Ухвала від 23.12.2013 по справі 2-а-270/11/1522

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 р.Справа № 2-а-270/11/1522

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бондарь В.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючого -Кравець О.О.

судді -Домусчі С.Д.

судді -Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 16.02.2011 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 та просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного підвищення до пенсії за участь у бойових діях з 1 січня 2000 року, зобов'язати провести перерахунок щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2000 року по 31.12.2006 року, зобов'язати провести перерахунок пенсії з 01.01.2007 року з урахуванням права на отримання щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, передбаченого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції що діяла станом на 30.06.2006 року, в розмірі 538,50 грн. та в подальшому сплачувати щомісячне підвищення до пенсії не менше 538,50 грн., зобов'язати виплатити суму недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилась унаслідок проведеного перерахунку, за період з 01.01.2000 року по день фактичного проведення перерахунку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2011 року позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.01.2000 року по 14.04.2010 року-залишено без розгляду.

Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу, просить її скасувати та задовольнити позов.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року справа була призначена до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду 14 жовтня 2010 року.

Відповідно до положень ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляє ухвалу.

Суд першої інстанції, вірно врахувавши роз'яснення Вищого Адміністративного Суду України від 13.10.2010 року, дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити допомогу поза шестимісячним строком підлягають залишенню без розгляду.

Доказів щодо поважності причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не надано.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам КАС України, та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; 199; 200; 205; 206; 254 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя:

Попередній документ
36536333
Наступний документ
36536335
Інформація про рішення:
№ рішення: 36536334
№ справи: 2-а-270/11/1522
Дата рішення: 23.12.2013
Дата публікації: 12.10.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Одеський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: