« 11» грудня 2013 р. Справа №922/3942/13
Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
При секретарі Голозубовій О.І.,
За участі представників сторін:
Позивача - ОСОБА_1,
Відповідача 1 - Антонюк В.М.,
Відповідача 2 - Мельниченко В.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 2 (вх. №3407 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року у справі №922/3942/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,
до:
1.Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області, м. Харків,
2. Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, м. Харків,
про стягнення 157113,70 грн.,-
У вересні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача 157113,70 грн. в тому числі 150000 грн. безпідставно збережених грошових коштів, 7113,70 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року по справі №922/3942/13 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 150 000 гривень безпідставно збережених грошових коштів. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 7 103,02 гривень 3 % річних, 3142 гривні 05 копійок судового збору. В стягненні 10,68 грн. 3 % річних в позові відмовлено. Вирішено видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідач-2 із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року у справі№922/3942/13 скасувати і прийняти нове рішення яким відмовити ФОП ОСОБА_4 у позовних вимогах щодо стягнення коштів з Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що у Фонду державного майна України не виникало обов'язку повернення коштів з бюджету, а тому суд, на думку скаржника, безпідставно стягнув спірні кошти.
До судового засідання, яке відбулося 11.12.2013 року, з'явились повноважні представники сторін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
24 вересня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_4 було укладено в письмовій нотаріальній формі договір №986 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар"). Відповідно до вказаного договору Об'єкт незавершеного будівництва передавався у власність ФОП ОСОБА_4. За вказаний Об'єкт незавершеного будівництва ФОП ОСОБА_4 повністю розрахувався та сплатив 150000 грн.
26 липня 2010 року Харківським апеляційним господарським судом було винесено постанову у справі № 60/62-09, якою було задоволено апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2010 року у справі №60/62-09, скасовано вищевказане рішення господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Фонду державного майна України до ФО-П ОСОБА_4 задоволено, а у задоволені зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, розірвано договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар") №986 від 24.09.2003 року, що був укладений між позивачем та відповідачем 1. Зобов'язано ФО-П ОСОБА_4 повернути об'єкт незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар") у державну власність.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обов'язком Регіонального відділення Фонду державного майна України повернути позивачу безпідставно збережені кошти з Державного бюджету України у зв'язку із розірванням договору купівлі-продажу приватизованого майна. Також, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій за порушення відповідачем 1 свого зобов'язання повернути безпідставно збережені кошти. Місцевий господарський суд керувався ч.1 ст.1212, ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України.
Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у зв'язку з розірванням в судовому порядку договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_4 наголошує на тому, що в силу ст.1212 ЦК України у Регіонального відділення Фонду державного майна України, у зв'язку із розірванням договору купівлі-продажу приватизованого майна, виникає обов'язок повернення позивачу коштів з Державного бюджету України, сплачених за це майно.
За приписами частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).
26 липня 2010 року Харківським апеляційним господарським судом було винесено постанову у справі № 60/62-09, якою було задоволено апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2010 року у справі № 60/62-09, скасовано вищевказане рішення господарського суду та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Фонду державного майна України до ФО-П ОСОБА_4 задоволено, а у задоволені зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, розірвано договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар") №986 від 24.09.2003 року, що був укладений між позивачем та відповідачем 1. Зобов'язано ФО-П ОСОБА_4 повернути об'єкт незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар") у державну власність.
Частиною 9 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку. Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. Повторний продаж такого об'єкта проводиться протягом одного року після повернення його у державну власність.
Відповідно до п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-III та чинної на момент розірвання договору, у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Таким чином, в період чинності Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, був встановлений спеціальний порядок для повернення грошових коштів за розірваним договором купівлі-продажу №986 від 24.09.2003 року.
В порушення ч.9 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не виконало обов'язку повторного продажу об'єкта протягом року.
Втім, матеріали справи свідчать, що на період чинності Державної програми приватизації на 2000-2002 роки ФОП ОСОБА_4 не звертався до відповідачів із вимогою про повернення грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу.
Тобто, в зазначений період між сторонами з приводу повернення коштів спору не виникало.
18 лютого 2012 року Закон України «Про державну програму приватизації» №1723-ІІІ від 18.05.2000 року, в ст.133 якого був встановлений спеціальний порядок повернення грошових коштів за розірваними договорами, виключно за рахунок коштів одержаних від повторного продажу об'єкта повернутого у власність держави, втратив чинність.
Вже після втрати чинності Законом України «Про державну програму приватизації», а саме у вересні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача 157113,70 грн. в тому числі 150000 грн. безпідставно збережених грошових коштів, 7113,70 грн. - 3% річних.
Колегія суддів зазначає, що саме з моменту пред'явлення ФОП ОСОБА_4 вимоги про повернення коштів у вигляді звернення із позовом до суду виник спір з цього приводу. Тобто, спірні правовідносини щодо повернення коштів виникли саме в вересні 2013 року.
Як вже зазначалось, 18 лютого 2012 року у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про Державну програму приватизації" від 13.01.2012 року, Закон України "Про Державну програму приватизації" №1723-III від 18.05.2000 втратив чинність. Відповідно, з 18 лютого 2012 року в законодавстві відсутні будь-які виключення чи обмеження щодо повернення грошових коштів за розірваними договорами купівлі-продажу, укладеними в процесі приватизації державного майна.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин відсутні будь-які спеціальні правові норми, які б регулювали питання повернення грошових коштів у зв'язку з розірванням в судовому порядку договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
З огляду на зазначене, враховуючи положення ст.5 Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, повернення грошових коштів Фондом державного майна України у Харківській області, отриманих за розірваним договором купівлі-продажу №986 від 24.09.2003 року, має здійснюватись на загальних підставах.
Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Таким чином, обов'язок повернення, у випадку збереження майна без достатньої правової підстави, виникає з моменту припинення існування правових підстав для його збереження.
За приписом п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Колегія суддів зазначає, що після втрати чинності норми, якою був встановлений спеціальний порядок повернення грошових коштів за розірваними договорами, виключно за рахунок коштів одержаних від повторного продажу об'єкта повернутого у власність держави, з моменту звернення позивача із вимогою у вигляді подання позову до суду, відсутні будь-які правові підстави для збереження грошових коштів позивача в Державному бюджеті України.
Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення грошових коштів відповідачем 2, отриманих за розірваним договором купівлі-продажу №986 від 24.09.2003 року.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 безпідставно збережених грошових коштів в сумі 150000 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.23 закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що кошти, одержані від продажу державного майна, у тому числі від продажу земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації (збір за подання заяви про приватизацію; реєстраційний збір за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо), зараховуються до Державного бюджету України у повному обсязі.
Аналогічні положення визначені й в ч. 1 ст. 21 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" - кошти від продажу об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти, спрямовуються до Державного бюджету України в повному обсязі.
Відповідно до. п. 2.2. договору купівлі-продажу грошові кошти перераховувались позивачем на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
За змістом ч. 2 ст. 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України мають рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Згідно ч. 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає здійснення операцій з бюджетними коштами.
Пунктом 3 абз. 2 ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України закріплено, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюють контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.
Отже, після перерахування грошових коштів на казначейський рахунок відповідача 2 кошти позивача набули статусу коштів бюджету.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що стягнення безпідставно збережених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області грошових коштів, має здійснюватись з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, як суб'єкта уповноваженого на казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Аналогічна позиція з цього питання викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.07.2012 року у справі №7/260.
Розглядаючи позов в частині стягнення 3% річних, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, стягнув з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області на користь ФОП ОСОБА_4 7 103,02 гривень 3 % річних, саме в якості санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої суд першої інстанції стягнув 3% річних, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, існують в розрізі правових питань приватизації державного майна та, відповідно, регулюються спеціальними нормами законодавства - Законом України «Про приватизацію державного майна», Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-III, Законом України "Про Державну програму приватизації" від 13.01.2012 року, Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", Законом України "Про Фонд державного майна України", які в свою чергу визначають правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна.
Тобто, сплата коштів за об'єкт незавершеного будівництва в порядку приватизації державного майна і наступне утримання цих коштів на відповідних рахунках не є порушенням грошового зобов'язання в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Крім того, ані в договорі купівлі-продажу №986 об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_1 (Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар"), ані в судовому рішенні від 26 липня 2010 року у справі №60/62-09, яким розірвано вказаний договір купівлі-продажу, ані в наведених вище спеціальних правових нормах не встановлено такого зобов'язання Фонду державного майна України у Харківській області щодо сплати 3% річних.
Відтак, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області 7103,02 грн. 3% річних.
Таким чином, місцевий господарський суд неправомірно задовольнив позов в цій частині.
Статтями 256, 257, 258 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Слід зазначити, що суд першої інстанції правомірно не застосував строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки правовідносини які склалися між сторонами є триваючими в часі.
Окрім того, перебіг 3-річного строку позовної давності, який на даний момент не сплив, починається саме з моменту втрати чинності Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, адже саме з цього моменту позивач вважав, що його право на повернення коштів порушено.
Враховуючи правомірне задоволення судом першої інстанції позову в частині стягнення 150 000 гривень безпідставно збережених грошових коштів та незаконного стягнення 3% річних, рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року по справі №922/3942/13 підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних.
Зважаючи на наведене та керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2013 року по справі №922/3942/13 скасувати в частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області 7103,02 грн. 3% річних.
В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 147,68 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області (61024, м. Харків, вул.Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) 73,83 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 13.12.2013 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.