06 листопада 2013 року м. Миколаїв Справа № 2а-6151/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Р.У.С.", вул. Декабристів, 40, м. Миколаїв, 54020
доМиколаївської Митниці Міндоходів, вул. Московська 57/а, м. Миколаїв, 54000
проскасування податкових повідомлень - рішень від 26.07.2012р. № 33, від 26.07.2012р. №34,
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» відповідача від 26.07.12 №33 та №34.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про зміну коду товару, та збільшив митні платежі, до нарахувавши позивачу податкові зобов'язання оскаржуємими рішеннями.
Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що на підставі проведеної перевірки було прийняте рішення про зміну коду товару ввезеного позивачем та прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення податків, які позивач зобов'язаний сплатити за ввезений товар.
Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
ТОВ "Р.У.С. ГРУП" відповідно до зовнішньоекономічного контракту №19-Е від 12.03.12 ввіз на митну територію України поліпропілен вторинний, дроблений.
16.05.13 позивач подав до митного орану ВМД №504060000/2012/002258, в якої був задекларований даний товар за кодом УКТЗЕД 3915901100, зі ставкою ввізного мита 2%.
18.05.13 позивач, у зв'язку зі складністю вирішення питання щодо класифікації товару згідно УКТЗЕД, звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на подання тимчасової декларації, взявши на себе зобов'язання протягом 30 днів з випуску товарів у вільний обіг подати ВМД, заповнену у звичайному порядку.
05.06.12 відповідач, не погоджуючись з визначеним позивачем кодом товару, прийняв рішення №КТ-504-0027-2012, яким було змінено код товару на код кодом УКТЗЕД 3902300090, зі ставкою ввізного мита 5%.
Позивач оскаржив вказане рішення у судовому порядку.
05-18.07.12 відповідач здійснив документальну позапланову виїзну перевірку митного оформлення товару "поліпропілен вторинний, подріблений", який ввезено на митну територію України позивачем та випущено у вільний обіг за ВМД №504060000/2012/002258.
18.07.12 відповідачем за наслідками перевірки складено акт №0017/12/504000000/0035989581, встановлено порушення позивачем ст.260, 261 МК України, а саме не подано митному органу у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною, заповненою у звичайному порядку.
26.07.12, на підставі вказаного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
№33, яким збільшено мито на товари, що ввозяться на митну територію України, за основним платежем на суму 11 688,18грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 2 922,05 грн.;
№34, яким збільшено податок на додану вартість, з товарів увезених на територію України, за основним платежем на суму 32 217,18грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 8 054,30 грн.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.13 по справі №2а-3341/12/1470, яке набрало законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.13, ТОВ "Р.У.С. ГРУП" відмовлено в позові з яким він звертався до суду з оскарженням рішення відповідача від 05.06.12 №КТ-504-0027-2012.
Отже, суд у даній справі зазначає, що рішення відповідача про зміну коду товару визнано судом таким, що відповідає вимогам Закону.
Відповідно до ч.1 ст.260 МК України - якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.
Пунктом 3 ч.7 ст.346 МК України, встановлено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин, в т.ч. - підприємством не подано в установлений строк митну декларацію.
Виходячи з вказаних норм суд зазначає, що у зв'язку з неподанням позивачем у встановлений ч.1 ст.260 МК України строк митної декларації, відповідач мав право на проведення перевірки.
Відповідно до п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Пунктом 190.1 ст.190 України встановлено, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Позивач не заперечив проти того факту, що у разі класифікації ввезеного ним товару за кодом УКТЗЕД 3902300090, зі ставкою ввізного мита 5%, він мав би самостійно сплатити до бюджету суми податків визначені в оскаржуємих рішеннях.
Таким чином суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що оскільки рішення відповідача про змінення коду товару від 05.06.12 №КТ-504-0027-2012. на момент розгляду даної справи є чинним, позивач зобов'язаний додатково сплатити до бюджету суми мита та ПДВ визначених відповідачем в податкових повідомлення-рішеннях.
Отже у суду відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» відповідача від 26.07.12 №33 та №34.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі не підлягають присудженню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар