Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 грудня 2013 р. Справа №805/15420/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15:12 год.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді
головуючого судді Мальцевої Н.Г.
за участі секретаря судового засідання Бікшиєвої О.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2, діє за дов.№922/01/59-13 від 07.05.2013 р
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який мешкає в м.Макіївки,
до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області, м.Донецьк
про визнання протиправною та скасування постанови
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафних санкцій №024393 від 28.05.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова про застосування адміністративно-господарських санкцій №024393 від 28.05.2013 року, на його думку, є незаконною, прийнятою без належного дослідження наявних в нього документів. Вищевказана постанова не містить посилання на те, що він є фізичною особою-підприємцем, не вказаний документ, який посвідчує його особу, не зазначені банківські реквізити, свідоцтво про державну реєстрацію чи виписку з ЄДР. Також, в оскаржуваній постанові не вказано які саме порушення законодавства були ним допущені, будь-які приписи Укртрансінспекцією про усунення порушень зазначеної норми законодавства йому за період господарської діяльності не виносились. Крім того, будь-якого письмового повідомлення від Укртрансінспекції, щодо проведення планової чи позапланової перевірки, а так само й розгляду справи про порушення йому не надходило, перевірка на предмет виконання законодавства про автомобільний транспорт не проводилась, а другий примірник зазначеного акту проведення перевірки на його адресу не надсилався. Тому, вважає постанову про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій №024393 від 28.05.2013 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
20.12.2013 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про доповнення та уточнення адміністративного позову, згідно з якою, власником транспорту марки MAN модель 19.414, державний номер НОМЕР_1, який був перевірений 04.04.2013 року о 23:00 год. інспекторами управління Укртрансінспекції у Запорізькій області згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №021217 від 04.04.2013 року є ОСОБА_1, але 05.11.2012 року він як фізична особа-підприємець уклав договір найму транспортного засобу, передавши у найм автомобіль марки MAN модель 19.414, державний номер НОМЕР_1, тип транспортного засобу - вантажний сідловий тягач, рік випуску 1999 року ТОВ «Від-Макоіл», в зв'язку з чим, на час здійснення рейдової перевірки 04.04.2013 року та застосування до нього штрафних санкцій управлінням Укртрансінспекцією у Донецької області даний автомобіль у його користуванні не перебував. Тому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Донецькій області про застосування фінансових санкцій №024393 від 28.05.2013 року до ОСОБА_3 в сумі 1700 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, навів обставини, викладені в позові з урахуванням заяви про доповнення та уточнення адміністративного позову.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав заперечення проти адміністративного позову та пояснення по справі, згідно з якими, зазначає, що оскільки, під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, інспекторами Управління Укртрансінспекції у Донецькій області було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без ліцензійної картки, листка режимів праці та відпочинку водія транспортного засобу, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. В той час як, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. За результатами проведення рейдової перевірки складено акт №021217 від 04.04.2013 року додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який складається в одному примірнику та посадові особи органу державного контролю на автомобільному транспорті лише ознайомлюють водія з цим Актом проведення перевірки. Крім того, Укртрансінспекцією було направлено позивачеві запрошення на комісію з розгляду справи на 28.05.2013 року, яке отримано позивачем 25.05.2013 року, однак на комісію позивач не з'явився, ніяких документів, які були відсутні у водія на момент проведення перевірки до комісії не надав. Тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити позивачеві в повному обсязі.
Заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 14.06.1999 року за № 2 273 001 0002 010302 (а.с.57).
Відповідно до ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (ГОЛОВАВТОТРАНСІНСПЕКЦІЯ) Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_4, виданої 03.08.2010 року за рішенням №25Л від 29.06.2010 року, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 дозволені внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (а.с.51).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укарїни №1567 від 08.11.2006 року обласні управління Укртрансінспекції України здійснюють державний контроль на автомобільному транспорті загального користування шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок відповідно до покладених на них завдань.
Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.
Припис пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті кореспондує, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
На адресу Управління Укртрансінспекції у Донецькій області був надісланий акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №021217 від 04.04.2013 року, складений інспекторами Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області для розгляду за належністю та подальшого прийняття рішення за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (а.с.39).
Згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №021217 від 04.04.2013 року, складений інспекторами Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області, під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, інспекторами Управління Укртрансінспекції у Донецькій області було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З вищевказаного акту №021217 від 04.04.2013 року вбачається, що водій транспортного засобу ОСОБА_5, здійснював надання послуг з перевезення небезпечних вантажів без оформлення документів передбачених ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без ліцензійної картки, листка режимів праці та відпочинку водія транспортного засобу, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
28.05.2013 року начальником Управління Укртрансінспекції в Донецькій області ОСОБА_6 винесено постанову №024393 про застосування фінансових санкцій відносно суб'єкта господарювання ОСОБА_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, згідно з якою 04.04.2013 року о 23:00 год. Інша обл.556 км а/д Одеса-Новоазовськ за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено фінансові санкції в сумі 1700 грн. (а.с.7).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У відповідності до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Приписами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких виконують перевезення.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведених норм чинного законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Судом встановлено, що 05 листопада 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як наймодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІД-МАКОІЛ» як наймачем укладено договір у найм транспортного засобу марки MAN, модель 19414, вид транспортного засобу - вантажний сідловий тягач, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, який належить позивачу на праві приватної власності (а.с.105).
Факт того, що вказаний транспортний засіб, на час проведення перевірки 04.04.2013 року, перебував у користуванні ТОВ "ВІД-МАКОІЛ" підтверджується актами приймання-передачі транспортного засобу марки MAN, модель 19414, вид транспортного засобу - вантажний сідловий тягач, державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» від 05.11.2012 року, 30.04.2013 року, та наказом (розпорядження) №5 від 01.04.2011 року ТОВ «ВІД-МАКОІЛ» про прийняття на роботу ОСОБА_5 водієм вантажного автомобілю, який згідно з актом №021217 від 04.04.2013 року 04.04.2013 року керував вищевказаним транспортним засобом (а.с.108, 109, 110) .
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про перебування автомобіля, що перевірявся, у користуванні третіх осіб, суд вважає, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексом адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 024393 від 28.05.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8 - 11, 159-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №024393 від 28 травня 2013 року задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, сплачені ним судові витрати, по сплаті судового збору за квитанцією №10905687 від 28 жовтня 2013 року в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 (шість) коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 25 грудня 2013 року, в присутності позивача, представника відповідача.
Постанову складено у повному обсязі 30 грудня 2013 року.
Суддя Мальцева Н.Г.