Справа № 1307/2-13/11 Головуючий у 1 інстанції: Салій В.В.
Провадження № 22-ц/783/7236/13 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 57
24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого судді - Струс Л.Б.
cуддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
при секретарі: Березюку О.З.
за участю: ОСОБА_1, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Чорноострівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, договору дарування і визнання права власності на частку в будинковолодінні, що є спільною сумісною власністю в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом з урахуванням уточнень до Чороноострівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково незаконним та скасування п.п. 2,3 рішення виконкому сільської ради № 46 від 21 листопада 2003 року, свідоцтва про право власності серії САА № 679287 від 20.10.2004 р., зареєстрованого в Стрийському МБТІ 28.10.3004 р., договору дарування житлового будинку, посвідченого 14 травня 2007 р. приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 , та визнання за нею і дітьми права власності на частку в майні - будинку АДРЕСА_1. 30 серпня 2013 р. до позову долучилась дочка позивачки ОСОБА_4, яка досягла повноліття. Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що 18 вересня 1993 року позивачка ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_9, жителем АДРЕСА_2, сином відповідачки ОСОБА_5 та братом відповідача ОСОБА_6. В цей час їхня сім'я проживала в будинку АДРЕСА_3, який згідно довідки Чорноострівської сільської ради та записів в погосподарських книгах по с Бориничі належав до колгоспного двору. Всі члени колгоспного двору брали участь в будівництві нового житлового будинку АДРЕСА_1, віднесеного теж згідно довідки Чорноострівської сільської ради та записів в погосподарських книгах по с. Бориничі до колгоспного двору. Будинок був збудований в 1990 році. На той час будинок не був електрофікований та газофікований, не у всіх кімнатах була підлога, не було опалення, коминів, сходів до будинку, не збудовано господарських будівель. З дозволу матері, відповідачки по справі ОСОБА_5, позивачка з чоловіком та дітьми в 1995 році перейшла проживати в новозбудований будинок. Ними за власні кошти було встановлено підлоги в двох кімнатах, кухні, коридорі, п'ять кахельних пічок-стояків, кухонну піч, два комини-димоходи, проведено в будинок газ та електрику, облицьовано плиткою приміщення кухні, встановлено бетонні сходи до будинку, пішохідні бетонні доріжки на подвір'ї, збудувано підвал, встановлено штахетну огорожу від дороги, збудовано стайню, розмірами 5 х 5 м. 07 березня 1995 року Чорнострівська сільська рада відкрила погосподарський номер на новозбудований житловий будинок по АДРЕСА_1. Згідно погосподарської книги в новозбудованому будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована позивачка з чоловіком та дітьми. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_9 помер. Після смерті чоловіка позивачка з дітьми продовжувала проживати у будинку АДРЕСА_1. Вважаючи, що будинок буде оформлено на неї, позивачкою збудовано літню кухню з підвалом, розмірами 5x5 м., стодолу розмірами 5x5 м., накрито шифером стайню, стодолу і літню кухню, закінчено встановлення огорожі, поставлено три хвіртки. Однак в грудні 2008 року отримала з Жидачівського районного суду позовну заяву ОСОБА_5 про переселення її та дітей з будинку по АДРЕСА_1 в будинок по АДРЕСА_3. Тоді ж дізналася, що ОСОБА_5 таємно від неї при сприянні керівництва Чорноострівської сільської ради одержала рішення виконкому Чорноострівської сільської ради № 46 від 21 листопада 2003 року "Про затвердження акта про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1", яким було дозволено їй оформити і зареєструвати в Стрийському МБТІ право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. На підставі цього рішення ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на вказаний будинок, який зразу подарувала своєму молодшому сину ОСОБА_6, жителю м. Феодосія, незважаючи на те, що в даному будинку проживає вона з дітьми. Зазначеними діями відповідачка протиправно позбавила її та двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. можливості успадкувати частку в колишньому колгоспному дворі, яка належала їхньому батькові та її чоловіку ОСОБА_9 Вважає, що будинок по АДРЕСА_1 відноситься до колгоспного двору. Її чоловік був членом колгоспного двору. Після його смерті відкрилась спадщина, на яку претендує вона та діти. Просять визнання незаконними рішення виконкому сільської ради, свідоцтво про право власності, договір дарування та визнати за ними право власності на частку в будинковолодінні, що є спільною сумісною власністю в порядку спадкування, визнати за нею та дітьми право власності на спадкове майно - 1/3 частини будинку та на новозбудовані господарські споруди.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Дане рішення оскаржив представник ОСОБА_1, ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що висновок суду не відповідає обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Не погоджується із висновком районного суду, що рішенням зборів членів колгоспу ім. ХХІ партз'їзду 17.10.1986 року земельна ділянка була виділена індивідуально ОСОБА_5, а не колгоспному двору. Окрім того, вказує, що оскільки на дату смерті чоловіка і батька позивачок, спадкове майно збереглося, позивачка ОСОБА_1 проживала в шлюбі разом з чоловіком, прийняла спадщину, вступила в фактичне володіння і управління спадковим майном, тому позивачі мають законні підстави на визнання за ними право власності на 1/3 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1, представників ОСОБА_2,ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Статею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до вимог ч.1, 2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. із внесеними змінами "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", відповідно до ст.12. ЗУ "Про власність" у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.
Оскільки згідно зі ст.17 ЗК і ст.14 ЗУ "Про власність", земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надавалася громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, передбачених законом.
Районним судом встановлено, що відповідно до рішення зборів членів колгоспу ім. ХХ1 партз»їзду від 17 жовтня 1986 року земельна ділянка була виділена індивідуально ОСОБА_5, а не колгоспному двору, яка 16.07.1987 р. отримала свідоцтво на забудову земельної ділянки..
ОСОБА_10 купив житловий будинок з господарськими спорудами в с. Бориничі Жидачівського району, що стверджується договором купівлі-продажу від 09 липня 1968 року.
Як встановлено матеріалами справи, що згідно погосподарської книги за 1986 -1990 роки та витягу з погосподарської книги, виданої головою виконкому Чорноострівської сільської ради даний будинок знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та станом на 1990-91 роки в ньому були зареєстровані ОСОБА_10-голова двору, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 вказаний будинок віднесено до типу «колгоспний двір».
Районним судом встановлено, що відповідно до рішення зборів членів колгоспу ім. ХХ1 партз»їзду від 17 жовтня 1986 року земельна ділянка 0.12 га по АДРЕСА_1 була виділена індивідуально ОСОБА_5 для будівництва жилого будинку , а не колгоспному двору, яка 16.07.1987 р. отримала свідоцтво на забудову земельної ділянки в установленому законом порядку.
Рішенням виконкому Жидачівської районної ради народних депутатів № 227 від 16.07.1987р. дозволено відповідачці вести індивідуальне житлове будівництво та затверджено відвід земельної ділянки та нею була розроблена проектна документація та розпочато будівництво житлового будинку.
Окрім того районним судом установлено, що згідно до погосподарських книг за 1990-1995 року житловий будинок по АДРЕСА_1 не значиться. Однак запис про вказаний будинок внесений лише в погосподарській книзі за 1996-2000 роки, а з 1996 р. в ньому зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1
Рішенням виконкому Чорноострівської сільської ради № 46 від 21 листопада 2003 року затверджено акт від 21 листопада 2003 року про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 та оформлено право власності за ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 679287 зареєстрованого в Стрийському МБТІ 20.10.2004 р.
Відповідачка згідно договору дарування, посвідченого 14 травня 2007 р. приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу, подарувала будинок своєму сину ОСОБА_6, який на даний час є власником даного будинку.
Районний суд відмовляючи в задоволенні позову прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідачка ОСОБА_5 була єдиним власником спірного майна, дане майно не відносилось до майна колгоспного двору і на законних підставах та з дотриманням вимог діючого законодавства подарувала його своєму синові ОСОБА_6
Окрім того правові підстави щодо задоволення позовних вимог відсутні та такі належними доказами не підтверджені у відповідності до ст.60 ЦПК України..
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась17.07.1997р. відповідно до ЗУ "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам слід враховувати, що відповідно до ст.55 Закону "Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для визнання вищезазначеного житлового будинку колгоспним двором, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 був внесений в по господарські книги лише за 1996-2000р. та станом на 15 квітня 1991року будівництво вищезазначеного житлового будинку не було закінчено і не було прийнято в експлуатацію, а лише 20.10.2004 року відповідачка ОСОБА_5 набула у власність зазначений будинок, згідно до свідоцтва про право власності САА №679287 від 20.10.2004.
Колегія суддів погоджується з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2013 року, оскільки таке є обґрунтованим та відповідає матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення районного року колегія суддів не вбачає.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
Львівської області Струс Л.Б.