Справа 2/225/1201/2013
Провадження № 225/3721/13-ц
10 грудня 2013 рокуДзержинський міський суд Донецької області
у складі: судді:ОСОБА_1
при секретарі:ОСОБА_2
за участі
представника позивачаОСОБА_3
представника відповідачаОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська справу за позовом ОСОБА_5 до ДП «Дзержинськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди
У червні 2013 року позивач звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 30.05.1990 року по 04.07.2006 року та з 27.10.2008 року по 07.05.2013 року він працював на шахті «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» в якості гірничого майстра підземного, заступника начальника підземної ділянки, начальника підземної ділянки. 07.05.2013 року його було звільнено у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджало продовженню роботи на підставі ст.. 40 ч.2 КЗпП України. При звільненні відповідачем не було сплачено заборгованість по заробітній платі та вихідна допомога, що передбачено діючим законодавством та колективним договором. Він звертався до бухгалтерії та розрахункового відділу ВП шахта «Північна» з проханням виплати заборгованість по заробітній платі. Представник бухгалтерії пояснив, що виплата буде проведена пізніше. На його прохання видати йому довідку про заборгованість заробітної плати та середнього заробітку адміністрації шахти надала відмову. 30.05.2013 року Донецькою обласною медико-соціальною експертною комісією йому було встановлено 50% втрати працездатності за профзахворюванням та його було визнано інвалідок ІІІ групи , у зв'язку з чим він вимушений був звільнитися з роботи. Відповідач затримує розрахунок після звільнення з 07.05.2013 року тим самим спричиняючи йому моральну шкоду, залишаючи його без засобів для існування відчуває моральні страждання, що полягають в порушенні ритму та укладу його життя, були порушенні нормальні життєві зв'язки та відносини з рідними. Він відчуває себе неповноцінною людиною у зв'язку з постійною нервозністю. Стан його здоров'я потребує постійного лікування, але у зв'язку браком коштів не може пройти належне лікування. У зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, просила суд стягнути з відповідача ДП «Дзержинськвугілля» на користь позивача середню заробітну плату за час затримки розрахунку в розмірі 26647,92грн. та суму моральної шкоди в розмірі 5000грн..
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала заперечення по справі в яких зазначила, що дійсно позивач ОСОБА_5 працював на ВП Шахта «Північна», 07.05.2013 року позивача було звільнено з підприємства, у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. Оскільки позивач працював на шахті начальником дільниці з ним було укладено договір про матеріальну відповідальність. При звільненні позивач передати товарно-матеріальні цінності іншій посадовій особі, під час такої передачі стався спір. До остаточного вирішення цього спору остаточний розрахунок не проводився. Стосовно спричинення моральної шкоди, зазначила, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, ствердження про залишення його без коштів на існування не відповідають дійсності і не підтвердженні належними доказами, позивач отримує пенсію та страхові виплати, що пов'язані з втратою працездатності.
Вислухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оголосивши матеріали справи і надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного випадку.
Відповідно до ст. 11 Цивільно - процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 з 30.05.1990 року по 04.07.2006 року та з 27.10.2008 року по 07.05.2013 року перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта Північна» ДП «Дзержинськвугілля», де працював в якості гірничого майстра підземного, заступника начальника підземної ділянки, начальника підземної ділянки (а.с.4-10)
07.05.2013 року ОСОБА_5 було звільнено у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджало продовженню роботи на підставі ст.. 40 ч.2 КЗпП України. (а.с.11).
У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Всупереч вимогам КЗпП України ДП «Дзержинськвугілля»» в день звільнення не виплатило позивачеві заборгованість по заробітній платі.
На час розгляду справи заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з моменту звільнення позивача на день розрахунку складає 26647,92 грн. (365,04 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 73 дні (кількість днів затримки)).
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
За таких підстав, враховуючи, що відповідач не оспорював розмір суми заборгованості, належної позивачеві до виплати, вимоги ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 237-1 ч. 1 КЗпП України, працівникові проводиться відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач ОСОБА_5 зазначив, що діями відповідача йому спричинені моральні страждання, пов'язанні із тим, що затримка розрахунку належних йому сум відобразилася на його матеріальному стані. Він був вимушений позичати гроші. Тобто був порушений його звичайний уклад життя.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав.
У позовній заяві про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки, ОСОБА_5 в судовому засіданні не надано жодного доказу в обґрунтування заявленої моральної шкоди, не підтверджено суму, на яку, як стверджує позивач, ним понесені моральні страждання, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити.
Судовий збір повинен бути стягнутий з відповідача у відповідності із ч. 2 ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України, ст.. 116,117,237 КЗпП України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ДП «Дзержинськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26647 (двадцять шість тисяч шістсот сорок сім)грн. 92 коп.
Стягнути з ДП «Дзержинськвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: