10 січня 2007 р.
№ 3/238
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів
Кривди Д.С. (доповідач у справі),
Жаботиної Г.В.,
Бакуліної С.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги
ЗАТ “Науково-виробниче підприємство “Райз-Агро»
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року
у справі
№3/238 господарського суду Чернівецької області
за позовом
ТОВ “Агропромислова Буковинська спілка»
до
1) Заставнівського міжгосподарського комбікормового заводу
2) ЗАТ “Науково-виробниче підприємство “Райз-Агро»
про
визнання частково недійсним договору,
Касаційна скарга ЗАТ “Науково-виробниче підприємство “Райз-Агро» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі №3/238 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу XII1 Господарського процесуального кодек су України з наступних підстав.
У відповідності до ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодек су України до скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Згідно ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодек су України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито».
У відповідності до п.2 ст.3 зазначеного Декрету державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993р., при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника -останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи, скріпленого першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи, такого змісту “Зараховано в доход бюджету ______ крб. (дата)».
Однак, до касаційної скарги ЗАТ “Науково-виробниче підприємство “Райз-Агро» додано незасвідчену копію квитанції від 15.12.2006р. без жодної відмітки кредитної установи про здійснення платежу, а тому дана квитанція не може бути доказом сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі з урахуванням вищенаведеного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення.
Керуючись статтями 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ЗАТ “Науково-виробниче підприємство “Райз-Агро» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року у справі №3/238 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
С.Бакуліна