33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
про відмову в прийнятті позовної заяви
"09" січня 2014 р. № 918/1/14
Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали
за позовом Савчука Сергія Степановича
до відповідача Арбітражного керуючого Тихончук Лесі Хотіївни
про вимоги включення до реєстру щодо виплати заборгованої зарплати
Савчук Сергій Степанович звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до арбітражного керуючого Тихончук Лесі Хотіївни про включення його як стягувача заборгованості заробітної плати в сумі 9 085 грн.397 коп. до реєстру про вимоги щодо виплати заборгованої заробітної плати.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності та у випадках, передбачених законодавчими актами України - державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (корпоративні спори).
Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності - підприємцями, не можуть бути позивачами або відповідачами в судовому процесі в позовному провадженні. Винятком є звернення фізичних осіб - громадян - кредиторів у провадженні у справі про банкрутство, а також у випадку, коли фізична особа є учасником корпоративних відносин.
Пунктом 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Савчук Сергій Степанович звернувся до суду з позовом до арбітражного керуючого Тихончук Лесі Хотіївни про зобов'язання останньої внести до реєстру вимог кредиторів у справі господарського суду Рівненської області № 5019/2076/12 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" відомості про вимоги позивача щодо виплати заробітної плати у розмірі 9 085 грн. 39 коп.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" встановлено, що до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство, а також справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, за певними винятками (пункт 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Зазначені справи відповідно до частини другої статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів") передбачено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до частини 1 статті 14 вищезазначеного Закону (у редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів") кредитори за вимогами, зокрема, щодо виплати заробітної плати, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.
Аналогічна норма міститься у статті 23 даного Закону в чинній редакції.
З вищенаведених нормативних приписів вбачається, що питання про включення до реєстру вимог кредиторів відомостей (вимог) щодо виплати заробітної плати вирішується у рамках порушеної справи про банкрутство шляхом подання відповідної письмової заяви з цими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують. Дані вимоги вирішуються господарським судом, який розглядає відповідну справу про банкрутство боржника.
У той же час вирішення даного питання шляхом подання до господарського суду позовної заяви у загальному порядку, тобто у позовному провадженні, чинним законодавством України не передбачене.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Зі змісту пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу, яким, у даному випадку, є господарський суд (склад суду), в провадженні якого перебуває справа № 5019/2076/12 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів".
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що дана позовна заява згідно пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України не підлягає розгляду в господарських судах України у рамках позовного провадження шляхом подання позовної заяви до арбітражного керуючого, у зв'язку з чим у її прийнятті слід відмовити.
Слід також зазначити, що у разі незгоди з судовим рішенням чи діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів, позивач не позбавлений можливості оскаржити такі дії в рамках порушеної господарським судом Рівненської області справи № 5019/2076/12 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" шляхом подання відповідної письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, копії яких повинні бути надіслані боржнику та розпоряднику майном.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 12, 21, пунктом 1 частини 1 статті 62 та статтею 86 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити в прийнятті позовної заяви Савчука Сергія Степановича.
2. Позовну заяву і додані до неї документи повернути заявнику.
Суддя Войтюк В.Р.