24 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3475/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
за участю секретаря судового засідання - Іванюк Є.В.,
представника позивача - Крещик Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -
13 червня 2013 року позивач управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - позивач, УПФУ Октябрського району в м. Полтаві) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (далі - відповідач, ПАТ "Завод "Лтава") про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за лютий-квітень в сумі 18648,59 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" не погашає заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, що за лютий-квітень 2013 року становить 18648,95 грн. Оскільки вказана сума витрат не сплачена відповідачем самостійно, ця сума підлягає стягненню у судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причини неприбуття суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно. У письмових запереченнях /арк. с. 34-38/ вказує на те, що пенсійні справи осіб, вказаних у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не містять доказів того, що пенсії їм призначені відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач посилається на відсутність у позивача інформації щодо грошових виплат по пільговому пенсійному забезпеченню вказаним особам, про можливий розмір таких виплат та неможливість позивача документально підтвердити фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Крім того, посилається на не вручення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Також, відповідач стверджує, що ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником ВАТ "Лтава", яке засновано відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1348а шляхом перетворення Державного підприємства "Полтавський електромеханічний завод" у Відкрите акціонерне товариство "Лтава" та у подальшому перейменовано в ПАТ "Завод "Лтава" на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства", разом з тим ПАТ "Завод "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплект" ДВО "Лтава" та ВАТ "Електромотор".
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що представником відповідача надано письмові заперечення проти позову, суд приходить до висновку про необхідність розгляду даної справи за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.
При цьому суд зазначає, що за приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ПАТ "Завод "Лтава" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради (дата первинної реєстрації: 03.09.1993) та перебуває на обліку в УПФУ Октябрського району в м. Полтаві, що не заперечується відповідачем.
Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991№ 1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону, - фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду 100% суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (надалі - Інструкція), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
На виконання вимог Інструкції, УПФУ Октябрського району в м. Полтаві на адресу відповідача направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених застрахованим особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до пункту "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за лютий, березень, квітень 2013 року, які отримано уповноваженою особою відповідача /арк. с. 6-15/.
Згідно наданих суду копій розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вбачається, що з урахуванням доплати за 2012 рік невідшкодована відповідачем УПФУ Октябрського району в м. Полтаві сума виплачених пенсій за списком №2 складає 18 648,59 грн.
Надаючи оцінку доводам відповідача викладеним у запереченнях до позовної заяви щодо призначення пенсії ОСОБА_9 з порушенням вимог чинного законодавства, суд виходить з наступного.
За змістом норми підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Підстави для призначення пенсій на пільгових умовах встановлені статтями 13, 14 та 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до абзацу 1 пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантовано Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, слід зазначити, що згідно із абзацом 2 пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 6 грудня 1991 року N1931-XII, встановлено, що в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, Закон України "Про пенсійне забезпечення "вводиться в дію з 01 січня 1992 року, а з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до пунктів "а" та "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, за умови досягнення встановленого нормою цієї статті віку та наявності відповідного стажу роботи як загального, так і на зазначених роботах.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
При цьому, статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка є спеціальною нормою, що визначає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно цієї статті застосовуються "Список N1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" і "Список N 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року N 1173.
З огляду на викладене, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається. Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Посилання відповідача у своїх запереченнях на постанову Полтавського районного суду Полтавської області по справі № 2а-5205/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі, третя особа Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" про скасування рішення та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах судом оцінюється критично з огляду на наступне.
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області по справі №2а-5205/2011 позовні вимоги ОСОБА_9 задоволені. Скасовано рішення колегіального органу УПФУ в Полтавському районі від 07.11.2011 №41 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_9 за віком на пільгових умовах за списком №2 та зобов'язано УПФУ в Полтавському районі призначити та нарахувати пенсію ОСОБА_9 за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з серпня 2011 року, але у той же час питання щодо нормативного порядку призначення даної пенсії судом вирішено не було.
Положенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
У матеріалах справи наявний розрахунок стажу ОСОБА_9 згідно якого слідує, що дана особа пропрацювала на підприємстві відповідача у період з 05.09.1979 по 16.07.1996. З огляду на дану обставину їй правомірно призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 на підставі положень статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /арк. с. 89/.
У своїх запереченнях відповідач також зазначив про неправомірність включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період суми пенсій по гр. ОСОБА_6, пенсії якому призначено на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі №1622/2а-349/11. Пояснював, що до стажу роботи за списком № 2 даним громадянам зараховано період роботи на заводі "Комплект" ДВО "Лтава", разом з тим Публічне акціонерне товариство "Завод"Лтава", згідно зі статутом товариства, є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Лтава", яке засновано відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1384а на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" шляхом перетворення Державного підприємства "Полтавський електромеханічний завод" у Відкрите акцірнерне товариство "Лтава" і тому воно не мало у своєму складі в період з 1979 року Заводу "Комплект" та Виробничого об'єднання "Лтава". Посилався на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 816/816/13-а та на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у справі № 2а-5286/09.
Надаючи правову оцінку відповідним доводам сторін з даного приводу суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №1622/2а-349/11 /арк. с. 41-45/ задоволено частково позов ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві за участю третьої особи - Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_6 пенсії за віком на пільгових умовах; скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області № 249 від 06.12.2010 року про результати розгляду заяви ОСОБА_6 щодо відсутності достатніх підстав для вирішення питання про підтвердження роботи ОСОБА_6 з 01.06.1981 по 22.08.1993, передбаченої п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області підтвердити стаж роботи ОСОБА_6 з 01.06.1981 по 22.08.1993, як такий, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 "Виробництв, робіт, професій посад та показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_6 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 "Виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими у мовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає прав на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 вересня 2010 року; в іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_6 з 28.09.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
До пільгового стажу ОСОБА_6 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого об'єднання "Лтава" з 01.06.1981 по 22.09.1993 на посаді шліфувальника абразивними кругами сухим способом по металу та інструменту, інструментальної дільниці №40 /арк. с. 80-81/.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.
Статтею 31 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 встановлено, що юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР.
Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.
Відповідно до наказу №758 а від 29.08.1979 з 01.09.1979 філіал Полтавського електромеханічного заводу, у якому працювали ОСОБА_6, з 25.05.1979, був перейменований в Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" /арк. с. 62/.
Відтак, філіал Полтавського електромеханічного заводу, керівник якого діяв на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи Полтавського електромеханічного заводу, не мав статусу юридичної особи, зміна назви філіалу Полтавського електромеханічного заводу на Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" не змінила статус філіалу Полтавського електромеханічного заводу.
Відповідно до пункту 1.4 статуту Полтавського виробничого об'єднання "Лтава", затвердженого розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 року №49р, до складу об'єднання за рішенням трудових колективів входили: Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство /арк. с. 52/.
Отже, Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи), який був філіалом Полтавського електромеханічного заводу, у 1992 році увійшов до складу Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" разом з юридичною особою Полтавським електромеханічним заводом.
Матеріалами справи підтверджено, що Відкрите акціонерне товариство "Лтава" утворено відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 №1384а шляхом перетворення Державного підприємства "Полтавський електромеханічний завод" у Відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" /арк. с. 50/.
Пунктом 3.3 Статуту ВАТ "Лтава", затвердженого 25.10.1994 та зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів м. Полтави № 989-Р від 29.11.1994, передбачено, що Товариство є правонаступником Державного підприємства заводу "ПЕМЗ" (Полтавський електромеханічний завод).
Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).
Законодавцем не було передбачено окремої процедури ліквідації або реорганізації філіалу юридичної особи, керівник якої діяв на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.
Відтак, правонаступником юридичної особи Державного підприємства заводу "ПЕМЗ", філіалом якого був завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", стало Відкрите акціонерне товариство "Лтава".
У свою чергу Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Лтава", що підтверджується витягом з статуту ПАТ "Завод "Лтава" та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копії яких наявні у матеріалах справи /арк. с. 16-21/.
Таким чином, оскільки Завод "Комплект" ВО "Лтава" був лише філіалом Полтавського електромеханічного заводу (без права юридичної особи), правонаступником якого у свою чергу стало Відкрите акціонерне товариство "Лтава", яке у подальшому перейменовано на ПАТ "Завод "Лтава" , суд приходить до висновку, що ПАТ "Завод "Лтава" повинен вносити Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної громадянину ОСОБА_6 за період його роботи на Заводі "Комплект" ВО "Лтава".
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Водночас, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 14.11.2012 №2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної або господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 у справі № 2а-5286/09, на яку посилається позивач, встановлено, що ВАТ "Лтава" не є правонаступником Заводу "Комплект" ВО "Лтава", натомість, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі № 816/816/13-а, на яку посилається відповідач, встановлено, що розрахунок на відшкодування частини витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_6, надсилався ПАТ "Завод "Лтава" правомірно і останній був зобов'язаний відшкодувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_6, призначеної на пільгових умовах.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №1622/2а-349/11, предметом якої була правомірність щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_6 пенсії за віком на пільгових умовах, не встановлено преюдиційних обставин, які би звільняли від доказування у даній справі або необхідності їх офіційного з'ясування судом у порядку вимог частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача з посиланням на судові рішення у інших справах та вважає за необхідне вирішити справу відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом при розгляді даної справи.
Відтак, суд дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, включаючи до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за лютий-квітень 2013 року суми витрат на виплату і доставку пенсії громадянину ОСОБА_6 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що у пенсійних справах громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відсутні докази того, що пенсії їм призначені у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки розпорядження про призначення пенсій вказаним особам відповідачем не оскаржувались.
Натомість відповідач оскаржував у судовому порядку розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-травень 2013 року по ОСОБА_4, ОСОБА_5
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі №816/3886/13-а у задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
З урахуванням вище викладеного відповідач зобов'язаний відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві витрати на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 2 застрахованим особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_3 у розмірі 100 відсотків фактичних витрат.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості та вказаних вище розрахунків загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2, за період з лютого по квітень року складає 18 648,59 грн /арк. с. 4, 5, 6-15/.
Недійсність спірних розрахунків стосовно визначених відповідачу сум не встановлена, тому відповідач не позбавлений обов'язку їх сплати.
Пунктом 6.8. Інструкції регламентовано, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
В порушення вказаних вимог витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (ідентифікаційний код 14308479) на користь управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві витрати на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 18 648,59 грн (вісімнадцять тисяч шістсот сорок вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року.
Суддя К.І. Клочко