Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
27 листопада 2013 року м. Миколаїв Справа № 814/3085/13-а
11:15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доУправління Укртрансінспекції у Миколаївській області, вул. Будівельників, 15-А, м. Миколаїв, 54034
провизнання протиправною та скасування постанови від 11.06.2013р. № 034250,
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 11.06.13 №034250.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постанова є протиправною, оскільки при перевірці у водія були в наявності всі необхідні документи, отже, його притягнуто до відповідальності за порушення, які він не вчиняв.
Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач здійснював послуги по перевезенню вантажу без наявності у водія всіх необхідних документів. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.
В чергове судове засідання представники сторін не з'явились, в зв'язку з цим справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює послуги по перевезенню вантажів.
30.04.13 на підставі завдання на перевірку №003736 від 26.04.13 відповідачем була проведена перевірка позивача, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
30.04.13 за результатами перевірки відповідачем був складений акт №061781, яким зафіксовано порушення позивачем ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 5.04.01 р. (далі Закон), а саме: відсутність у водія ОСОБА_2, який керував автомобілем DAF 95 XF 430, д/н НОМЕР_1, що належить позивачу, договору (полісу) обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті та індивідуальної контрольної книжки водія.
11.06.13 на підставі даного акту, відповідачем винесено постанову №034250 про застосування фінансових санкцій, якою до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 1 700грн.
Відповідно до ч.3 ст.48 Закону - документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Позивач зазначає, що при перевірці водієм ОСОБА_2 в акті були вказані (записані) пояснення, що т/з обладнано тахографом, а договір страхування знаходиться у власника т/з.
Відповідач вказує та те, що ч.3 ст.48 Закону передбачена наявність інших документи, передбачені законодавством України, а саме п.6.1 та 6.3 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.10 №340 встановлено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. До набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Виходячи з приписів вказаних норм та приймаючи до уваги вказані в акті перевірки порушення та пояснення водія, суд зазначає, що за наявності у вантажному автомобілі тахографу, індивідуальна контрольна книжка водія - непотрібна.
При цьому суд зазначає, що наявність лише пристрою - тахограф не надає права його використовувати для обліку робочого часу та відпочинку водія.
Пунктом п.2.7 "Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті" затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.10 №385, встановлено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Примірник цього протоколу, як передбачено п.3.3 Інструкції, водій т/з обладнаного тахографом повинен мати при собі.
Про наявність такого протоколу ні водій при перевірці, ні позивач у позові не вказують.
Отже, суд зазначає, що за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа, водій повинен був мати, та надати перевіряючим індивідуальну контрольну книжку.
Відсутність у водія, під час перевірки, такої книжки є порушенням ч.3 ст.48 Закону.
Що стосується відсутності у водія, під час перевірки, договору (полісу) обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, суд зазначає наступне:
Порядок страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, встановлений "Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" затвердженого Постановою КМУ від 14.08.96 №959.
Відповідно до п.4 Положення - страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.
Виходячи з вказаної норми суд зазначає, що оскільки страхування водія здійснює власник т/з, то такий договір повинен бути у власника т/з, а не у водія. Наявність такого договору у водія чинним Законодавством не передбачено.
Отже, суд зазначає, що відсутність у водія, під час перевірки, договору страхування не є порушенням ч.3 ст.48 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39, 48 цього Закону, у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем порушено ч.3 ст.48 Закону, з урахуванням вимог п.6.1 та 6.3 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", отже, оскаржуєма постанова відповідача від 11.06.13 №034248 є правомірною, а у суду відсутні підстави для її скасування.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі не підлягають присудженою на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар