"19" грудня 2013 р. Справа № 922/2997/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.
при секретарі - Шевцові Є.О.
за участю представників сторін:
позивача - Танчак Н.В., з дов. 38-2072/470 від 10.06.2012 року.
відповідача - Михайлов О.В., дов. б/н від 07.10.2013 року, Красіков В.М., дов. б/н від 23.09.2013 року
третьої особи - Красікова О.В., особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азімут-Велт", м. Харків (вх.№3099Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року по справі №922/2997/13
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азімут-Велт", м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Красікова Ольга Валеріївна, м. Харків,
про стягнення заборгованості в розмірі 28779,48 грн.,
У липні 2013 року позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азімут-Велт", м.Харків про стягнення заборгованості за безпідставно спожиту теплову енергію на потреби опалення та гарячого водопостачання у період з липня 2009 року по 01 травня 2013 року в розмірі 28779,48 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року (суддя Баракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азімут-Велт", м. Харків на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за безпідставно спожиту теплову енергію за період з липня 2009 року по 01 травня 2013 року в розмірі 28779,48 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом не було встановлено, яку саме частину багатоповерхового багатоквартирного будинку за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 315 займає відповідач, і судом першої інстанції було безпідставно зазначено у рішенні про те, що приміщення, яке займає відповідач, є нежитловим, тоді як ані власник, ані ТОВ «Азімут-Велт», ані позивач по справі вимоги про переведення зазначеного приміщення із житлового в нежитлове не заявляли.
Також вказує на те, що довідки балансоутримувача будинку про включення та відключення опалення та акти про включення та відключення опалення за спірний період не можуть вважатися належними доказами споживання відповідачем теплової енергії, так як ці документи свідчать лише про факт подачі до цього будинку тепла, а дані про те, хто його споживав та в якій кількості, вони не містять. Не може вважатисятаким доказом і акт обстеження системи теплопостачання об'єкту № 174/7215 від 03.04.2013 р., оскільки він підписаний інспектором Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", який не має жодних повноважень на встановлення того, хто займає приміщення, на підставі яких документів здійснюється використання приміщення і хто його може займати або використовувати, як і давати юридичну оцінку тому,до якої категорії: житловій чи не житловій знаходиться приміщення та чи є особи, які на час перевірки знаходяться у цьому приміщення, працівниками і якої юридичної чи фізичної особи вони є працівниками.
Крім того, звертає увагу на те, що судом не було з'ясовано, як єдиний акт з датою від 03.04.2013 року може встановлювати, що теплова енергія споживається відповідачем з 07.05.2009 року і чому саме по 01.05. 2013 року.
Також вказує на те, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення, судом була задоволена в повному обсязі, тоді як представник відповідача в суді заявляв про застосування строків позовної давності, встановленого статею 257 Цивільного кодексуУкраїни, так як з дати нарахування суми, на стягненні якої наполягав позивач, тобто з 07.05.2009 року, минуло більше ніж три роки, проте ця обставина була залишена судом поза увагою.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.11.2013 року на 10:30 год.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 27.11.2013 року на 11:30 год. у зв"язку із залученням до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Красікової Ольги Валеріївни.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2013 року на 12:30 год. у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 10.12.2013 року було оголошено перерву до 14:30 год. 19.12.2013 року.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових письмових пояснень до відзиву, та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовують тим, що у листі № 9941/9-13 від 27.08.2013 року Юридичного департаменту Харкіської міської ради Харківської області зазначено, що в результаті вивчення інвентарізаційної справи на квартиру №1 по вул. Академіка Павлова, 315 встановлено, що зазначена квартира самовільно переобладнана в нежитлове приміщення та використовується під туристичну фірму.
Також вказує на те, що акт обстеження системи теплопостачання об'єкту № 174/7215 від 03.04.2013 року був підписаний уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень.
Крім того, звертає увагу на те, що грошові кошти, які були сплачені Красіковою О.В. на особовий рахунок № 5251 з призначенням платежу «за комунальні послуги» були зараховані на особистий рахунок 17400-6986, який обліковується за ТОВ «Азимут-Велт» відповідно призначення платежу як сплата саме за комунальні послуги. Таким чином, зазначені грошові кошти були зараховані та обліковуються на цьому особистому рахунку, що відображається у відомостях оплат та нарахувань, а тому у КП "Харківські теплові мережі" немає жодних підстав обліковувати ці кошти за особовим рахунком № 17400-6989, який обліковується за ТОВ «Азимут-Велт».
Крім того вказує на те, що система опалення спірного приміщення централізована і є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку і відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 р. № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Третя особа у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу відповідача, вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду незаконним та необгрунтованим, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азімут-Велт" займає приміщення загальною площею 31,6 кв.м у 16 - поверховому житловому будинку за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 315.
Система опалення житлового будинку по вул. Академіка Павлова, 315 централізована і є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку.
КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії на підставі Розпорядження про початок опалювального сезону 2009-2010, 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013 р.р. до житлового будинку по вул. Ак. Павлова, 315.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 624юр від 03.07.2013 року з вимогою щодо сплати вартості безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 28 779,48 грн., яка утворилась за період з липня 2009 року по 01 травня 2013 року, яка була отримана відповідачем проте залишена без відповіді та задоволення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в обгрунтування позову посилається на те, що відповідач безпідставно споживав тепло, яке поставлялось у будинок по вул. Академіка Павлова, 315 у м. Харкові, у зв'язку з чим, станом на 15 липня 2013 року сума вартості безпідставно спожитої теплової енергії відповідачем складає 28779,48 грн., яка утворилась за період з липня 2009 року по 01 травня 2013 року.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилавсяна положення статей 526, 530, частини 1 статті 1212, статті 1213 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України.
При цьому, місцевий господарськийсуд зазначив, що факт споживання відповідачем теплової енергії з липня 2009 року по 01 травня 2013 року підтверджується довідками балансоутримувача будинку про включення та відключення опалення та актами про включення та про відключення опалення за спірний період, які підписані повноважними особами КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку та скріплені печатками сторін.
Також, за висновком місцевого господарського суду, факт споживання теплової енергії підтверджується актом обстеження системи теплопостачання об'єкту № 174/7215 від 03.04.2013 року, який був складений та підписаний уповноваженими особами КП "Харківські теплові мережі, а також відповідача, який не зазначив у акті про наявність у нього жодних зауважень або заперечень .
У вказаному акті було зазначено, що відповідач займає приміщення з окремим входом на 1 поверсі житлового будинку по вул. Ак. Павлова, 315 у м. Харкові. Система опалення та гарячого водопостачання споживача ТОВ "Азімут-Велт" єдина з системою опалення та гарячого водопостачання житлового будинку. Прилад обліку встановлений на трубопроводі централізованого гарячого водопостачання не прийнятий на комерційний облік. Відповідач користується тепловою енергією без договору з 07.05.2009 року.
Даний акт, як вважає господарський суд першої інстанції, є підставою для нарахування відповідачу до стягнення 28779,48 грн. за безпідставно спожиту теплову енергію з 07.05.2009 року до моменту укладання договору купівлі-продажу теплової енергії з КП "Харківські теплові мережі".
Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Так, місцевим господарським судом не було встановлено, яку саме частину багатоповерхового багатоквартирного будинку за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 315 займає відповідач і відповідно - кількість використаного ним тепла.
Крім того, місцевим господарським судом було безпідставно зазначено у рішенні про те, що приміщення, яке займає відповідач, є нежитловим,
Так, чинним законодавством передбачений порядок переведення приміщень з категорії житлових до нежитлових.
Згідно зі статтею 8 Житлового кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі можездійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Одним з нормативних актів, що регулює таке переведення є Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі, яке є Додатком до рішення 8 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі» від 06.07.2011 г. № 336/11.
Проте, позивач не довів, що зазначене приміщення відповідно до вищезазначеного Положення було предметом розгляду на відповідній сесії Харківської міської ради щодо переведення його з житлового в нежитлове з прийняттям відповідного рішення міської ради.
Крім того, окрім порядку переведення з житлового в нежитлове, яке врегульовано вищезазначеним Положенням, передбачена можливість переведення з однієї категорії в іншу у судовому порядку.
Однак, ані власник, ані ТОВ «Азімут-Велт», ані позивач по справі вимоги про переведення зазначеного приміщення із житлового в нежитлове не заявляли.
Окрім цього, відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
При цьому слід зазначити, що довідки балансоутримувача будинку про включення та відключення опалення та акти про включення та відключення опалення за спірний період не можуть вважатися належними доказами споживання відповідачем теплової енергії, так як ці документи свідчать лише про факт подачі до цього будинку тепла, а дані про те, хто його споживав та в якій кількості, вони не містять.
Також не може вважатися таким доказом і акт обстеження системи теплопостачання об'єкту № 174/7215 від 03.04.2013 р., оскільки він підписаний інспектором Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", який не має жодних повноважень на встановлення того, хто займає приміщення, на підставі яких документів здійснюється використання приміщення і хто його може займати або використовувати, як і давати юридичну оцінку тому, до якої категорії: житловій чи не житловій знаходиться приміщення та чи є особи, які на час перевірки знаходяться у цьому приміщення, працівниками і якої юридичної чи фізичної особи працівниками вони є .
До того ж, місцевим господарськимсудом судом не було з'ясовано, яким чином єдиний акт з датою від 03.04.2013 року може встановлювати, що теплова енергія споживається відповідачем з 07.05.2009 року і чому саме по 01.05. 2013 року, тобто вказаний акт містить суперечливві дані, у зв'язку з чим не може братися до уваги.
Окрім цього, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Проте, сума, яка заявлена позивачем до стягнення, судом була задоволена в повному обсязі, тоді як представник відповідача в суді заявляв про застосування строків позовної давності, встановленого статею 257 Цивільного кодексу України, так як з дати нарахування суми стягнення, на стягненні якої наполягав позивач, тобто з 07.05.2009 року, минуло більше ніж три роки.
Однак, вказана обставина була залишена господарським судом поза увагою.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі №922/2997/13 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 23.12.2013 року.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Тихий П.В.