.
11 грудня 2013 року м. Миколаїв справа № 814/4255/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЮС-ЮГ ЛТД", вул. Космонавтів, 81/15, кв. 820, м. Миколаїв, 54028
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028
провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у складанні акту перевірки від 06.06.13 р. № 1291/22- 200/35403526, визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ним із підприємствами-контрагентами, зобов'язати виканати певні дії.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем процедури проведення перевірки та відсутністю правових підстав для висновків, викладених в акті, так як ДПІ не було проведено перевірку безпосередньо на підприємстві позивача з дослідженням первинних документів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно, не маючи на те повноважень, визнав в акті перевірки угоди позивача з контрагентами нікчемними.
Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що акт перевірки є службовий документ який не порушує права позивача, тому відповідач просив відмовити в позові.
Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
Товаритсво з обмеженою відповідальністю "ПОЛЮС - ЮГ ЛТД" зареєстровано, як юридичну особу та є платником податків.
23-29.05.13 відповідачем проведено позапланову виїздну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.04.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.04.2012 року.
06.06.13 за результатами перевірки відповідачем було складено акт № 1291/22-200/35403526, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджено фактичну реалізацію товарів та послуг, тому не підтверджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у т.ч. - жовтень 2012 року на суму -71 544 грн., листопад 2012 року на суму -41 755 грн., грудень 2012 року на суму 3601 грн., січень 2013року на суму -82114 грн., - лютий 2013 року на суму -6644 грн., - березень 2013 року на -154 933 грн., - квітень 2013 року на суму -29367 грн.
-ст.185, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджено фактичне постачання товарів та послуг, тому не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість, у т.ч.: - жовтень 2012 року на суму 23396 грн., -листопад 2012 року на 20грн., -грудень 2012 року на суму 626 грн., -січень 2013 року на суму 96377 грн., -лютий 2013 року на суму 180948 грн., -березень 2013 року на суму 162041 грн., -квітень 2013 року на суму 558 грн.,
В судовому засіданні було встановлено, що рішення, за наведеними вище висновками акту, відповідачем не приймалось.
Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До суду, згідно ч.1 ст.2 КАС України, можуть звернутися юридичні особи за захистом прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Таким чином, виходячи з положень вказаних статей КАС України, дії суб'єкта владних повноважень повинні порушувати права та інтереси особи.
Висновки зроблені в акті перевірки ніяким чином не порушують права та інтереси позивача, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення дія якого поширюється на конкретну особу), і його висновки не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків.
Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.
При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Що стосується позовної вимоги позивача, щодо зобов'язання відповідача утриматись в своїй діяльності використовувати акт перевірки, суд зазначає наступне:
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Тобто, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право відповідача під час документальної перевірки використовувати отримані в установленому законом порядку органом державної податкової служби документи та податкову інформацію, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином використання оскаржуваного акта перевірки органами державної податкової служби при проведені перевірок як позивача, так і інших підприємств, є правом, яке прямо передбачено підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі не підлягають присудженою на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар