Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"27" грудня 2013 р. Справа № 911/3912/13
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до Малого приватного підприємства "Бората" про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008 та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства "Бората" до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008, внесення змін до додатку до договору №53 від 13.10.2008 та скасування рішення,
представники:
позивача (за первісним позовом): Калініченко І.В. (дов. № 12-27-1291 від 01.04.2013); Гончаренко І.В. (дов. №12-27-4688 від 11.11.2013);
відповідача (за первісним позовом): Чурікова Т.Ю. (дов. б/н від 03.12.2013);
Крутенко Ю.В. (дов. б/н від 03.12.2013).
В провадженні господарського суду Київської області знаходилась справа за первісним позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до Малого приватного підприємства "Бората" про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008 та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства "Бората" до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008, внесення змін до додатку до договору №53 від 13.10.2008 та скасування рішення.
Позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами обґрунтовані необхідністю приведення умов договору у відповідність до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає таким, що суперечить чинному законодавству рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 № 636, у зв'язку з чим просить його скасувати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2013.
Ухвалою від 29.10.2013 розгляд справи було відкладено на 12.11.2013.
В судовому засіданні 12.11.2013 було оголошено перерву до 19.11.2013.
12.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Малого приватного підприємства "Бората" до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008, внесення змін до додатку до договору №53 від 13.10.2008. Дана позовна була повернута заявнику без розгляду ухвалою від 12.11.2013 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
15.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області повторно надійшла зустрічна позовна заява Малого приватного підприємства "Бората" до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про внесення змін до договору №53 від 13.10.2008, внесення змін до додатку до договору №53 від 13.10.2008. Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Тож, ухвалою від 18.11.2013 вказану позовну заяву прийнято для спільного розгляду разом з первісним позовом.
Ухвалою від 19.11.2013 розгляд справи було відкладено на 03.12.2013.
03.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи для надання часу для мирного врегулювання спору. Крім того, 03.12.2013 представниками позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Тож, ухвалою від 03.12.2013 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи відкладено на 27.12.2013.
В судовому засіданні 27.12.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Вони підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
13.10.2008 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та Малим приватним підприємством "Бората" (замовник) було укладено договір про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя № 53, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого замовник здійснює впровадження проекту: «Багатоповерховий житловий будинок, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль Київської області» на земельній ділянці, що надана в оренду відповідно до договору оренди землі від 17.07.2007. Метою договору є залучення коштів замовників для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при здійсненні будівництва, реконструкції, перепрофілювання та добудови об'єктів в місті Борисполі. Кошти замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи нерухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи.
Пунктами 3.2., 3.3., 3.5., 4.1. договору сторони встановили, що розмір внеску, що здійснюється замовником за будівництво багатоповерхового житлового будинку, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль визначається рішенням міської ради від 04.09.2008 № 4484-39-V «Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя» становить 1779317,00 грн. На момент підписання договору замовником сплачено кошти у сумі 500000,00 грн за виконання робіт по розробці архітектурно-планувальних рішень на об'єкт: навчальний корпус спеціалізованої загальноосвітньої школи «Школа лінгвістики» по вул. Горького, 1. Відповідно коригується сума внеску та становить 1279317,00 грн. Кошти замовником перераховуються на рахунок виконавця не пізніше як за місяць до введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. Забудовник повинен здійснити повне виконання взятих на себе зобов'язань за розділом 3 цього договору за місяць до планової здачі І-го, ІІ-го, ІІІ-го та ІV-го пускового комплексу в експлуатацію.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та актів готовності об'єктів до експлуатації здача пускових комплексів відбулась: І-го - 13.01.2009; ІІ-го - 19.08.2009; ІІІ-го - 10.03.2010; ІV-го - 31.08.2010.
Відповідно до актів прийому-передачі квартир від 22.01.2009 та від 29.01.2010 відповідач (за первісним позовом) передав, а позивач (за первісним позовом) прийняв квартири загальною площею 101,3 кв.м. та 194,4 кв.м. відповідно.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) своїх зобов'язань з сплати внеску відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору позивач (за первісним позовом) звернувся до суду з метою стягнення в примусовому порядку обумовленої суми.
Рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі № 26/093-12 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з Малого приватного підприємства «Бората» на користь місцевого бюджету міста Борисполя 1279317,00 грн пайового внеску, 188187,13 грн інфляційної складової боргу, 83564,41 грн 3% річних, 57088,75 грн пені; стягнути з Малого приватного підприємства «Бората» на користь Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області 32163,15 грн судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 було скасовано частково, відмовлено в стягненні пені, в іншій частині рішення та постанову залишено без змін.
Позивач (за первісним позовом) та позивач (за зустрічним позовом) обґрунтовують свої вимоги необхідністю приведення умов договору у відповідність до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що набрав чинності 12.03.2011.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
У зв'язку з наведеним Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 07.10.2013 було прийнято рішення № 636 «Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та малим приватним підприємством «Бората» та направив відповідні листи замовнику, в якому просив узгодити зміни до договору.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Позивач (за первісним позовом) просив привести договір у відповідність закону шляхом доповнення його п.п. 3.8., 3.9., в яких зобов'язати замовника сплатити 526199,00 грн до місцевого бюджету у строк до 11.10.2013. Дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У пунктах 3.2., 3.3., 3.5., 4.1. договору сторони встановили, що розмір внеску, що здійснюється замовником за будівництво багатоповерхового житлового будинку, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль визначається рішенням міської ради від 04.09.2008 № 4484-39-V «Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя» становить 1779317,00 грн. На момент підписання договору замовником сплачено кошти у сумі 500000,00 грн за виконання робіт по розробці архітектурно-планувальних рішень на об'єкт: навчальний корпус спеціалізованої загальноосвітньої школи «Школа лінгвістики» по вул. Горького, 1. Відповідно коригується сума внеску та становить 1279317,00 грн. Кошти замовником перераховуються на рахунок виконавця не пізніше як за місяць до введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. Забудовник повинен здійснити повне виконання взятих на себе зобов'язань за розділом 3 цього договору за місяць до планової здачі І-го, ІІ-го, ІІІ-го та ІV-го пускового комплексу в експлуатацію.
Суд не вбачає альтернативності зобов'язань (як на тому наполягав позивач за первісним позовом), оскільки сторони чітко визначили розмір та термін внеску грошових коштів замовником. Водночас п. 1.3. договору встановлено, що кошти замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи нерухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи. Проте, суд вважає що в даному пункті закріплені лише загальні засади щодо предмета договору, а вже в пунктах 3.2., 3.3., 3.5., 4.1. договору сторони конкретизували сутність зобов'язання замовника. Крім того, той факт, що за актами прийому-передачі квартир від 22.01.2009 та від 29.01.2010 відповідач (за первісним позовом) передав, а позивач (за первісним позовом) прийняв квартири загальною площею 101,3 кв.м. та 194,4 кв.м. відповідно, є волевиявленням сторін, що не було прямо встановлено договором, та не може тягти за собою його зміну. Посилання позивача (за первісним позовом) на той факт, що у додатку до договору, визначений еквівалент грошової суми у площі об'єкта, що міститься у п. 3.2. договору, судом не приймається, оскільки цим додатком не створюється додаткових, не передбачених сторонами у тексті договору, зобов'язань. Отже, на думку суду, умови договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відтак, вимога позивача щодо приведення договору у відповідність закону шляхом доповнення його п.п. 3.8., 3.9., в яких позивач додатково хоче зобов'язати замовника сплатити 526199,00 грн до місцевого бюджету у строк до 11.10.2013, є намаганням створення для відповідача нового, не передбаченого договором, зобов'язання.
Натомість, відповідність визначеного цим договором розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у сумі 1779317,00 грн вимогам законодавства, діючого на момент його укладення, сторонами не оспорюється.
Крім того, судом встановлено, що визначені договором грошові кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 1779317,00 грн замовник повинен був сплатити за місяць до здачі в експлуатацію останнього пускового комплексу, що відбулась 31.08.2010, тобто, до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Водночас, зважаючи на те, що строк виконання зобов'язань по сплаті забудовником пайової участі по договору настав до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та враховуючи рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі № 26/093-12 та постанову Вищого господарського суду України від 16.04.2013 у справі № 26/093-12, прийняття цього Закону не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін у договір в частині зобов'язань по сплаті пайового внеску, які відповідач (за первісним позовом) виконав чи повинен був виконати до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, а відтак останні не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, задоволенню також не підлягають й вимоги позивача (за зустрічним позовом) про внесення змін до договору та додатку до нього з підстав перелічених вище.
Щодо вимоги позивача (за зустрічним позовом) про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 № 636 «Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та малим приватним підприємством «Бората».
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З аналізу даної норми вбачається, що визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб можливе у випадку, коли дані рішення порушують права певної особи. Суд не вбачає порушення оспорюваним рішенням прав або інтересів позивача (за зустрічним позовом), оскільки останнє не носить обов'язкового характеру для Малого приватного підприємства «Бората», а є лише рішенням сторони договору про наміри щодо внесення відповідних змін до останнього, яке без відповідного безумовного акцепту другої сторони правочину та подальшого укладення відповідного договору, для іншої сторони жодних правових наслідків не створює. Отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги позивача, у зв'язку з відсутністю порушеного права.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити повністю.
Суддя А.Ф. Черногуз