Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "30" грудня 2013 р. Справа № 906/1596/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін:
від позивачів: не з'явились;
від відповідача: Колдоба М.В. - дов. від 13.05.2013р.
прокурор: Ільченко П.Л. - посв. №020353 від 11.09.2013р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м. Житомир) в особі
1) Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м. Житомир)
2) Стрижівської сільської ради Коростишівського району (с. Стрижівка Житомирської області)
до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (м.Житомир)
про стягнення 19337720,00 грн.
Прокурором подано позов про стягнення з відповідача на користь Стрижівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області 19337720,00 грн. - вартості безпідставно добутих корисних копалин місцевого значення (піску).
Ухвалою господарського суду від 31.10.2013р. порушено провадження у справі.
Ухвалою господарського суду від 14.11.2013 р. за заявою Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з метою забезпечення позову накладено арешт на кошти, що належать Акціонерній компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в межах суми позову 19337720,00 грн.
14.11.2013 р. прокурором подано письмові пояснення № 41/71-13 від 13.11.2013р. щодо правової природи коштів, заявлених до стягнення на користь Стрижівської сільської ради (а.с. 70-73).
28.11.2013р. прокурором надіслано письмові пояснення №39/1386 вих.13 від 27.11.2013р. щодо неправомірного видобування відповідачем корисних копалин (а.с. 110-113).
17.12.2013р. прокурором надіслано письмові пояснення № 30/1473/13 щодо матеріально-правової вимоги позивача, яка полягає у стягненні з відповідача вартості безпідставно добутих корисних копалин.
Заявою про зміну предмету позову №39/1475/13 від 18.12.2013р. прокурор уточненив рахунок, на який підлягають стягненню кошти, які відповідають вартості добутих без достатньої правової підстави корисних копалин місцевого значення (піску) (а.с.130-132).
Прокурор в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві; поясненнях: №41/71-13 від 13.11.2013р. та №39/1386 вих. 13 від 27.11.2013р.; запереченнях на відзив № 41/71-13 від 26.11.2013р.; письмових поясненнях № 30/1473/13 від 17.12.2013р. та в заяві про зміну предмету позову №39/1475/13 від 18.12.2013р.
Представник позивача 1 в судових засіданнях, в яких він приймав участь, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Позивач 2 повноважного представника в судові засідання не направляв, вимог ухвал суду не виконував. Про судове засідання, яке відбулось 30.12.2013 р. повідомлений належним чином і у встановлений строк.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву №17965/13 від 14.11.2013р. а.с.80-82), на які прокурор подав свої письмові заперечення №41/71/-13 від 26.11.2013р. (а.с. 106-109). Надіслав клопотання про припинення розгляду справи (а.с. 146, 147). Вважає, що справи № 906/1596/13 та № 8/5007/994/12 є тотожними, а саме має місце рішення між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про припинення провадження у справі підтримав у повному обсязі.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, а позицію відповідача вважає помилковою.
Так, у справі № 8/5007/994/12 за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції України у Житомирській області: 2) Державної служби геології та надр України; 3) Стрижівської сільської ради до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" про стягнення 19337720,00 грн. матеріально-правовою вимогою, що грунтується на нормах ст.ст. 22, 1192 ЦК України та ст. 68 Закону України "Про навколишнє природне середовище", є стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.
У справі № 906/1596/13 матеріально-правовою вимогою, яка грунтується на приписах норм ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, є стягнення вартості безпідставно добутих корисних копалин.
З огляду на викладене, підстави для припинення провадження у справі за п. 2) ч. 1 ст. 80 ГПК України щодо наявності рішення господарського суду, що вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у суду відсутні.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Під час проведенння перевірки Житомирською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері встановлено самовільне за відсутності: спеціального дозволу; рішення про передачу у користування земельної ділянки та правовстановлюючих на неї документів, користування надрами Акціонерною компанією "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" протягом вересня-жовтня 2010 р., внаслідок чого незаконно добуто 167481 м.куб. піску вартістю 20097720,00 грн.
Обгрунтовуючи вищевикладені обставини прокурор посилається на: протокол огляду місця події від 21.09.2010 р.; лист відповідача від 12.10.2010 р. № 10.3053; договір на тимчасове користування (вивіз) грунтосуміші від 17.09.2010 р.; звіт лабораторного дослідження зразків грунтосуміші, проведеного центральною лабораторією ПАТ "Укргеолбудм"; висновок судово-земельної експертизи від 03.08.2011р., проведеної спеціалістами управління виробничо-технічного обслуговування КП "Кіровгеологія"; висновок судово-бухгалтерської експертизи від 24.04.2012 р., проведеної в ході розслідування кримінальної справи; акт позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача від 12.10.2010 р.; довідку управління Держкомзему в Коростишівському районі.
Прокурор вважає, що відповідач незаконно заволодів корисними копалинами місцевого значення вартістю 20097720,00 грн., а тому в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України має відшкодувати їх вартість, оскільки пісок неможливо повернути в натурі в зв'язку з його використанням у будівництві.
Беручи до уваги, що відповідач частково, а саме в сумі 760000,00 грн., перерахував кошти за пісок на рахунок КП "Коростишівське архітектурно-планувальне бюро", які використанні на розвиток інфраструктури Стрижівської та інших територіальних громад Коростишівського району, з відповідача на користь Стрижівської сільської ради підлягає стягненню 19337720,00 грн. вартості безпідставно набутого майна (корисні копалини місцевого значення (пісок)).
Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процеду, господарський суд дійшов висновку що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обов'язковою умовою для звернення будь-якої особи до господарського суду є наявність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Згідно норм статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з позовної заяви прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі, зокрема, Державної екологічної інспекції в Житомирській області.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011 Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Держекоінспекції України є, зокрема: реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища викладена, в тому числі, і ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища 25.06.1991 р № 1264.
Зокрема, до його компетенції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:
про екологічну та радіаційну безпеку;
про використання та охорону земель;
про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів;
про охорону атмосферного повітря;
про охорону, захист, використання та відтворення лісів;
про охорону, утримання і використання зелених насаджень;
про використання, охорону і відтворення рослинного світу;
про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу;
щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними;
під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання;
про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі;
про природно-заповідний фонд;
про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію;
щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами;
про поводження з відходами;
щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов;
про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;
Тобто, позов в інтересах Державної екологічної інспекції в Житомирській області може бути заявлено в разі порушення відповідачем вищевказаних норм законодавства.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, матеріально правовою вимогою прокурора є стягнення вартості безпідставно набутого майна, що грунтується на нормах цивільного законодавства, а саме ст. 1212 та ст. 1213 ЦК України, що вказує на відсутність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу саме Державної екологічної інспекції, і є підставою для відмови їй в позові.
Щодо стягнення з відповідача до бюджету Стрижівської сільської ради вартості здобутих без достатньої правової підстави корисних копалин місцевого значення (піску) суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зазначена стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).
Стаття 1213 ЦК України зазначає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як на доказ, який підтверджує факт безпідставного добування піску, прокурор посилається на протокол огляду місця події від 21.09.2010 р.; лист відповідача від 12.10.2010 р. № 10.3053; договір на тимчасове користування (вивіз) грунтосуміші від 17.09.2010 р.; звіт лабораторного дослідження зразків грунтосуміші, проведеного центральною лабораторією ПАТ "Укргеолбудм"; висновок судово-земельної експертизи від 03.08.2011р., проведеної спеціалістами управління виробничо-технічного обслуговування КП "Кіровгеологія"; висновок судово-бухгалтерської експертизи від 24.04.2012 р., проведеної в ході розслідування кримінальної справи; акт позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача від 12.10.2010 р.; довідку управління Держкомзему в Коростишівському районі.
Відповідно до приписів ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Дослідивши документи, на які посилається позивач, як на доказ набуття відповідачем майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (добування корисної копалини місцевого значення (піску)), суд дійшов висновку, що останні не являються належними та допустими доказами вищевказаної обставини, та не можуть вказувати на те, що у відповідача виникли відповідні зобов'язання перед Стрижівською сільською радою, визначені ст. 1212 ЦК України.
Так, згідно п. 1.1 Договору на тимчасове користування (вивіз) грунтосуміші від 17.09.2010 р. Стрижівська сільська рада надала дозвіл Представництву "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" тимчасово проводити роботи з вивезення грунтосуміші з земель запасу Стрижівської сільської ради для будівництва автомобільної розв'язки (а.с. 28).
Однак, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено спеціальними нормами чинного законодавства, зокрема, ст. 123 Земельного кодексу України, згідно якої, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Стяття 16 Кодексу України "Про надара" передбачає наявність спеціального дозволу на користування надрами у межах конкретних ділянок.
Всупереч вищевказаним нормам, до справи не додано ні рішення сільської ради, ні проекту землеустрою, ні спеціального дозволу на користування надрами, що вказує про видобування грунтосуміші відповідачем без достатньої правової підстави
Надаючи письмові пояснення УСБУ в Житомирській області за вих. номером 10.3053 від 12.10.2010 р. (а.с. 26) за підписом голови Представництва, відповідач підтвердив факт добування піску, вказавши, що дозвільним документом на право видобутку грунтосуміші був Договір на тимчасове користування (вивіз) грунтосуміші від 17.09.2010 р.
Факт видобування грунтосуміші підтверджується і перерахуванням відповідачем на рахунок КП "Коростишівське архітектурно-планувальне бюро" коштів в сумі 760000,00 грн., про що також зазначається в письмових поясненнях від 12.10.2010 р. та в Акті позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" за період 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. КРУ в Житомирській області від 11.02.2011 р.(а.с. 14-25).
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що відповідачем дійсно видобуло пісок в кількості, яка вказана в позовній заяві - 167481 м куб (накладні, матеріали оприбуткування, перевезення, фактичного використання піску тощо).
Висновок судово-земельної експертизи, яка проведена 03.08.2011р., спеціалістами управління виробничо-технічного обслуговування КП "Кіровгеологія" про проведення експертизи земельних ресурсів від 18.03.2011 р. (а.с. 31, 32) не являється належним та допустими доказом щодо кількості видобутого без достатньої правової підстави піску.
Відповідно до норм ст. 41 ГПК України, саме господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Натомість, судово-земельна експертиза проведена на виконання постанови Управління СБ України в Житомирській області від 18.03.2011 р.
З цих же підстав, суд не розцінює як належний доказ і висновок судово-бухгалтерської експертизи за кримінальною справою № 408 від 24.04.2012 р.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано доказів щодо кількості добутого без достатньої правової підстави піску, що, як наслідок, робить неможливим визначити його вартість в порядку ст. 1213 ЦК України, господарський суд у позові відмовляє.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 14.11.2013 р., в порядку ст. 68 ГПК України, слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. У позові відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.11.2013 р. щодо накладення арешту на кошти, що належать Акціонерній компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (10001, м. Житомир, Майдан Згоди, 6, офіс 5, ідентифікаційний код 26607343) в межах суми позову 19337720,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08 січня 2014 р.
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- до справи
2- прокурору
3,4 - позивачам (рек.)