ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
25 грудня 2013 року 16 год. 45 хв. № 826/18570/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Грін.Нет" до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Алєксєєнко Тетяни Олексіївни про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання її вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 листопада 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Грін.Нет" (також далі - позивач) до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві в особі державного реєстратора Алєксєєнко Тетяни Олексіївни (також далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання її внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (також далі - ЄДР) запис про зміну місцезнаходження юридичної особи (у разі зазначення його в установчих документах), складу засновників юридичної особи та відомостей про засновників юридичної особи - позивача.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем подано усі документи, необхідні для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.
Ухвалою суду від 27 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 16 грудня 2013 року судом, відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), здійснено заміну первинного відповідача належним - державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Алєксєєнко Тетяною Олексіївною (також далі - відповідач).
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.
Відповідач не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 09 грудня 2013 року.
У судовому засіданні 16 грудня 2013 року представником позивача та відповідачем заявлено письмові клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 16 грудня 2013 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Позивач 03 вересня 2013 року звернувся до відповідача з відповідними документами для внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною місця знаходження юридичної особи - позивача, та складу її засновників (учасників) на підставі факту смерті фізичної особи - засновника (учасника).
Повідомленням від 03 вересня 2013 року № 803/02-01 про залишення документів, що подані для проведення державної реєстрації, без розгляду, позивача сповіщено, що документи, подані ним для проведення вказаної реєстраційної дії, залишено без розгляду у зв'язку з поданням їх не у повному обсязі (також далі - повідомлення № 803/02-01).
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.
Так, згідно зі ст. 1, ч.ч. 1, 4, 7, 9, 11 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (також далі - Закон), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи - засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені ч. 1 цієї статті, додатково подається ксерокопія (нотаріально засвідчена копія, копія, завірена органом державної реєстрації актів цивільного стану) свідоцтва про смерть фізичної особи або документа, що є підставою для його видачі відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Державному реєстратору забороняється вимагати документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо вони не передбачені ч.ч. 1-6 цієї статті.
Документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів.
Дата надходження документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор зобов'язаний залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, які встановлені ч.ч. 1, 2, 4, 5 та 7 ст. 8, ч. 5 ст. 10 цього Закону; документи подані не у повному обсязі; до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема копії опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" від 03 вересня 2013 року у реєстраційній справі № 107301312977, позивачем для проведення вказаної реєстраційної дії подано наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; копію банківської квитанції; документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи; нову редакцію установчих документів (два примірники); статут; документ, що засвідчує смерть (нотаріально засвідчену копію).
При цьому, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаної зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи - позивача, на підставі факту смерті фізичної особи - засновника (учасника), не подано документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін, зокрема документ, який би підтвердив факт прийняття спадкоємцем (спадкоємцями) засновника (учасника) позивача, який помер, спадкового майна.
Крім того, як зазначено відповідачем та з чим погоджується суд, рішенням власників позивача від 16 серпня 2013 року № 2 зі складу засновників позивача виключено засновника, який помер, відмовлено в участі спадкоємців померлого засновника (учасника) у діяльності позивача та визначено, що за зверненням спадкоємців їм буде виплачено компенсацію, а також частку померлого засновника (учасника) розподілено між власниками.
Поряд з цим, вказаним рішенням не визначено коло спадкоємців, яким відмовлено у прийняття їх до складу співвласників позивача.
Відсутнє рішення про зменшення статутного капіталу у результаті виключення зі складу засновників відповідної особи, у зв'язку з чим позивачем для проведення державної реєстрації не подано документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення про зменшення статутного капіталу.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 29 Закону, у разі внесення змін до статуту, які пов'язані із зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.
Законодавство детально регулює порядок переходу частки померлого учасника товариства у порядку спадкування.
Зокрема, відповідно до ст. 1218, п. 2 ч. 1 ст. 1219, ст. 100 Цивільного кодексу України (також далі - ЦК України), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.
Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 147 ЦК України, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Тобто, як вбачається з викладених положень, право на участь у товаристві, як немайнове право, до складу спадщини не включається, тоді як право на частку, яке є майновим правом, переходить до спадкоємців.
При цьому, хоча право на частку і виникає у спадкоємців із моменту відкриття спадщини, здійснити це право вони можуть лише у межах тих правомочностей, які мають спадкоємці щодо спадщини.
Право на частку у статутному капіталі виникає у спадкоємців з моменту, коли припиняються спадкові відносини, тобто з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину. З цього часу у спадкоємців виникає право набути або не набути статусу учасника товариства.
Спадкоємець реалізує свої спадкові права щодо частки у статутному капіталі шляхом отримання у нотаріальному порядку свідоцтва про право на спадщину та згоди інших учасників товариства.
Спадкоємці набувають права стосовно товариства, зокрема право на отримання вартості частки померлого у грошовому виразі, але не стають автоматично учасниками товариства з правами, що обумовлені часткою у статутному капіталі.
Чинним законодавством передбачено, що загальні збори учасників товариства можуть прийняти рішення про відмову у прийнятті спадкоємця до складу учасників, так само які спадкоємець може відмовитися стати учасником товариства. У такому випадку спадкоємцю повинна бути виплачена частка, яка належала спадкодавцеві.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що до моменту отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину він не має права на отримання частки у статутному капіталі, що, у свою чергу, свідчить, про відсутність підстав для прийняття позивачем рішення про не передачу спадкоємцю померлого засновника (учасника) позивача частки у статутному капіталі та проведення йому виплати такої частки, отже, й відсутність підстав для внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи - засновника (учасника) позивача.
До того ж, у ході судового розгляду справи спростовано твердження представника позивача щодо неприйняття відповідачем передбаченого чинним законодавством рішення на підставі поданих позивачем для державної реєстрації документів, оскільки, як уже зазначалося, 03 вересня 2013 року відповідачем складено повідомлення № 803/02-01.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Грін.Нет" до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Алєксєєнко Тетяни Олексіївни про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання її вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Грін.Нет".
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин