Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2013 р.Справа № 922/4591/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ,
до державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків,
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Чистякова Н.В. (дов.)
відповідача - Старовойтова Д.А. (дов.)
Позивач, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДП "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", про стягнення штрафу за несвоєчасне виконання умов договору № 133-Ф-11 від 13.07.2011р. в частині надання послуг по 4 етапу в сумі 130000,00 грн., а також стягнення збитків у сумі 105000,00 грн., що завдані неналежним виконанням умов договору № 133-Ф-11 від 13.07.2011р. в частині надання послуг по 4 етапу та складаються з суми, що була сплачена позивачем за договором.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 24.12.2013р. о 10:30 год.
Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що умови договору № 133-Ф-11 від 13.07.2011р. в частині надання послуг по 4 етапу не виконані не за вини відповідача, а в результаті зміни порядку погодження документації. Стосовно позовних вимог про стягнення неустойки відповідач вказує, що вони також є безпідставними у зв'язку з відсутністю вини відповідача, що для застосовування такого виду відповідальністю є необхідною складовою за змістом ч.1, ч.2 ст. 614 ЦК України, та вказує, що до завершення дії договору відповідач неодноразово як вчиняв дії для належного виконання зобов'язання, так і інформував позивача про стан виконання договору, також звертався до позивача із заявами про сприяння прискорення процедури затвердження нормативно-правових актів з охорони праці та укладення додаткових угод щодо перенесення строку договору на кінець грудня 2013 року, що в сукупності свідчить про те, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
13.07.2011 року між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (позивач, замовник) та Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (відповідач, виконавець) було укладено договір № 133-Ф-11 (Договір) на надання послуг з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 рік) "Розроблення Правил охорони праці при нанесенні металопокриттів".
За умовами договору виконавець зобов'язався протягом строку дії договору надати замовнику послуги з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 рік) (Розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Нові роботи по розробленню та перегляду НПАОП) "Розроблення Правил охорони праці при нанесенні металопокриттів" (послуги), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування послуг, кількість, обсяг, ціна та строки надання послуг тощо, визначені технічними вимогами (додаток 1) і календарним планом (додаток 2), калькуляцією кошторисної вартості (додаток 3), які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна договору становить 130000,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки проводяться поетапно шляхом: оплати Замовником вартості етапу наданих Послуг, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі наданих Послуг за етапом.
Відповідно до п. 5.1. Договору строк (термін) надання послуг зазначений в календарному плані, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктів 5.2 - 5.4 Договору місце передачі наданих послуг : виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом. Приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу.
Відповідно до п. 5.5 Договору по закінченню надання послуг виконавцем надається замовнику заключний звіт з додатками: копією зареєстрованого в Міністерстві юстиції України наказу про затвердження НПАОП, копією внесеного до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці розробленого НПАОП, підтвердження про оприлюднення, в т.ч. розміщення НПАОП в мережі Інтернет, виписка з протоколу засідання вченої (науково - технічної) ради щодо відповідності звітних матеріалів технічним вимогам на послугу.
Відповідно до п. 10.1. Договору договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 30 грудня 2011 року.
Згідно календарного плану виконання послуг, який є додатком № 2 до Договору, сторони передбачили наступні етапи виконання робіт за Договором та погодили початок та закінчення строків надання послуг за кожним етапом окремо, а саме:
- за першим етапом - в строк з липня 2011 р. по серпень 2011 р.;
- за другим етапом - в строк з вересня 2011 р. по жовтень 2011 р.;
- за третім етапом - в строк з листопада 2011 р. по грудень 2011 р.;
- за четвертим етапом - до грудня 2011 р.
30.12.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою було продовжено строк дії Договору до 30.11.2012 року, при цьому сторонами було змінено строки надання послуг за Договором, а саме: перші два етапи - без змін, третій етап терміном виконання з листопада 2011 року по липень 2012 року, четвертий етап терміном виконання з червня по липень 2012 року.
Додатковою угодою № 2 від 30.07.2012 р. до Договору сторони узгодили продовження строку дії Договору до 15.12.2012 р. та змінили строк надання послуг за третім етапом - з листопада 2011 р. до 15 листопада 2012 р. та за четвертим етапом - до 15 листопада 2012 р.
Додатковою угодою № 3 від 14.12.2012 р. до Договору було продовжено строк дії Договору до 28.12.2012 р. без жодних змін строків надання послуг за Договором.
Додатковою угодою № 4 від 28.12.2012 р. до Договору сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 01.10.2013 р. та змінили строк надання послуг за четвертим етапом - з 28 грудня 2012 р. по 01 жовтня 2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надані послуги по першому, другому, третьому етапам в повному обсязі, що підтверджується актами № 1 від 30.08.2011р., № 2 від 18.10.2011р., № 3 від 14.12.2012р.
Надані послуги оплачені позивачем на загальну суму 105000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 3942 від 12.09.2011р., № 4426 від 18.10.2011р., № 4429 від 19.12.2012р.
Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі по четвертому етапу в установлений строк, а саме до 01.10.2013р.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання своєчасно, позивачем у відповідності до пункту 2 додаткової угоди № 4 від 28.12.2012р. нарахований штраф у сумі 130000,00 грн., а саме в розмірі вартості договору.
Крім того позивач зазначає, що оскільки відповідачем не виконані роботи по четвертому етапу, то виконані роботи по трьом попереднім етапам не можуть бути використано позивачем самостійно, а отже невиконання робіт відповідачем по четвертому етапу спричинило позивачу збитки в вигляді сплаченої суми за попередні три етапи в сумі 105000,00 грн.
Відповідач визнає факт невиконання своїх зобов'язань за Договором по четвертому етапу в строк до 01.10.2013р., однак зазначає, що причиною затримки невиконання робіт своєчасно стали зміни в системі органів центральної виконавчої влади, а саме відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" № 726/2012 від 24.12.2012 року Держгірпромнагляд визнана такою, що підпорядковується Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля). Затримка виникла у зв'язку із зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади, що викликало необхідність направлення Правил, що є предметом договору, на перепогодження до Міненерговугілля. Крім того, відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором, отже відсутня така складова для стягнення збитків та штрафних санкцій, як вина особи.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 408/2011, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України. Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) 18.07.2011 року наказом № 110 затвердив Методичні рекомендації, щодо підготовки, опрацювання, супроводження та оформлення проектів законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету міністрів України, МНС та дотримання правил нормопроектної техніки, яким поклав на підпорядкований йому Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці обов'язки по супроводженню проектів нормативно-правових актів під час розгляду в управліннях Держгірпромнагляду, погодження з центральними органами виконавчої влади та затвердження Міністерством, чим відсторонив розробників від супроводження Та контролювання проходження процедур розгляду, погодження і затвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, остаточна редакція Правил, що є предметом Договору, на виконання умов Договору була надіслана відповідачем до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України листом № 14-134 від 09.12.2011 року, отримання пакету документів Держгірпромнаглядом підтверджується відміткою про отримання вх. № 13509/0/2-11 від 14.12.2011 року.
З матеріалів справи також вбачається, що листом від 24.10.2012 року (вих. № 14-127) відповідач звертався до Держгірпромнагляду України із заявою щодо сприяння розгляду та затвердженню НПАОП. Аналогічні листи були направлені відповідачем 28.03.2013р. за вих. № 14-44; 05.06.2013р. за вих. № 14-66.
Крім того відповідач неодноразово звертався до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про перенесення термінів виконання робіт за спірним Договором (№ 14-83 від 20.08.2012р., № 14-136 від 24.10.2012р., № 14-155, № 14-193 від 13.11.2012р., № 14-43 від 28.03.2013р., № 14-72 від 20.05.2013р., № 155/1 від 22.05.2013р., № 14-65 від 05.06.2013р., № 14-123 від 26.09.2013р.).
Судом встановлено, що причиною затримки затвердженню НПАОП стали зміни в системі органів центральної виконавчої влади, а саме відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" № 726/2012 від 24.12.2012 року Держгірпромнагляд визнаний таким, що підпорядковується Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля). Затримка виникла у зв'язку із необхідністю погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади, а саме направлення Правил, що є предметом Договору, на перепогодження до Міненерговугілля.
Відповідач листом від 23.09.2013р. за вих. № 14-116 звертався до міністра енергетики та вугільної промисловості України щодо сприяння розгляду та затвердження НПАОП в Міненерговугілля України.
Відповідачем на лист вих. № 14-119 від 30.09.2013р. отримана відповідь Держгірпромнагляду України за вих. № 10383/0/8.1-03/6/13 від 17.10.20913р., в якій зазначено, що проект Правил охорони праці при нанесенні металопокриттів проходить процедуру юридичної експертизи в Держгірпромнагляді України.
Крім того Держгірпромнагляд України ввів в дію Орієнтовний план роботи з питань нормотворчої діяльності на 2013 рік, у пункті 38 якого встановив строк подання проекту Правил охорони праці при нанесенні металопокриттів до Кабінету Міністрів України в IV кварталі 2013 року.
Позивач не погодив відповідачу перенести строки виконання робіт за Договором, незважаючи на те, що у своїх листах відповідач повідомляв, що несвоєчасне затвердження розробленого НПАОП унеможливлює виконання договору в строки, проте позивач не прийняв жодних дій, які б свідчили про вжиття заходів або щодо погодження строків договору, з урахуванням інформації зазначеної відповідачем у листах, або щодо розірвання даного договору у відповідності до п.6.2.1. Договору.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що відповідач зі свого боку виконав роботи по 4-му етапу, що передбачені календарним планом, а саме щодо своєчасного подання остаточної редакції проекту НПАОП "Правила" на затвердження уповноваженому центральному органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. При цьому, не виконав умови Договору, а саме пункту 5.5., щодо подачі замовнику заключного звіту з переліком документів, однак вина відповідача у несвоєчасності виконання договірних зобов'язань відсутня. Відповідач позбавлений повноважень щодо контролю, керування процесом затвердження НПАОП. Затвердження НПАОП центральними органами виконавчої влади, безпосередньо не залежить від відповідача, тому і відповідальність за несвоєчасне затвердження НПАОП державними органами відповідач не повинен нести.
Відповідач неодноразово повідомляв Фонд про необхідність перенесення строків виконання зобов'язань, замовником не зазначалося про розірвання договору, про відсутність фінансування чи про втрату актуальності виконання послуг за договором.
Позивач в позовній заяві також зазначає, що процедура узгодження проекту Правил та його реєстрація в Міністерстві юстиції України складає приблизно 135 днів, але даний факт не відповідає дійсності. На запит позивача до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 14.12.2011 р. № 481-05-3 останнім 27.12.2011 р. було надано роз'яснення щодо можливого терміну узгодження, затвердження та реєстрації НПАОП, згідно якого загальний строк затвердження проекту НПАОП у відповідності з вимогами законодавства України складає від 4,8 до 7,4 місяців. Таким чином, позивач був проінформований про тривалі строки узгодження, затвердження та реєстрації НПАОП.
Суд приходить до висновку, що відповідачем вживалися заходи щодо належного виконання зобов'язання. Зміна законодавчого порядку погодження документації призвела до затримки виконання робіт за договором.
Крім того суд зазначає, що умовами Договору, а саме пунктом 7.3, передбачено, що у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником. Виконавець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки, а також у разі не надання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф у розмірі 1% від суми договору.
А в пункті 2 додаткової угоди № 4 до Договору передбачено, що у разі не надання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець останній сплачує штраф у розмірі вартості договору
Суд зазначає, що пункт 2 додаткової угоди № 4 є таким, що суперечить пункту 7.3. Договору. Так, додатковою угодою № 4 було внесено зміни до п. 10.1. Договору, у 3-й стовпець п.п. 4 п. 5 технічних вимог, у 3-й стовпець п. 4 календарного плану, у калькуляцію кошторисної вартості, у 6-й стовпець реєстру результатів видів робіт. Згідно п. 3 додаткової угоди № 4 інші умови договору залишаються без змін, при цьому додатковою угодою № 4 не було внесено змін у пункт 7.3. Договору.
Суд також звертає увагу на те, що рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013р. у справі № 922/3480/13 за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" про стягнення пені за порушення строків надання послуг за 3 етапом в розмірі 277,39 грн., пені за порушення строків надання послуг за 4 етапом в розмірі 604,10 грн. та штрафу за прострочення виконання послуг за 4 етапом понад 30 днів в розмірі 1 750,00 грн. не є доказом вини відповідача щодо несвоєчасного виконання робіт по 4-му етапу, оскільки вказаним рішенням встановлений факт порушення відповідачем строку надання послуг по 3-му етапу, за що стягнута пеня в сумі 277,39 грн., при цьому судом встановлено, що строк виконання відповідачем послуг (робіт) за 4 етапом встановлений до 01.10.2013 р., тобто на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення у справі такий строк не настав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання робіт за 4 етапом робіт, відсутні.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2013р. у справі № 922/3480/13 не встановлювався факт вини відповідача у несвоєчасному виконанні робіт по 4-му етапу, а отже посилання позивача на таке рішення суду є необґрунтованим.
На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 130000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Не підлягає задоволенню також і вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 105000,00 грн., виходячи з наступного.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-56гс від 20.06.2011р.).
Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Як вже зазначено вище, судом встановлено, що вина відповідача у простроченні виконання своїх зобов'язань за Договором відсутня, отже відсутня вина як складова, що необхідна для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.
Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що має наслідком відмову в позові в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі суд керується ст. 49 ГПК України. Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача, але оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.12.2013 р.
Суддя Яризько В.О.