3.4., 3.5 Тимчасового положення, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав
або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України. Реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: 3.5.1 заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення; 3.5.2 із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення; 3.5.3 об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав; 3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; 3.5.5 заявлене право вже зареєстроване; 3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт; 3.5.7 право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; 3.5.8 право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження; 3.5.9 відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; 3.5.10 у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно зі ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо відмови позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.
За таких обставин, судова колегія вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: