Справа № 465/7797/13 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.
Провадження № 22-ц/783/7785/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія:51
26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Курій Н.М.,
суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,
за секретаря Данилик І.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача - Титаренка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», з участю третьої особи на стороні відповідача - Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні,
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2013 року вищезазначений позов задоволено частково.
Суд стягнув з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 2090,35 грн.
Суд стягнув з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь держави судовий збір в сумі 229 грн.40 коп.
В решті позовних вимог суд відмовив за безпідставністю.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2013 року оскаржила ОСОБА_2.
Відповідач та третя особа з рішенням суду першої інстанції погодились, оскільки апеляційну скаргу не подали.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при звільненні їй не було виплачено заробітну плату за період з листопада 2009 року по 17 квітня 2012 року, у зв'язку з чим вона звернулась в Франківський районний суд в порядку наказного провадження про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати.
Апелянт зазначає, що відповідач досі не провів з нею розрахунку, тому сума, яку необхідно виплатити на підставі ст. 117 КЗпП України, становить по 1667,48 грн. щомісячно за період з 01.05.2012 р. по день винесення рішення у справі.
Апелянт звертає увагу на те, що оскарженим судовим рішенням стягнуто на її користь лише 2090,35 грн. за період 25 робочих днів, оскільки дата її звільнення 17 квітня 2012 року, а судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі винесено 25 травня 2012 року.
Апелянт вважає, що посилання в рішенні суду на заперечення відповідача, у яких йдеться про неможливість виплати заборгованості по заробітній платі у зв'язку з накладенням арешту на рахунки підприємства є необґрунтованим.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким у цій частині позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1. ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 3. ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 02.08.1976 року на посаді диспетчера і наказом № 61-к від 17.04.2012 року її звільнено з роботи у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності за ст.38 КЗпП України.
На час звільнення позивачки їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 14871 грн. 93 коп. і 25.05.2012 року Франківським районним судом м.Львова був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивачки невиплачену їй заробітну плату в сумі 14871 грн. 93 коп. та 107 грн. 30 коп. судового збору в доход держави ( а.с.7).
Судовий наказ звернено до виконання і постановою державного виконавця Франківського відділу ДВС Львівського управління юстиції від 16.07.2012 року відкрито виконавче провадження та 25.10.2012 року прийнято до виконання ( а.с.23). Судовим наказом від 10.06.2013 року, виданим Франківським районним судом м.Львова , стягнуто з відповідача на користь позивачки заробітну плату в межах місячного її розміру в сумі 1667 грн.48 коп. (а.с.24).
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні в сумі 2090 грн.35 коп., суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України таку належить стягнути з дня звільнення позивачки з 17.04.2012 року і до дня видачі судового наказу - 25.05.2012 року.
Проте, з висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного для після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи зі змісту зазначеної статті підставою відповідальності власника за несвоєчасну виплату звільненому працівникові належних йому сум є порушення строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП) та вина підприємства (власника). Сама по собі відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку, фінансові труднощі роботодавця не виключають його відповідальності щодо виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами, сума, належна позивачці до виплати при її звільненні сторонами не оспорювалась, судовий наказ від 25.05.2012 року про стягнення з відповідача на користь позивачки належної їй заробітної плати при звільненні був звернений до виконання, проте, на день розгляду справи відповідачем не виконаний, відтак, відповідно до положень ст.117 КЗпП України позивачці належить виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з 17.04.2012 року і по 26.12.2013 року, тобто день ухвалення рішення апеляційним судом, що, виходячи із довідки про середньомісячну заробітну плату позивачки в розмірі 1667 грн. 48 коп., становить 33772 грн. 47 коп. (з 17.04.212 року по 25.05.2012 року обрахована судом першої інстанції сума 2090 грн. 35 кор. + з 25.05.2012 року до 26.12. 2013 року сума становить 1667 грн.48 коп. х 19 міс. = 31682,12 грн., а разом дорівнює 33772 грн. 47 коп.).
Посилання відповідача на відсутність коштів та фінансові труднощі не можуть бути підставою для зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних (неоспорюваних) працівникові сум при звільненні та факт непроведення з ним остаточного розрахунку.
Окрім означеного вище, колегія судів бере до увагу те, що в суді апеляційної інстанції представник відповідача, заперечуючи доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, тим самим фактично визнавши частково вину підприємства щодо невиплати позивачу належних їй при звільненні сум.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в доход держави в сумі 567 грн.12 коп.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», з участю третьої особи на стороні відповідача - Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_2 33772 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 47 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» в доход держави 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 12 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Курій Н.М.
Судді: Крайник Н.П.
Мельничук О.Я.