Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/3901/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Мельничук Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом ФО-П ОСОБА_1 (м. Харків)
до ФО-П ОСОБА_2 (м. Харків)
про стягнення коштів,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 30.08.13 р.),
відповідача - не з'явився,
Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р. в розмірі 27385,00 грн., пеню у розмірі 58262,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1,00 грн., інфляційні у розмірі 27,38 грн. та 3% річних у розмірі 349,45 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р.
Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області №1226 від 30.09.2013 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи та витягу начальника відділу документального забезпечення та контролю, канцелярії від 30.09.2013 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/3901/13 призначено для розгляду судді Ольшанченко В.І., в зв'язку із хворобою судді Попович І.М.
Відповідно до п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК.
Позивач надав заяву про зміну предмета позову (уточнення періоду стягнення штрафних санкцій та 3% річних), в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р., видатковими накладними №07/03-1.1 від 07.03.2013 р., №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. в розмірі 27385,00 грн.; пеню за прострочення оплати товару за видатковою накладною №07/03-1.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. на рівні подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2104,93 грн.; проценти за користування чужими грошовими коштами за видатковою накладною №07/03-1.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. у розмірі 1,00 грн.; інфляційні за травень 2013 р. у розмірі 27,38 грн.; 3% річних за видатковою накладною №07/03-1.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. у розмірі 453,70 грн., а також збитки у розмірі 56052,99 грн.
Розглянувши надану позивачем заяву, суд вважає за можливе прийняти її, як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та як уточнення позивачем періоду нарахованих санкцій, а в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 56052,99 грн. суд вважає за необхідне відхилити заяву позивача, оскільки він доповнив позовні вимоги новою вимогою про стягнення збитків, що не допускається ст. 22 ГПК України.
Позивач не в повному обсязі надав витребувані судом документи.
Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №101627 станом на 24.09.2013 р.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
28.02.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №28/02-13.1 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язаний поставити, а покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти та оплатити одежу в асортименті (надалі - товар) згідно узгоджених сторонами видаткових документів на кожну окрему партію, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 4.1 вказаного договору, ціни на товар визначаються у видаткових документах, погоджених сторонами на кожну окрему партію.
Відповідно до п. 5.1 цього ж договору, кількість та якість товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається у видаткових документах на кожну окрему партію товару.
Згідно з п. 3.1 договору, термін поставки товару постачальником на протязі 35-ти календарних днів з моменту підписання сторонами видаткових документів на кожну окрему партію, при умові здійснення передплати за товар згідно п. 4.2 договору.
Пунктом 4.2 договору сторони визначили порядок розрахунків - 100% передплата за товар шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.4 зазначеного договору, по узгодженню сторін можлива поставка товару без попередньої оплати. В такому випадку покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар в термін не більше ніж 30 календарних днів з моменту поставки товару. Форма оплати - перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок постачальника, або будь-яка інша форма оплати не заборонена діючим законодавством.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар (одежу в асортименті) на загальну суму 27385,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №07/03-13.1 від 07.03.2013 р. на суму 8600,00 грн. та №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. на суму 18785,00 грн., підписаними сторонами без зауважень.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив, у визначений договором строк, заборгованість за отриманий товар в загальній сумі 27385,00 грн.
Позивач надіслав на адресу відповідача листи-вимоги №01/06-13.1 від 03.06.2013 р. та №19/06-13.1 від 19.06.2013 р. про сплату заборгованості за товар в сумі 27385,00 грн., що підтверджується копіями опису та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2013 р. і від 19.06.2013 р., та копією чеку №4124 від 19.06.2013 р.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором і не сплатив заборгованість, яка становить 27385,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р. в сумі 27385,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р. в сумі 27385,00 грн. суд вважає обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.4 укладеного договору сторони визначили, що за порушення, без попередження, терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 3% від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.
Позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення оплати товару за видатковою накладною №07/03-1.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. на рівні подвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 2104,93 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково - за видатковою накладною №07/03-13.1 від 07.03.2013 р. за період з 08.04.2013 р. по 07.10.2013 р. в сумі 601,76 грн. і за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 11.10.2013 р. в сумі 1310,32 грн., оскільки позивач безпідставно нарахував пеню за період, який перевищує шість місяців.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов'язань.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу інфляційні за травень 2013 р. у розмірі 27,38 грн. та 3% річних за видатковою накладною №07/03-1.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. в загальній сумі 453,70 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних за травень 2013 р. в сумі 27,38 грн., суд вважає необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню повністю, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України не надає право кредитору нараховувати інфляційні вибірково за будь-які місяці, в яких була інфляція, а вказує на те, що інфляційні мають нараховуватися за весь час прострочення (в тому числі і за місяці, в яких була дефляція).
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за видатковою накладною №07/03-1.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. в загальній сумі 453,70 грн., суд вважає обґрунтованими і підлягаючими задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивач, посилаючись на те, що до господарських зобов'язань застосовуються правила ст. 536, ст. 692 ЦК України, які встановлюють підстави та розмір процентів за користування чужими коштами, а також якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ згідно з ч. 1 ст. 1048 і ст. 1061 ЦК України, та ч. 6 ст. 231 ГК України, нарахував відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами за видатковою накладною №07/03-13.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. у розмірі 1,00 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами за видатковою накладною №07/03-13.1 від 07.03.2013 р. за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. та за видатковою накладною №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за період з 12.04.2013 р. по 28.10.2013 р. в сумі 1,00 грн., суд вважає необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню повністю, оскільки законом для даного виду договорів та договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р. не передбачено сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та не встановлений їх розмір.
Посилання позивача на ст.ст. 1048, 1061 ЦК України як на підставу нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає безпідставним, оскільки: по-перше, стаття 198 ГК України не відсилає до статей 536, 692, 1048, 1061 ЦК України; по-друге, згідно ст. 8 ЦК України аналогія закону застосовується у випадках якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, а в даному випадку питання щодо підстав та порядку сплати процентів за користування чужими грошовими коштами чітко врегульовано і не потребує застосування ані аналогії закону, ані аналогії права.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, пені, 3% річних або будь-які заперечення.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне в позові відмовити частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,
1. Прийняти заяву позивача про зміну предмета позову (уточнення періоду стягнення штрафних санкцій та 3% річних) як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та як уточнення позивачем періоду нарахованих санкцій.
2. В позові відмовити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61065, АДРЕСА_1. Ідент. код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2. Ідент. код НОМЕР_2) заборгованість за поставлений товар по видатковим накладним №07/03-13.1 від 07.03.2013 р. і №12/03-13.1 від 12.03.2013 р. за договором поставки №28/02-13.1 від 28.02.2013 р. в сумі 27385,00 грн., пеню за період з 08.04.2013 р. по 07.10.2013 р. в сумі 601,76 грн. і за період з 12.04.2013 р. по 11.10.2013 р. в сумі 1310,32 грн., 3% річних за період з 07.04.2013 р. по 28.10.2013 р. в сумі 453,70 грн., судовий збір в сумі 595,02 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.11.2013 р.
Суддя Ольшанченко В.І.