Постанова від 23.12.2013 по справі 826/18586/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 грудня 2013 року 16 год. 45 хв. № 826/18586/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 листопада 2013 року надійшов позов інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області (також далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" (також далі - відповідач) про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом заборони відповідачу надання продукції на ринку.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що під час здійснення своєї господарської діяльності відповідач розповсюджував продукцію (комп'ютерну та побутову техніку), на якій відсутній національний знак відповідності, чим порушив п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". Крім того, у маркуванні техніки та її супровідній документації відсутні відомості про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента), чим порушено п.п. 27, 30 Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785 (також далі - Технічний регламент № 785), та п.п. 7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149 (також далі - Технічний регламент № 1149).

Ухвалою суду від 27 листопада 2013 року, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

До суду 16 грудня 2013 року через канцелярію від уповноваженого представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, а 20 грудня 2013 року - письмові докази на підтвердження обґрунтування таких заперечень, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 06 листопада 2013 року № 298 та направлення на проведення перевірки від 08 листопада 2013 року № 157-Пр, позивачем у період із 08 по 11 листопада 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку відповідача, за результатами якої 08 листопада 2013 року складено акт № 000133 перевірки характеристик продукції (також далі - акт перевірки), згідно з даними якого: на техніку, зазначену у п.п. 2, 6-14, не нанесено маркування, що не дає змогу ідентифікувати найменування і адреси виробника та постачальника-резидента, на техніку, зазначену у п.п. 1-14, не нанесено національний знак відповідності, чим порушено п.п. 27, 30 Технічного регламенту № 785 та п.п. 7, 10 Технічного регламенту № 1149; суб'єктом господарювання не надано на вимогу органу ринкового нагляду накладні та договори на поставку, чим порушено п. 5 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Згідно з даними того ж акту перевірки, відповідач розповсюджував для придбання комп'ютерну та побутову техніку (також далі та раніше - продукція, техніка), а саме:

1.Автомобільний регістратор Prestigio, артикул (модель): PCDVRR 540, д/в: 04.06.2013, виробник: Prestigio Plaza Ltd (Кіпр), представник: ТОВ "Асбіс Україна" (м. Київ, вул. Газова, 30).

2.Персональну навігаційну систему GPS Prestigio, артикул (модель): PGPS5566VA4SMNV, виробник: Prestigio Plaza Ltd (Кіпр).

3.Навігатор GPS автомобільний, Garmin, артикул (модель): nuvi 2405, д/в: 05.2012, виробник: США, постачальник: ТОВ "Навіоніка" (м. Київ, вул. Тичини, 4).

4.Навігатор GPS автомобільний, Garmin, артикул (модель): nuvi 50, д/в: 01.2013, виробник: США, постачальник: ТОВ "Навіоніка" (м. Київ, вул. Тичини, 4).

5.Портативний жорсткий диск Transcend, артикул (модель): TS500GSJ25D2, д/в відсутня, виробник: Тайвань.

6.Диск Silicon Power, торгової марки SP, артикул (модель): Stream S031 ТВ, д/в відсутня, виробник: Тайвань.

7.Портативний жорсткий диск Transcend, артикул (модель): TS500GSJ25M3, д/в відсутня, виробник: Тайвань.

8.Комп'ютерну камеру Trust, артикул (модель): Trino HD video webcam, д/в: 01.2013, виробник: Китай, представник: ТОВ "Юг Контракт".

9.Веб-камеру з кабелем Logitech, артикул (модель): С525, д/в: 06.2013, виробник: Китай, представник: ТОВ "Логітек Европ С.А" (м. Київ, вул. Воровського, 56).

10.2 сателітні динаміки, 1 сабвуфер Logitech, артикул (модель): LS212.1 Stereo Speaker Sistem, д/в відсутня, виробник: Китай.

11.Мікросистему Yamaha, артикул (модель): PDX 11, д/в: 12.2011, виробник: Китай.

12.Автомобільний мультимедійний центр ORION, артикул (модель): AVM 57289 BTG, д/в: 09.2011, виробник відсутній.

13.Автомобільний мультимедійний центр ORION, артикул (модель): AVM 56270, д/в: 16.08.2012, виробник відсутній.

14.Мультимедійну акустичну систему SVEN, артикул (модель): MS-330, д/в 20.07.2011, виробник: Китай.

На підставі акту перевірки, 13 листопада 2013 року позивачем складено протокол № 000070 про виявлені порушення вимог ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та ст. 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Після складання вказаного протоколу, позивачем прийнято проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме: відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", поставлено вимогу вжити заходи щодо приведення продукції (п.п. 1-14 акту перевірки), яка надається на ринку, у відповідність із встановленими вимогами; відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", надання продукції (п.п. 1-14 акту перевірки) на ринку тимчасово забороняється.

При врученні 18 листопада 2013 року уповноваженому представнику відповідача під розписки примірників вказаних проектів рішень, відповідно до п. 11 ст. 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", роз'яснено права надати у письмовій формі пояснення, заперечення до проектів рішень, інформацію про вжиття рішень, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проектів рішень, встановленим вимогам протягом 10 діб.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що уповноважені представники відповідача скористалися своїми зазначеними правами.

Суд погоджується з доводами законного представника позивача щодо наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами України.

Згідно з п. 1, підпунктом 1 п. 3, п. 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах: державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, позивач є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та, згідно з підпунктом 1 п. 6 вказаного Положення, для виконання покладених на неї завдань має право у встановленому порядку, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, додержання правил торгівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, п.п. 4, 6, 11 ч. 1 ст. 11, п.п. 1, 3-6 ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 1 ст. 22, ч.ч. 1-4, 6 ст. 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право: проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування); вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів; вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог; складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України.

Заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: обмеження надання продукції на ринку; заборону надання продукції на ринку; вилучення продукції з обігу; відкликання продукції.

Під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною.

Отже, органи ринкового нагляду мають право провести позапланову виїзну перевірку, якщо за результатами перевірки характеристик продукції у її розповсюджувача є підстави вважати, що продукція не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно з Переліком органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 573, Держспоживінспекція здійснює нагляд, зокрема, у сфері низьковольтного електричного обладнання та електрообладнання побутового призначення; електромагнітної сумісності обладнання; мийних засобів; безпеки машин та устаткування.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також те, що перевірку проведено з питань відповідності продукції, що реалізується відповідачем, Технічним регламентам безпеки у зазначених сферах, суд прийшов до висновку, що таку перевірку позивачем проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

У ході розгляду справи судом дійсно з'ясовано, що підставою для звернення позивача до суду з позовом є факти розповсюдження відповідачем продукції (комп'ютерної та побутової техніки) без національного знаку відповідності, а також відсутності у маркуванні техніки та її супровідній документації відомостей про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з ч. 2, п. 3 ч. 4 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 33 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження.

Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам.

Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту.

Відповідно до п.п. 1, 2 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.

Як уже зазначено вище, під час проведення перевірки позивачем виявлено факти розповсюдження відповідачем продукції (комп'ютерної та побутової техніки) без національного знаку відповідності, а також відсутності у маркуванні техніки та її супровідній документації відомостей про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента), чим порушено положення Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Технічного регламенту № 785 та Технічного регламенту № 1149.

Так, згідно з ч. 5 ст. 8, п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію; будь-який суб'єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію.

До розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження обґрунтованості своїх доводів законним представником позивача до позову долучено фотоматеріали характеристик продукції (а.с. 40-44, 46), з яких чітко вбачається відсутність національного знаку відповідності. Тільки з фотоматеріалу на а.с. 45 вбачається подібне зображення вказаного знаку, однак у суду відсутні підстави вважати, що він є достовірним, оскільки відповідачем не надано підтверджуючих доказів, які б засвідчували правдивість нанесення вказаного знаку.

Відповідно до п.п. 13, 23, 24, 27 Технічного регламенту № 785, відповідність апаратури основним вимогам повинна підтверджуватися декларацією про відповідність, складеною виробником або уповноваженим представником.

Виробник або уповноважений представник повинен зберігати декларацію про відповідність не менш як 10 років після дати випуску останньої одиниці апаратури.

У разі коли виробник не є резидентом України та не має свого уповноваженого представника в Україні, зобов'язання щодо збереження технічної документації та декларації про відповідність покладається на особу, яка ввела апаратуру в обіг.

Кожна одиниця апаратури повинна бути ідентифікована стосовно типу, партії, серійного номера та будь-якої іншої інформації, яка надає можливість ідентифікувати апаратуру.

Кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

Інформація, необхідна для застосування апаратури за призначенням, повинна міститися в інструкціях, якими супроводжується апаратура.

Згідно з п.п. 7, 10, 11 Технічного регламенту № 1149, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Нанесення на електрообладнання будь-якого іншого маркування, здатного ввести в оману щодо значення та форми національного знака відповідності, забороняється.

У своїх письмових запереченнях проти позову уповноважений представник відповідача зазначив, зокрема, що додатковим підтвердженням відсутності необхідності вжиття обмежувальних заходів шляхом заборони реалізації продукції є відсутність встановленого у ході перевірки відповідача порушення щодо відсутності декларацій оцінки відповідності на продукцію, оскільки усі такі декларації на перевірений товар були у наявності та були надані перевіряючим під час перевірки.

Крім того, національний знак відповідності на продукції, що реалізовується у торгових об'єктах відповідача, та зазначений в акті перевірки, був у наявності та містився на упаковці (пакуванні) товару, етикетці, супровідній документації, про що посадовим особам позивача було відомо, але з метою створення формальних підстав для нарахування на відповідача штрафних санкцій, усвідомлено було проігноровано.

До того ж, відповідачем на виконання отриманих від позивача проектів рішень про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, було додатково нанесено (з дорученням постачальників) національний знак відповідності безпосередньо на саму продукцію, про що позивача було повідомлено шляхом надсилання на його адресу 28 листопада 2013 року пояснення-повідомлення до проектів рішень.

Однак, на підтвердження обґрунтованості своїх заперечень проти позову 20 грудня 2013 року до суду через канцелярію уповноваженим представником відповідача подано тільки копії чотирьох декларацій на продукцію, зазначену в акті перевірки (вибірково), які на його прохання, судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт відсутності допущення відповідачем порушень чинного законодавства, зазначених в акті перевірки, уповноваженим представником відповідача у ході судового розгляду справи не надано, хоча у відповідній ухвалі про відкриття провадження у справі судом запропоновано відповідачу у десятиденний строк із дня отримання копії ухвали надати до суду також письмові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з ч. 5 ст. 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та необхідність застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом тимчасової заборони відповідачу надання продукції на ринку до приведення її у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. До приведення у відповідність із встановленими вимогами тимчасово заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" (ідентифікаційний код 35625082) надавати на ринку наступну продукцію: