ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 листопада 2013 року 08:00 № 826/15100/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Кей-Колект» з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, ПАТ «ОТП Банк», про зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» прийняли постанови про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1, без повідомлення заставодержателя цього майна.
Відповідачами було надано суду належним чином завірені копії матеріалів, які були взяті ними до уваги при прийнятті рішень, з приводу яких було подано адміністративний позов.
Представник Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та треті особи у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.
19.09.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11042818000.
На виконання цього договору, АКІБ «УкрСиббанк» надав позичальнику кредит у розмірі 87 480, 00 швейцарських франків з кінцевим терміном сплати до 19 вересня 2027 р.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, між позичальником та АКІБ «УкрСиббанк» 19.09.2006 року було укладено договір іпотеки № 22664, відповідно якого Іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: однокімнатна квартира, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який 19.09.2006 року було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
06.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11262537000.
На виконання цього договору, АКІБ «УкрСиббанк» надав позичальнику кредит у розмірі 26 200, 00 швейцарських франків з кінцевим терміном сплати до 06 грудня 2017 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, між позичальником та АКІБ «УкрСиббанк» 06.12.2007 року було укладено договір іпотеки № 22664, відповідно якого Іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: однокімнатна квартира, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який 06.12.2007 року було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11042818000 від 19.09.2006 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11262537000 від 06.12.2006 року АКІБ «УкрСиббанк» було відступлено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 4 від 11.06.2012 року.
25.06.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості по кредиту у сумі 634 658, 06 грн., 75, 00 грн. штрафу, судові витрати у сумі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120, 00 грн.
26.05.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва, у зв'язку з ухваленням зазначеного вище рішення, було видано виконавчий лист.
22.09.2011 року постановою ВП № 28827896 Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження на виконання вказаного виконавчого документа та прийнято постанову, якою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1
Між тим, постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 27.02.2013 року зазначене виконавче провадження було закрите, оскільки єдиним майном, на яке може бути звернуто стягнення за виконавчим листом, є квартира АДРЕСА_1, що по територіальності належить до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
21.03.2013 року постановою ВП № 36992927 Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2013 року № 2-6108 та прийнято постанову, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 вказаного Закону - державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» - звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. Закону України «Про виконавче провадження» - звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Зважаючи на те, що в установлений законом термін позивач не був повідомлений про накладення арешту на предмет застави (іпотеки) - однокімнатну квартиру, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає про те, що відповідачі порушили вимоги ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» - для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Таким чином, законом чітко визначені підстави, при наявності яких може бути звернуто стягнення на майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
Між тим необхідно зазначити про те, що згідно встановлених обставин справи право застави позивача, що виникло згідно договорів іпотеки № 22664 від 19.09.2006 року та від 06.12.2007 року, виникло до ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 16.04.2013 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 1 039 668, 27 грн. на підставі повідомлення про відступлення прав вимог за договором про надання споживчого кредиту № 11042818000 від 19.09.2006 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11262537000 від 06.12.2007 року.
Станом на дату подачі позовної заяви, як зазначає позивач, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами, що призвело до виникнення простроченої заборгованості перед позивачем.
Водночас, згідно звіту про оцінку однокімнатної квартири, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що належить ОСОБА_1 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість зазначеного нерухомого майна, станом на 16.10.2013 року складає 413 800, 00 грн., тобто вказана сума не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 54 вказаного закону, для накладення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
Таким чином, протиправними є рішення відповідачів про накладення арешту на майно ОСОБА_1, переданого в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк», а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1, переданого в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк», а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1, переданого в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк», а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 28, 70 кв. м., жилою площею 16, 00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко