"19" грудня 2013 р. Справа № 922/3273/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі - Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Березанського В.І., дов. №94 від 19.07.2013 (у справі)
відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 30.10.2013 (у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (вх. №3376Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2013 у справі №922/3273/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробат», м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 377 548,00 грн., -
Позивач, ТОВ «Євробат», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ФО-П ОСОБА_3, 185000,00 грн. грошових коштів за невиконання договору, 185000,00 грн. штрафних санкцій, 7400,00 грн. судових витрат та 148,00 грн. коштів за банківські послуги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №512 від 22.11.2012 не виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажу в обумовлений пункт доставки.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2013 у справі №922/3273/13 (суддя Смірнова О.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євробат» 185000,00 грн. грошових коштів, 3700,00 грн. судового збору. В стягненні 185000,00 грн. штрафних санкцій та 148,00 грн. коштів за банківські послуги відмовлено.
Відповідач, ФОП ОСОБА_3, з рішенням господарського суду частково не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського Харківської області від 14.10.2013 у справі №922/3273/13 в частині задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 185000,00 грн. грошових коштів та 3700,00 грн. судового збору.
ТОВ «Євробат», позивач по справі - відзиву на апеляційну скаргу не надав проте його представник в ході розгляду справи зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення..
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 22.11.2012 між ТОВ «Євробат» (замовник - позивач по справі) та ФО-П ОСОБА_3 (перевізник-експедитор - відповідач по справі) був укладений договір №512, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно- експедиційному обслуговуванні вантажів, що надаються позивачем для перевезення автомобільним транспортом відповідача - перевізника в міському та міжміському сполученні.
Умови перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються Статутом автомобільного транспорту, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та іншими діючими нормативними актами, як це визначено п. 2.1 договору.
За умовами пунктів 3.2.6 та 3.2.7 відповідач взяв на себе обов'язок забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримування вантажу особі; забезпечити доставку вантажу в обумовлений термін до місця призначення і видати його отримувачу, вказаному в ТТН.
Даний договір був підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою позивача.
На виконання умов договору 13.12.2012 позивачем було надано відповідачу транспортне замовлення, відповідно до якого визначено маршрут замовлення - Київ - Констянтинівка, найменування - акумулятори, дата і адреса завантаження - 13 грудня м. Київ, бул. Івана Лепсе, 16, адреса розвантаження - 14 грудня Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Калініна, 1-А, вартість перевезення 7000,00 грн., марка транспортного засобу - РЕНО ВЕ0422АИ, причеп НОМЕР_1, П.І.Б. водія - ОСОБА_5.
Дане замовлення також було узгоджено сторонами, про що свідчать підписи з боку позивача та відповідача.
Позивачем було передано відповідачу уживані акумуляторні батареї на загальну суму 185000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №297 від 14.12.2012, яка засвідчена підписом водія автомобіля ОСОБА_5, оригінал якої долучено до матеріалів справи (а.с. 80).
12.12.2012 року між ТОВ «Євробат», що є позивачем по справі, та ТОВ «Мегатекс» був укладений договір №282/з/тип/сн, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставити товар у власність, а ТОВ «Мегатекс», в свою чергу, прийняти за вагою лом кольорових металів, та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.
Проте, як зазначає позивач, 19.07.2013 ТОВ «Мегатекс» направив на адресу позивача лист №002046, в якому повідомлялося про те, що акумулятори, загальною вартістю 22 т. згідно умов договору №354/тип/сн від 01.11.2011, які мали надійти з м. Києва на його адресу до м. Констянтинівка 14.12.2012, у вказаний день і до теперішнього часу не надходили.
Зазначене стало підставою звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій він просив стягнути з відповідача ФО-П ОСОБА_3 185000,00 грн. грошових коштів та 185000,00 грн. штрафних санкцій, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №512 від 22.11.2012.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, зазначив, що враховуючи те, що матеріальні цінності були передані відповідачу на перевезення, що підтверджується оригіналом видаткової накладної №297 від 14.12.2012, яка посвідчена підписом водія ОСОБА_5, враховуючи те, що транспортним замовленням був передбачений строк та адреса розвантаження товару - 14 грудня Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Калініна, 1-А, та від ТОВ «Мегатекс» на адресу позивача надійшов лист №002046 від 19.07.2013, в якому зазначено, що акумулятори, загальною вартістю 22 т. згідно умов договору № 354/тип/сн від 01.11.2011, які мали надійти з м. Києва на його адресу до м. Констянтинівка 14.12.2012, у вказаний день і до теперішнього часу не надходили, дійшов висновку задовольнити позовну вимогу про стягнення з відповідача 185000 грн. грошових коштів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до ст. 159 Статуту автомобільного транспорту до пред'явлення вантажовідправником або вантажоодержувачем автотранспортному підприємству або організації позову, який випливає з цього Статуту, обов'язкове пред'явлення претензії до них, проте жодних претензій відповідач від позивача не отримував. Крім того, сторонами не було виконано умову про письмове підтвердження подачі автомобіля. Підписуючи транспортне замовлення відповідач погодився 13.12.2012 здійснити перевезення, однак його не зробила, оскільки замовлення в цей же день було скасоване в телефонному режимі. Що ж до підпису водія на документах, то представник відповідача під час судового засідання зазначив, що це було приватне перевезення водія ОСОБА_5 і відповідати за втрату вантажу повинен саме громадянин ОСОБА_5
Слід зазначити, що згідно ст. 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення претензії, що свідчить про те, що подання претензії до перевізника є правом, але не обов'язком.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, як того вимагає ч.1 ст. 930 ЦК України,
Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
За Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Як вже зазначалося, за умовами пунктів 3.2.6 та 3.2.7 спірного договору відповідач взяв на себе обов'язок забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримування вантажу особі; забезпечити доставку вантажу в обумовлений термін до місця призначення і видати його отримувачу, вказаному в ТТН.
Відповідно до п.40 Статуту автомобільного транспорту та п. 10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, на перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору - разове замовлення.
Відповідно до п. 47 Статуту - вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні.
Товарно - транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправником, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами та організаціями.
Як вже було зазначено вище, між сторонами було погоджене транспортне замовлення від 13.12.2012, в якому вказаний строк розвантаження - 14.12.2012 та адреса: Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Калініна, 1-А. Тобто, після отримання транспортного замовлення ФО-П ОСОБА_3 підтвердила його, проставивши на вказаному документі свій підпис та печатку. В даному замовленні зазначено анкетні дані водія ОСОБА_5, його номер мобільного телефону, а також марку автомобіля перевізника та причепу із зазначенням державного знаку.
Видаткова накладна №297 від 14.12.2012, наявна в матеріалах справи, містить в собі особистий підпис водія ОСОБА_5 та зазначення марки автомобіля перевізника, який повністю відповідає даним транспортного замовлення.
Отже, вищезазначене свідчить, що видаткова накладна була виписана на виконання транспортного замовлення від 13.12.2012, яке було узгоджене між сторонами по справі і що вантаж представником відповідача для його подальшого перевезення було отримано.
Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність супровідних перевізних документів, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки за вимогами ч. 2 ст. 307 ГК України саме перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Тобто, відсутність таких документів не знімає з відповідача відповідальності за невиконання умов договору.
Твердження відповідача щодо відмови від транспортного замовлення в телефонному режимі та щодо неуповноваженості водія ОСОБА_5 на підпис видаткової накладної колегія суддів апеляційної інстанції не може взяти до уваги, оскільки на їх підтвердження відповідачем не було надано жодного належного доказу.
Таким чином, всі вищезазначені документи, та надані письмові заперечення і пояснення з копіями документів, які знаходяться в матеріалах справи, в їх сукупності свідчать про те, що позивач повністю виконав умови договору, в той час як відповідач не надав жодного доказу, що він не надавав послуги по договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.
Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2013 р. по справі №922/3273/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2013 р. у справі №922/3273/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 20.12.2013 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Гребенюк Н. В.