"23" грудня 2013 р. Справа № 922/3206/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.
при секретарі Соколовій Ю.І.,
за участю представників :
позивача - Станішевський І.С.
відповідача - Заварзіна Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3677Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 13 вересня 2013 року у справі №922/3206/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв Харківської області,
про стягнення 1900493,00 грн.,
В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чугуївтепло", в якій просило стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1704855,32 грн., суму, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 12485,55 грн., три відсотки річних у розмірі 30525,36 грн., пеню у розмірі 152626,78 грн., а всього 1900493,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 вересня 2013 року у справі №922/3206/13 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13411,56 грн. 3% річних, 33404,80 грн. пені, 224,08 грн. інфляційних витрат та 940,80 грн. судового збору. В стягненні 1704855,32 грн. основного боргу, 12261,47 грн. інфляційних витрат, 119221,98 грн. пені, 17113,80 грн. 3% річних відмовлено.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 вересня 2013 року у справі №922/3206/13 скасувати в частині відмови у стягненні 17113,80 грн. 3% річних, 119221,98 грн. пені та 12261,47 грн. інфляційних витрат та в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 17113,80 грн. 3% річних, 119221,98 грн. пені та 12261,47 грн. інфляційних витрат. В іншій частині рішення просить залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає хибним висновок суду першої інстанції стосовно того, що підписання актів приймання-передачі є підставою для виникнення зобов'язань у відповідача щодо остаточних розрахунків, а період прострочення починається з дати підписання вказаних актів. Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції, зменшуючи пеню на 50%, взяв до уваги лише ступінь виконання зобов'язання відповідачем.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що підписання актів приймання-передачі є підставою для виникнення зобов'язань у відповідача щодо остаточних розрахунків. Крім того, зазначає, що заборгованість перед позивачем на момент його звернення до суду була відсутня. Відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13 вересня 2013 року у справі №922/3206/13 - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 05 липня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (покупець) було укладено договір №2-БО-31/2012 купівлі-продажу природного газу (а.с.10-15).
Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2.).
Згідно із п. 2.1. продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ обсягом до 1393,0 тис. куб. м.
У відповідності до п.5.1. ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.
Пунктом 5.2. передбачено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 11.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із п.3.3. приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
27 листопада 2012 року сторони договору №2-БО-31/2012 купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012 року склали акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передала, а Комунальне підприємство "Чугуївтепло" прийняло імпортований природний газ (спожитий у жовтні 2012 року) в обсязі 181,146 тис. куб. м. на суму 844 454,83 грн. грн. (а.с.17).
З матеріалів справи вбачається, що аналогічні акти приймання-передачі було підписано між позивачем та відповідачем також 18.03.2013 р. щодо приймання-передачі імпортованого природного газу (спожитий у листопаді 2012 року) в обсязі 381,784 тис. куб. м. на суму 1 779 776,22 грн. та 18.03.2013 р. щодо приймання-передачі імпортованого природного газу (спожитий у грудні 2012 року) в обсязі 569,653 тис. куб. м. на суму 2 655 571,89 грн. (а.с.18-19).
Таким чином, позивач поставив відповідачу у жовтні - грудні 2012 року імпортований природний газ в обсязі 1132,583 тис. куб. м. на загальну суму 5 279 802,94 грн.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 договору, тобто неналежно виконав зобов'язання за договором, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях (а.с.20-21).
В ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як стверджує позивач, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідач ще до подання позову до суду повністю розрахувався за поставлений природний газ і станом на 01.08.2013 р. заборгованість була сплачена ним у повному обсязі у розмірі 1704855,32 грн., що не заперечувалось позивачем та підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи(а.с.50-66).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області стосовно відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1704855,32 грн. основного боргу.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 152626,78 грн., стосовно якої колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Додатковою угодою №1 від 30.11.2012 р. сторони внесли зміни до договору на купівлю-продаж природного газу №2-БО-31/2012 від 05.07.2012 р., а саме виклали п. 7.2. в новій редакції, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу (а.с.16).
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Колегія суддів звертає увагу, що у п.6.1. договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Однак, згідно із п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Таким чином, аналіз змісту наведених пунктів дає підстави дійти висновку, що сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі, після чого відповідач до 14-го числа мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ.
Колегія суддів, аналізуючи зміст договору, бере до уваги однакове для всього змісту договору значення слів і понять та загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, а також здійснює порівняння вищевказаних пунктів договору зі змістом інших його частин, усім його змістом та намірами сторін.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені пункти договору є взаємопов'язаними, оскільки своєчасне підписання уповноваженим представником позивача, скріплення печаткою акта приймання-передачі та його своєчасне повернення відповідачу дає змогу останньому здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ.
Оскільки такий розрахунок відповідач мав здійснити на підставі первинних документів, в даному випадку актів приймання-передачі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого газу виникло після прийняття ним від позивача товаророзпорядчих документів на нього, що узгоджується з положеннями статті 692 Цивільного кодексу України та пункту 3.4. договору.
З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі за жовтень, листопад та грудень 2012 року підписувались позивачем та скріплювались печаткою несвоєчасно.
Так, акт приймання-передачі природного газу, спожитого відповідачем у жовтні 2012 року був підписаний позивачем 27 листопада 2012 року, а акти за спожитий у листопаді та грудні 2012 року газ позивач підписав лише 18 березня 2013 року.
Позивач також не довів належними доказами своєчасність повернення актів приймання-передачі відповідачу, що призвело до неможливості здійснення ним остаточного розрахунку за поставлений газ, як того вимагають умови договору.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування пені здійснюється з наступного дня після підписання актів приймання-передачі природного газу, тобто з 28 листопада 2012 року та з 19 березня 2013 року відповідно.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладені підстави виникнення зобов'язання, погоджується із сумою пені, яка з урахуванням перерахунку господарського суду Харківської області становить 66809,60 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав до місцевого господарського суду клопотання, в якому просив зменшити розмір пені на 50%.
Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції, порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. Оскільки Комунальне підприємство "Чугуївтепло" використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій та інших споживачів міста Чугуїв, забезпечуючи населення та соціальну сферу міста послугами теплопостачання.
З матеріалів справи вбачається, що населення, бюджетні установи та організації міста Чугуїв мають заборгованість перед відповідачем по сплаті послуг теплопостачання, до того ж, різниця в тарифах на такі послуги не відшкодована.
З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції, про зменшення розміру пені на 50 %, стягнення з відповідача пені у сумі 33404,80 грн. та відмову в стягненні 119221,98 грн. пені, є правомірним та обґрунтованим.
Такий висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною в постанові від 26.12.2012 р. у справі №5004/635/12, в постановах від 28.02.2013 р. у справі №11/5025/641/12 та у справі №16/5005/8055/2012, в постанові від 05.08.2013 р. у справі №912/13/13-г, а також в постанові від 19.12.2013 р. у справі №917/1312/13.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 12485,55 грн. та 3% річних в сумі 30525,36 грн.
Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також колегія суддів звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням того факту, що прострочення виконання зобов'язання відбулося з наступного дня після підписання актів приймання-передачі природного газу, а саме з 28 листопада 2012 року та з 19 березня 2013 року відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13411,56 грн. та про відмову у стягненні з відповідача 17113,8 грн. 3% річних як зайво нарахованих.
Місцевий господарський суд здійснив перерахунок інфляційних витрат і встановив, що заборгованість за природний газ по договору в сумі 844 454, 83 грн. за актом приймання-передачі від 27.11.2012 р. виникла 28.11.2012 р., з урахуванням передплат склала 112 044, 49 грн., і була повністю погашена 15.01.2013 р. У зв'язку з чим заборгованість у зазначеному вище розмірі підлягає індексації за листопад і грудень 2012 р., а інфляційні втрати складають 224,08 грн.
Заборгованість за природний газ по договору в сумі 1 779 776, 22 грн. та 2 655 571, 89 грн. за актами приймання-передачі від 18.03.2013 р. виникла 19.03.2013 р. і була повністю погашена 30.07.2013 р., внаслідок чого збитки від інфляції мають нараховуватись за весь період прострочення, а саме з березня 2013 року по липень 2013 року. За вказаний період сукупний індекс інфляції становить 99,9 %, тобто інфляційні процеси були відсутні, відповідно позивач не зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягає задоволенню лише в частині стягнення 224,08 грн., тому в стягненні з відповідача 12261,47 грн. інфляційних витрат слід відмовити як зайво нарахованих.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, вважає, що заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13 вересня 2013 року у справі №922/3206/13 залишити без змін.
Повна постанова складена 26 грудня 2013 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.